ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.03.2004
Справа N 41/249
Про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні Краматорську
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.01.2004
у справі N 41/249
господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства
"В"
до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції
у м. Краматорську;
2. Краматорського відділення
Державного казначейства України;
3. Управління Державного
казначейства у Донецькій області
про стягнення бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість в
розмірі 42 218, 00
грн.,
за участю представників від:
позивача
відповідача не з'явились
1) не з'явились
відповідача не з'явились
2)
відповідача
3)
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2003 задоволено позов ЗАТ "В": стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "В" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2002 р., грудень 2002 р., січень 2003 р., лютий 2003 р., квітень 2003 р. в сумі 42 218, 00 грн..
За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову від 12.01.2004, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Краматорську - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у м. Краматорську звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2003 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2003 у даній справі скасувати, а позов - залишити без задоволення.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ у м. Краматорську посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права з мотивів викладених в касаційній скарзі.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України,
ВСТАНОВИЛА:
ЗАТ "В" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за жовтень 2002 р., грудень 2002 р., січень 2003 р., лютий 2003 р., квітень 2003 р. в сумі 42 218, 00 грн..
Загальна сума податку на додану вартість, яка має бути відшкодована з державного бюджету складає 42 218, 00 грн..
Правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2002 р., грудень 2002 р., січень 2003, лютий 2003 р., квітень 2003 р. підтверджена довідкою N 39867/ від 29.05.2003 та актом N 245/23-111-1- 30897910 від 17.04.2003, які складено податковою інспекцією.
Сума бюджетної заборгованості та факт її існування підтверджені наявним у матеріалах справи податковими деклараціями за вказані звітні періоди, актом звірення розрахунків, який підписано податковим органом, з урахуванням зменшення суми на 18 204, 00 грн., яка не включена до суми позовних вимог.
На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції строк відшкодування суми бюджетної заборгованості настав, проте таке відшкодування здійснено не було.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглянувши позовні вимоги по суті, місцевий господарський суд дійшов правильного й обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, який також підтримано колегією суддів апеляційного господарського суду.
Згідно з пп. 7.7.1., 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (зі змінами та доповненнями) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України.
Відповідно до пп. 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 N 209/72 підставою для відшкодування є висновки податкових органів, які подаються ними органом державного казначейства не пізніше 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість.
Згідно п. 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 31.07.1995 N 590, відділення Державного казначейства здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Оскільки такий висновок податковою інспекцією до органів державного казначейства у встановлені строки подано не було, позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості за вказаний вище період.
Посилання податкової інспекції на відсутність результатів зустрічних перевірок позивача до уваги не приймаються, оскільки пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) встановлено, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію місцевого та апеляційного господарських судів входячи з того, що положення чинного законодавства України взагалі не ставлять права платника податку на отримання відшкодування йому ПДВ в залежність від наявності будь-яких обставин, окрім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2004, оскільки вона відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 28.01.2004 N 3565/10/10013 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2004 у справі N 41/249 - без змін.