КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19 червня 2008 року N 18-у/2008
м. Київ
Ухвала
Конституційного Суду України
про відмову у відкритті
конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 56 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Указу Президента України
"Про скасування Указу Президента України
від 25 березня 2004 року N 368"
Конституційний Суд України у складі суддів:
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,
Бринцева Василя Дмитровича,
Головіна Анатолія Сергійовича,
Джуня В'ячеслава Васильовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
Домбровського Івана Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача,
Маркуш Марії Андріївни,
Мачужак Ярослави Василівни,
Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) Указу Президента України "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року N 368" від 3 квітня 2008 року N 297 (Офіційний вісник Президента України, 2008 р., N 12, ст. 473).
Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним), Указ Президента України "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року N 368" від 3 квітня 2008 року N 297 (далі - Указ).
Автори клопотання обґрунтовують неконституційність Указу насамперед тим, що при його виданні "Президент України діяв всупереч Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), усвідомлено знехтував унормовані на конституційному рівні принципи незалежності і недоторканності суддів".
Народні депутати України зазначають, що відповідно до пункту 26 частини першої статті 85, статей 126, 148, 149 Конституції України ( 254к/96-ВР ) звільнення суддів з посад, в тому числі суддів Конституційного Суду України, допускається лише з підстав, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ). Однак Президент України не звільнив суддю Конституційного Суду України Станік С.Р., як це передбачено статтею 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а припинив її повноваження шляхом скасування акта про призначення на посаду, що не передбачено статтею 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
Таким чином, на думку народних депутатів України, Президент України, видаючи Указ, вийшов за межі своїх конституційних повноважень стосовно організації і діяльності судової влади, оскільки скасування указу щодо призначення судді не передбачене в переліку "вичерпних правових підстав припинення повноважень судді".
Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Станік С.Р. склала присягу судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, і саме цей факт є підтвердженням дотримання нею "імперативної норми" статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) (в редакції, що діяла на час складення присяги), а дотримання диспозитивних норм (участь у засіданні Верховної Ради України Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України) не є визначальним і обов'язковим, бо Конституція України ( 254к/96-ВР ) (статті 82, 84) не ставить легітимність засідань Верховної Ради України в залежність від присутності на них зазначених осіб.
2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 20 травня 2008 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
3.1. Повноваження Конституційного Суду України вирішувати питання про відповідність Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційність) правових актів закріплені в частині другій статті 147, частині першій статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, зокрема Президента України, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України") ( 422/96-ВР ).
Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України ( 254к/96-ВР ) правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) або якщо була порушена встановлена Конституцією України ( 254к/96-ВР ) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) є вимогою Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) до змісту конституційного подання (пункт 4 частини другої статті 39, частина перша статті 71).
Отже, вимогами Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) до конституційного подання і відповідно умовами відкриття провадження у справі є надання суб'єктом звернення правового обґрунтування невідповідності правового акта (його окремих положень) саме Конституції України ( 254к/96-ВР ) (а не законам, іншим нормативно-правовим актам) чи порушення встановленої Конституцією України ( 254к/96-ВР ) процедури його розгляду, ухвалення або набрання ним чинності.
Невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ) і Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), а також непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, є підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України (пункти 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України") ( 422/96-ВР ).
3.2. Народні депутати України вважають, що Указ не відповідає статті 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ), і посилаються на положення її частини четвертої, згідно з якою ніхто не може узурпувати державну владу. Однак у конституційному поданні немає обґрунтування, що при виданні цього Указу Президент України узурпував державну владу.
Так само, наводячи положення статті 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ), автори клопотання не вказують, у чому саме Указ суперечить конституційним принципам поділу державної влади і чи діяв Президент України без дотримання вимог частини другої цієї статті, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією ( 254к/96-ВР ) межах і відповідно до законів України.
Посилаючись на положення частини другої статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), суб'єкт права на конституційне подання вказує, що при виданні Указу Президент України діяв всупереч Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) і порушив конституційні принципи незалежності та недоторканності суддів, у тому числі суддів Конституційного Суду України, зокрема стосовно їх звільнення (статті 126, 149 Конституції України) ( 254к/96-ВР ). Проте правового обґрунтування зазначених тверджень у конституційному поданні він не навів, обмежившись лише власним висновком, що "зміст оспорюваного Указу засвідчує, що глава держави припинив повноваження судді Конституційного Суду України Станік С.Р. не шляхом звільнення, а шляхом скасування акта щодо її призначення, але таких підстав припинення повноважень (звільнення) Конституція України ( 254к/96-ВР ) (частина п'ята статті 126) і Закон України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) (стаття 23) не передбачає".
3.3. Факт видання Указу автори клопотання вважають скасуванням конституційних прав і свобод Станік С.Р., що, на їх думку, суперечить частині другій статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а формулювання підстави скасування Указу Президента України "Про призначення С. Станік суддею Конституційного Суду України" від 25 березня 2004 року N 368 - "порушення процедури вступу на посаду" - унеможливлює для неї захист у належний спосіб своїх прав і свобод, що не відповідає частині п'ятій статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Однак правового обґрунтування зазначених тверджень щодо невідповідності Указу частині другій статті 22 та частині п'ятій статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в конституційному поданні немає.
Народні депутати України також не навели правового обґрунтування невідповідності Указу статті 102 Конституції України ( 254к/96-ВР ), на яку в конституційному поданні без вказівки на конкретні положення зроблено посилання.
3.4. В конституційному поданні його автори дають власне тлумачення частини третьої статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) і стверджують, що Указ видано всупереч її положенням, оскільки присутність Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України на засіданні Верховної Ради України під час складення присяги судді Конституційного Суду України не є обов'язковою.
Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) умовою вступу судді Конституційного Суду України на посаду є складення ним присяги на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, не пізніш як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України (в редакції Закону України від 16 жовтня 1996 року) ( 422/96-ВР ).
Конституція України ( 254к/96-ВР ) присяги судді Конституційного Суду України не передбачає і порядку вступу його на посаду не встановлює. Тому з наведених у конституційному поданні тверджень випливає, що народні депутати України фактично просять перевірити Указ на відповідність Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ). Однак перевірка законності актів Президента України не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 13, 14, 39, 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) Указу Президента України "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року N 368" від 3 квітня 2008 року N 297 на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
Конституційний Суд України