ДПАУ винайшла власне визначення маркетингу
На її думку, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи (зокрема, послуги з пакування та розміщення товарів).
За визначенням славнозвісного Філіппа Котлера, маркетинг – це вид людської діяльності, спрямованої на задоволення нестачі і потреб за допомогою обміну (з книги “Основи маркетингу”). Хоч маркетинг у цивілізованому світі і є головним рушієм продажу товарів (реклама є лише одним із складових етапів маркетингових компаній), вітчизняні контролюючі органи відверто не сприймають маркетингові послуги, які надають суб’єкти підприємництва один одному. Хоча самій ДПАУ не завадило б проводити періодичні маркетингові дослідження щодо ставлення підприємців та населення, наприклад, до ПДВ, перевірок, податкової міліції, акцизних марок на алкоголь, повернення податкового кредиту, якості обслуговування в офісах податкових інспекцій тощо. Звісно, таке дослідження виявило б багато негативних явищ, а тому його і не проводять, адже у нас “з цим ніби все “добре”, як у давні добрі часи.
Наприклад, наказом Держфінмоніторингу України від 27.12.2005 р. № 249 затверджено Типологію легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 – 2005 роках. У Типології наведено результати досліджень державних органів – учасників системи протидії легалізації злочинних коштів, приклади реальних справ, пов’язаних з “відмиванням”. Серед найбільш “вдалих” прийомів та методів незаконних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності названо, зокрема, оплату наданих іноземним партнерам послуг (маркетинг, рекламна кампанія тощо). У країні фіктивні фірми використовуються для заниження прибутку легальної фірми, наприклад, через безтоварні операції (маркетингові, транспортні, консалтингові та інші послуги).
Міністерство юстиції також має “зуб” на маркетинг, адже відповідно до п. 128 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін’юсту від 30.12.2004 р. № 144/5, у редакції від 19.01.2005 р. № 61/10341, головним завданням дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності при аналізі витрат на маркетинг є з’ясування питання, чи включаються до складу валових витрат підприємства витрати на маркетингові послуги.
Проти маркетингу виступає і Міністерство фінансів України в листі від 25.04.2008 р. № 31-20010-3-8/3337 “Щодо схем мінімізації сплати податків очима МФУ”: “Механізмами запровадження оптимізації податкового навантаження можуть виступати:
... 3) придбання сумнівних з погляду фактичного надання і використання у господарській діяльності послуг (маркетинг, мерчандайзинг, інформаційні, консультаційні, юридичні, права на використання товарних знаків тощо)”.
Але головний опір маркетинг відчуває з боку ДПАУ, яка в одному із останніх листів від 08.04.08 р. № 3146/6/15-016 “Про включення витрат на маркетинг до складу валових витрат” навіть ввела власну термінологію щодо маркетингу, хоча маркетингом займатися боїться. На думку ДПАУ, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в пп. 5.4.4 ст. 5 Закону про оподаткування підприємств (зокрема, послуги з розміщення продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).
При цьому відповідно до вказаного підпункту платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг щодо товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю платника податку.
Це вже відкриття made in DPAU і Філіпп Котлер відпочиває. Напевно, ДПАУ не знає, що для того, щоб розмістити чи прорекламувати новий товар чи послугу, слід створити цей товар (на складі він сам не з’явиться) чи послугу, винайти чи видумати щось новеньке, вивчити попит на нього серед цільових аудиторій, провести опитування, виготовити дослідну партію, отримати декілька шишаків та спекти кілька глевких млинців тощо. А вже потім продавати, розміщувати та рекламувати.
З таким підходом до маркетингу з боку ДПАУ відверто можна сказати, що його в Україні немає (як не було і сексу в СРСР).
Як вихід із ситуації пропонуються докладно підготовані договори (якісні договори є на сайті журналу “Податкове планування”: www.nalogovnet.com), звіти. Маркетингову діяльність доцільно з самого початку фіксувати в статуті підприємства тощо. Але все одно це не дає стовідсоткового результату в нинішніх умовах. Його практично можна отримати, якщо маркетингові послуги “матеріалізувати”, наприклад, у вигляді нематеріальних активів, презентацій, баз даних, комп’ютерних програм, літератури з маркетингу (банальний продаж втридорога книг з маркетингу вирішує багато питань щодо валових витрат).
Лист ДПАУ від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016 (витяг)
Щодо включення витрат на маркетинг до складу валових витрат
...Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону (“Про оподаткування прибутку підприємств”) передбачено особливий порядок податкового обліку.
Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.
Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).
При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю платника податку.
Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.
Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, зокрема:
- документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;
- документи, що підтверджують зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Заступник голови С.Чекашкін