ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
06 грудня 2005 року
м. Київ
Про визнання незаконним наказу
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: (...)
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу представника Міністра оборони України на рішення військового апеляційного суду Центрального регіону від 03.06.2005 р. по справі за скаргою Х. про визнання незаконним наказу Міністра оборони України N 214 від 06.04.2004 року щодо звільнення заявника з військової служби в запас у зв’язку зі скороченням штатів та про визнання незаконним наказу командира військової частини А 1416 N 116 від 24.05.2004 року щодо виключення його із списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення, а також про визнання неправомірними дій командування військової частини А 1416, правонаступником якої є військова частина А 3186, щодо підготовки та подання документів на звільнення заявника з військової служби в запас саме за такою підставою і поновлення його на військовій службі на рівноцінній посаді, - встановила:
У жовтні 2005 року Х. звернувся до суду зі скаргою на дії Міністра оборони України, що пов’язані з виданням наказу N 214 від 06.04.2004 р. про звільнення заявника з військової служби у зв’язку зі скороченням штатів.
Рішенням військового апеляційного суду Центрального регіону від 03.06.2005 р., скаргу задоволено в повному обсязі: наказ Міністра оборони України N 214 (по особовому складу) від 06.04.2004 р. в частині звільнення Х. з військової служби в запас у зв’язку зі скороченням штатів та наказ командира військової частини А 1416 N 116 від 24.05.2004 р. щодо виключення його із списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення визнано незаконним; зобов’язано Міністра оборони України та командира військової частини А 3186, як правонаступника військової частини А 1416, скасувати у встановленому порядку зазначені накази, зокрема, Міністру оборони України – наказ N 214 (по особовому складу) від 06.04.2005 р. в частині звільнення старшого лейтенанта Х. з військової служби, а командиру військової частини А 3186 – наказ командира військової частини А 1416 N 116 від 24.05.2004 р. щодо виключення його зі списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення. Крім того, зобов’язано Міністра оборони України видати наказ про поновлення Х. на військовій службі на рівноцінній посаді та у тому ж військовому званні і провести з ним розрахунок щомісячного грошового забезпечення за час вимушеної відсутності на службі; зараховано Х. час вимушеної відсутності на службі до загального строку військової служби.
На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга представника Міністра оборони України, в якій ставиться питання про його скасування з постановленням нового рішення про відмову з задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема: пунктів 1.3, 4.12, 7.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16.07.2002 р. N 237, пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. N 1053, ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та норм процесуального права, а саме ст. 202 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом рішення, вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а судове рішення залишити без змін з наступних підстав:
Судом при прийнятті рішення вірно встановлено, що оскільки була реальна можливість використати Х. на військовій службі як до підписання документів на його звільнення, так і після їх підписання, що підтверджується наказом про його призначення на відповідну посаду, а тому посилання на пп. “г” п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. N 1053, як на підставу звільнення скаржника з військової служби у зв’язку зі скороченням штатів у разі неможливості використання на службі у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів суперечить самому змісту звільнення з військової служби за цією підставою.
Судом дана правильна оцінка діям командування військової частини А 1416, правонаступником якої є військова частина А 3186, по підготовці та поданню документів на звільнення заявника з військової служби в запас в частині порушення пунктів 1.3, 4.12, 7.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16.07.2002 р. N 237.
Зарахування Х. час вимушеної відсутності на службі до загального строку військової служби не є порушенням ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Судом не було допущено порушення вимог Цивільно-процесуального кодексу України, зокрема ст. 202 ЦПК, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог норм чинного законодавства.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, при вирішенні цієї справи, не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно. Тому касаційну скаргу представника Міністра оборони України слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу представника Міністра оборони України залишити без задоволення, а рішення військового апеляційного суду Центрального регіону від 03.06.2005 р. по справі за скаргою Х. про визнання незаконним наказу Міністра оборони України N 214 від 06.04.2004 року щодо звільнення заявника з військової служби в запас у зв’язку зі скороченням штатів та про визнання незаконним наказу командира військової частини А 1416 N 116 від 24.05.2004 року щодо виключення його із списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення, а також про визнання неправомірними дій командування військової частини А 1416, правонаступником якої є військова частина А 3186, щодо підготовки та подання документів на звільнення заявника з військової служби в запас саме за такою підставою і поновлення його на військовій службі на рівноцінній посаді, – без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді