КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Плата за землю
Загальна площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. га, або 15,7% території України. Половина лісів України е штучно насадженим і потребує посиленого догляду. Близько 0,5 млн. га лісів, що належали колишнім колективним господарствам, розташовані на землях запасу та перебувають у незадовільному стані (самовільно вирубуються, гинуть від пожеж, хвороб, шкідників тощо).
Лісові землі, на яких розташовано лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому законодавством порядку та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення.
Наявність земель за категоріями, а також їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, розподіл земель за формами власності обліковуються землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України відповідно до Інструкції.
Про те, який порядок оподаткування нелісових земель (зайнятих болотами та водоймами) лісового фонду, що використовуються для потреб лісового господарства, можна дізнатися з цієї рубрики.
ПИТАННЯ. 1. Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом. Який порядок розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів для формування доходів обласних і районних бюджетів, які враховуються при реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад?
ПИТАННЯ. 2. Згідно з чинним законодавством орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням відповідно до договору оренди, своєчасного внесення орендної плати тощо. Чи має право власник (орендодавець) земельної ділянки збільшувати орендну плату за надану в оренду земельну ділянку у разі збільшення розміру земельного податку?
ПИТАННЯ. 3. До земель лісового фонду належать нелісові землі (зайняті болотами та водоймами), які використовуються для потреб лісового господарства. Який порядок оподаткування земельних ділянок, що належать до земель інших категорій, а розташовані в межах земель лісового фонду?
ПИТАННЯ. 4. Сільгосппідприємству передамо під забудову виробничих будівель (землі промисловості) частину належної йому земельної ділянки із сільськогосподарських угідь за межами населеного пункту за рішенням органів місцевої влади. Чи можна такі земельні ділянки включати до розрахунку земельного податку як землі сільськогосподарського призначення?
ПИТАННЯ. 5. Надання земельних ділянок у межах населених пунктів належить до компетенції відповідних рад. Чи може земельна ділянка надаватися в оренду із земель запасу або резервного фонду під забудову суб'єкту господарювання за межами населеного пункту та який розмір цієї плати передбачено чинним законодавством?
ПИТАННЯ. 6. Що є підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та чи може змінюватися розмір земельного податку після заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) на державний акт на право власності на землю?
ВІДПОВІДЬ. 1. Пунктом 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР установлено, що вирішення відповідно до законів питань щодо регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад.
Згідно з п. 12 розділу десятого Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Місцевий бюджет згідно з Бюджетним кодексом містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які складають єдиний баланс відповідного бюджету. Цим Кодексом встановлено розмежування коштів від плати за землю. Зокрема, відповідно до ст. 66 Бюджетного кодексу для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок, зокрема, 25% плати за землю, а районних бюджетів - за рахунок 15% такої плати.
До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать: 100% плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% - для бюджетів міст республіканського АР Крим та міст обласного значення та 60% - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань (ст. 69 Бюджетного кодексу).
Пунктом 7 ст. 75 цього Кодексу визначено, що після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік Мінфін України доводить до Ради Міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет.
Таким чином, інший порядок розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів для формування доходів обласних та районних бюджетів, які враховуються при реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад, можливий після розмежування земель державної та комунальної власності.
ВІДПОВІДЬ. 2. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації. Тобто це добровільна угода двох сторін.
У разі якщо орендодавцем є власник землі, то орендар, уклавши при цьому договір на оренду землі з власником, сплачує йому орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує до бюджету земельний податок.
Відповідно до ст. 15 Закону № 161-ХІV істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків; порядок її внесення і перегляду, відповідальність за несплату.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Водночас орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Якщо, наприклад, у договорі оренди земельних ділянок не передбачено проведення індексації орендної плати, що призведе до зменшення розміру орендної плати за землю, орендодавець має право збільшити її розмір.
Однак ця процедура має виконуватися шляхом переукладення договору або оформлення додаткової угоди.
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнен-ня згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону № 161-ХІV).
ВІДПОВІДЬ. 3. Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Лісовим кодексом, Законом № 1264-ХІІ, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, надані в установленому порядку та які використовуються для потреб лісового господарства.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
За основним цільовим призначенням землі поділяються, зокрема, на такі категорії: сільськогосподарського призначення; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; лісогосподарського призначення; водного фонду.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 Земельного кодексу).
До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (ст. 58 цього Кодексу).
Наявність земель за категоріями, а також їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - у межах населених пунктів, розподіл земель за формами власності обліковуються землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України відповідно до Інструкції.
Згідно з Інструкцією в гр. 21 форми № 6-зем враховуються всі ліси та інші лісовкриті площі, а саме: вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю та не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства (гр. 22 + гр. 28). Ліси та інші лісовкриті площі, розташовані на землях інших категорій, також включаються до цієї категорії земель.
Щодо оподаткування земельних ділянок лісогосподарського призначення, то слід зазначити, що оподаткування землі в Україні здійснюється відповідно до Закону № 2535-ХІІ, яким встановлено ставки земельного податку окремо для кожної категорії земель, порядок його обчислення і сплати, пільги щодо оподаткування землі.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Таким чином, оскільки земельні ділянки не-лісогосподарського призначення, зайняті болотами й водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, можуть належати до земель інших категорій, зокрема земель водного фонду, при оподаткуванні таких земель слід керуватися даними державного земельного кадастру.
ВІДПОВІДЬ. 4. Законом № 2535-ХІІ визначено різний порядок оподаткування земель залежно від того, до якої категорії земель віднесено земельні ділянки.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (ст. 20 Земельного кодексу).
Власники земельних ділянок і землекористувачі згідно із Земельним кодексом (cтатті 91, 96) зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, тому що від цього залежить оподаткування земельних ділянок.
Оскільки змінилося цільове призначення земель (із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості), податок за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення за межами населених пунктів, справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області відповідно до частини першої ст. 8 Закону № 2535-ХІІ, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій ст. 6 цього Закону.
ВІДПОВІДЬ. 5. До розмежування земель державної або комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п. 12 розділу десятого Перехідних положень Земельного кодексу).
Межа району, села, селища, міста, району в місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району в місті від інших територій. До земель міста належать усі землі в межах міста, до земель селища міського типу - всі землі в межах селища. До земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою.
Межі району, села, селища, міста, району в місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.
Включення земельних ділянок до меж району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до Земельного кодексу.
Отже, на підставі зазначених норм земельного законодавства сільська рада має право надавати в оренду землі (запасу та резервного фонду) лише в межах населеного пункту.
За основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови тощо.
Земельні ділянки кожної категорії земель, не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
Відповідно до п. 3 ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, то слід зазначити, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується згідно із законом і не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому в разі визначення орендаря на конкурентних засадах може встановлюватися більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
ВІДПОВІДЬ. 6. Підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) е рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи оайонної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.
Статтею 6 Закону № 2535-ХІІ визначено, що ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
для багаторічних насаджень - 0,03.
За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.
Тобто розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь визначається виходячи з грошової оцінки 1 га земель.
Оскільки розмір земельної ділянки при виділенні її в натурі власникам земельних часток (паїв) визначається на основі вартості земельної частки (паю), то вартість земельної ділянки і розмір земельного податку залишаються незмінними, за винятком окремих випадків, коли у разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок їх розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).
Перелік використаних нормативних документів:
Конституція України від 28.06.2006 р. № 254к/96-ВР
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III (зі змінами та доповненнями, за текстом - Бюджетний кодекс)
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, за текстом - Земельний кодекс)
Лісовий кодекс України від 21.01.94 р. № 3852-ХІІ (Законом України від 08.02.2006 р. № 3404-IV викладено у новій редакції, зі змінами та доповненнями)
Закон України № 161-ХІV від 06.10.98 р. “Про оренду землі” (у редакції Закону України від 02.10.2003 р. № 1211-ІV)
Закон України № 280/97-ВР від 21.05.97 р. “Про місцеве самоврядування в Україні” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 1264-ХІІ від 25.06.91 р. “Про охорону навколишнього природного середовища” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2535-ХІІ від 03.07.92 р. “Про плату за землю” (у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями)
Наказ Держкомстату України № 377 від 05.11.98 р, “Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем). (зареєстровано в Мін'юсті України 14.12.98 р. за № 788/3228, за текстом - Інструкція)
Оксана ПЕТРИЧЕНКО,
начальник відділу
методології місцевих,
ресурсних, рентних та
неподаткових платежів
та Віктор ФІНАШКА,
головний державний
податковий ревізор-
інспектор
“Вісник податкової служби України” № 25 червень 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 95441 (укр. з бланками звітності)
22600 (рос.), 95442 (рос. з бланками звітності)