КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Щодо відшкодування шкоди потерпілим на виробництві
ЗАПИТАННЯ: 1. Отримав травму на виробництві ще в 1976 p., про що було складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1. Після тривалого лікування, котре оплачувало підприємство, продовжив працювати, незважаючи на тяжкий стан здоров'я. Шкоду за втрачене здоров'я мені ніхто не відшкодовував і не відшкодовує. Нині стан мого здоров'я погіршився, потрібні гроші на ліки. Чи маю право на відшкодування шкоди, заподіяної мені внаслідок цієї травми, і хто її має відшкодовувати?
2. 1994 р. мені було встановлено 20% утрати професійної працездатності. Підприємство виплатило мені одноразову допомогу та відшкодовувало втрачений заробіток з розрахунку середньомісячного заробітку, який було обчислено з порушенням вимог законодавства. Нині це визнає й підприємство, але доплачувати суми, які були недораховані через занижений середньомісячний заробіток, збирається лише за три роки. Чи маю право на донарахування та виплату сум відшкодування шкоди, в тому числі й одноразову допомогу, за весь період, упродовж якого підприємство мені недоплачувало?
ВІДПОВІДЬ: 1. На час нещасного випадку, що стався з дописувачем під час виконання службових обов'язків, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві провадилося за вимогами Закону України "Про охорону праці" та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 472 (зі змінами й доповненнями за постановами від 18.07.94 р. № 492 та від 03.10.97 р. №1100). Проте шкода відшкодовувалась підприємством за певних умов лише в разі, якщо потерпілому на виробництві медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) було встановлено стійку втрату професійної працездатності через травму на виробництві або професійне захворювання, пов'язане з умовами праці на цьому підприємстві.
Нині шкода, заподіяна працівникам на виробництві, відповідно до Закону України від 23.09.99 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), а не підприємством. Підставою для проведення страхових виплат Фондом є також установлення потерпілому МСЕК утрати професійної працездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві.
Як випливає з листа дописувача, за наслідками травми на виробництві втрату працездатності йому не встановлено. Для її встановлення потрібно звернутися до МСЕК за місцем проживання. Відповідно до ст.30 Закону № 1105-XIV огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Залежно від обставин та причини захворювання подаються ті чи інші документи. Оскільки акт за формою Н-1 у дописувача є, то йому потрібно звернутися на підприємство, де стався нещасний випадок, або до відділення виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або місцем проживання дописувача для отримання направлення на МСЕК.
У разі встановлення дописувачеві МСЕК ступеня втрати професійної працездатності для призначення страхових виплат до обраного ним відділення виконавчої дирекції Фонду потрібно подати такі документи: заяву на одержання страхових виплат; акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1; висновок МСЕК про ступінь утрати професійної працездатності; довідку про середню заробітну плату (дохід); копію трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду за пред'явлення оригіналу; довідку про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить потерпілому одноразову виплату та щомісячні виплати. Водночас Фонд зобов'язаний фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.
Сума одноразової допомоги визначається з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток утрати потерпілим професійної працездатності, але не вище від чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. При цьому сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Якщо потерпілому водночас із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їхня сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку з утраченим заробітком визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (зі змінами, внесеними постановами від 22.02.2006 р. № 193 та від 18.07.2007 р. № 949).
2. Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 233 КЗпП України строк звернення До суду встановлюється тривалістю в три місяці з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.
Згідно зі ст. 238 КЗпП суд під час розгляду трудових спорів з питань про грошові вимоги має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Отже, незалежно від установленого тримісячного терміну позовної давності під час розгляду трудового спору працівник має право на належні йому кошти за весь період, упродовж якого тривало порушення законодавства, і може просити суд застосувати норму ст. 238 КЗпП.
Підтвердженням цього є норма ст. 268 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.
Крім того, п. 1-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (в редакції від 24.10.2003 p.), де йдеться про заборгованість підприємств до 1 квітня 2001 p., передбачено, що "спори, що виникають з приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди". Тобто з цієї вимоги випливає, що суди повинні розглядати позови про заборгованість, яка утворилась більш ніж три роки тому.
Отже, враховуючи викладене, підприємство зобов'язане виплатити дописувачеві всі заборговані (не донараховані) суми з відшкодування шкоди, в тому числі й недоплачену суму одноразової допомоги, за весь період, коли зазначені суми виплачувались з порушенням вимог законодавства. У разі відмови дописувач має право звернутися з цього питання до суду.
Валентина Данилова,
начальник відділу контролю за додержанням
прав застрахованих у сфері праці
“Праця і зарплата” № 33(613),03 вересня 2008
Передплатний індекс:30214