МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Щодо страхових виплат унаслідок профзахворювання
ПИТАННЯ: Працював на шахті з ІЗ червня 1969 до 16 лютого 1981 р. гірником очисного забою (ГРОЗ), а з 8 червня 1981 до 31 серпня 1994р. - майстром-підривником на іншій шахті. У січні 1994 р. МСЕК було встановлено мені втрату працездатності 30% (25% - пиловий бронхіт і 5% - радикулапатія) через профзахворювання. Страхові виплати проводилися із зарплати ГРОЗ, оскільки в акті розслідування профзахворювання зазначена ця професія. Після повторного огляду в 1998р. страхові виплати проводилися із зарплати майстра-підривника. Фонд страхування відмовив мені у виплаті страхових виплат із зарплати ГРОЗ. Чи правомірно це?
ВІДПОВІДЬ: Згідно з п.2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їхніх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей} на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Відповідно до абзацу третього ч. 3 Прикінцевих положень Закону України від 26.09.2001 р. №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV) передавання документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг, провадиться підприємствами Фонду за актом.
За підпунктом 4.9 п.4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду від 20.04.2001 р, №10, особова справа потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання повинна містити довідку про розмір утраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передавання особової справи потерпілого.
Отже, працівникам (членам їхніх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., Фонд сплачує страхові виплати з того часу, коли підприємства передали Фонду в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на відповідні страхові виплати в розмірі, встановленому на дату передавання особової справи до Фонду.
Ураховуючи викладене, підстав вважати неправомірною відмову Фонду у перерахунку дописувачу розміру страхової виплати з розрахунку заробітної плати за професією "гірник очисного забою" немає.
Зауважимо, якщо до передавання особових справ потерпілих на виробництві до Фонду під час розрахунку розміру втраченого заробітку підприємством були допущені порушення зимог законодавства про відшкодування шкоди, перерахунок та виплату недонарахованих сум втраченого заробітку за період до 1 квітня 2001 р. має проводити підприємство. Такий перерахунок проводиться за вимогами нормативних актів, що були чинними до набрання чинності Законом №1105-ХІV.
Після проведення перерахунку підприємство має передати до Фонду довідку про перерахований ним новий розмір утраченого заробітку. На підставі цієї довідки відділення Фонду мають проводити щомісячні страхові виплати потерпілому в новому розмірі з 1 квітня 2001 р. При цьому мають провести перерахунок цих виплат за вимогами чинного законодавства та виплатити недонараховані страхові суми.
Нарахування та перерахунок сум відшкодування шкоди потерпілим на підприємствах вугільної промисловості на час установлення дописувачу в січні 1994 р. утрати професійної працездатності проводилися відповідно до вимог п. 12.27 Угоди по тарифах, трудових та соціальних гарантіях між Мінвуглепромом та галузевими профспілками працівників вугільної промисловості (від 12.02.92 р., далі - Угода), виходячи із середньомісячного заробітку за професією потерпілого на підприємстві.
Відповідно до зазначеного пункту Угоди оформлення всіх потрібних документів та виплата одноразової допомоги, а також сум відшкодування шкоди у зв'язку зі стійкою втратою працездатності внаслідок профзахворювання провадиться працівникові за останнім місцем роботи в галузі в повному обсязі. Підприємство, що проводить зазначені виплати, може пред'явити регресні позови іншим підприємствам.
З цього випливає, що середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди для працівників вугільної промисловості відповідно до Угоди мав братися за останнім місцем роботи.
З часом до Угоди було внесено доповнення від 23.12.97 р., згідно з якими нарахування та перерахунок сум відшкодування шкоди потрібно було провести:
- для потерпілих, які втратили працездатність до 1992 р., - за вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. № 276;
- тим, хто втратив працездатність після 1 липня 1993 р., тобто після набрання чинності Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. №472 (далі - Правила), - за їхньої вимоги.
Відповідно до п.22 Правил, що були чинними на час установлення дописувачу втрати працездатності, середньомісячний заробіток для обчислення розмірів відшкодування потерпілому втраченого заробітку (чи його частини) береться за 12 останніх або на бажання потерпілого за три останніх повних календарних місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я.
Якщо працівникові встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов'язане це ушкодження здоров'я, то середній заробіток береться за 12 або на бажання потерпілого за останні три календарних місяці до часу переходу (звільнення).
Залежно від того, з якою професією пов'язане ушкодження здоров'я дописувача, можливі такі варіанти обчислення середньомісячного заробітку для визначення сум відшкодування шкоди.
Перший варіант. У разі, якщо професією, з якою пов'язане професійне захворювання дописувача, є професія майстра-підривника, визначення сум відшкодування шкоди мало б проводитись з його заробітку за 12 останніх календарних (або на його бажання за три останніх) місяців роботи, що передували встановленню МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до абзацу п'ятого п.22 Правил у редакції 1993 р. заробіток у розрахунковий період підлягає коригуванню відповідно до чинного законодавства. За загальними правилами коригування проводять на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, що вводилися на підприємстві в розрахунковий період.
Другий варіант. Якщо професією, з якою пов'язане професійне захворювання дописувача, є професія ГРОЗ, визначення сум відшкодування шкоди мало б проводитись з його заробітку за останні 12 календарних місяців до часу переходу (звільнення) з цієї роботи, тобто до лютого 1986 р.
Проте у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати в Україні з 1 жовтня та 1 грудня 1991 р., 1 травня 1992 р. відповідно до 185, 400 та 900 крб та зростанням цін на споживчі товари й послуги постановами Кабінету Міністрів України від 31.12.92 р. №391 та від 26.05.92 р. №276 передбачалися заходи щодо соціального захисту населення, в тому числі й перерахунок раніше визначених розмірів відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, які ушкодили здоров'я до 1992 р.
Зокрема, з 1 січня 1992 р. постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.91 р. №391 уперше було передбачено перерахунок раніше визначених сум відшкодування шкоди виходячи із середньомісячного заробітку за IV квартал (жовтень-грудень) 1991 р. за професією відповідного розряду або посади виробничого підрозділу (дільниці, цеху), де потерпілий працював до професійного захворювання або каліцтва. Перерахована таким чином сума відшкодування шкоди мала виплачуватися в новому розмірі до 1 травня 1992 р.
Черговий перерахунок передбачався з 1 травня 1992р. постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276, відповідно до якої перерахунок розміру відшкодування шкоди мав проводитись із середньомісячного заробітку робітників тієї професії, розряду, роботи, яку виконував потерпілий на час одержання травми або професійного захворювання, за січень-квітень 1992 р., відко-ригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Зазначеними постановами заробітки, з яких визначалися розміри відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до 1992 р., у зв'язку із зміною вартості життя приводилися до рівня заробітної плати працівників відповідної професії.
Визначений із заробітку відповідного працівника за січень-квітень 1992 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276 розмір відшкодування шкоди був базовим для подальших перерахунків, які повинні були проводитись на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 03.12.92 р. №676, 26.01.93 р. №46, 02.06.93 р, №392, 30.08.93 р. №671, 02.12.93 р. №974, 20.10.94р. №720, 08.02.95р. № 102 та п.28 Правил за кожного зростання тарифних ставок на підприємстві.
Отже, заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я, обчислений до 1992 р., під час визначення йому розміру відшкодування шкоди з 1 травня 1992 р. не враховується, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276 установлено порядок визначення нового базового розміру відшкодування шкоди із заробітку працівників відповідної професії за січень-квітень 1992 р.
За аналогією, заробіток за названий період має братися за основу і під час визначення розміру відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, які зазнали ушкодження здоров'я до 1992 р. і яким після травня 1992 р. МСЕК установлено втрату професійної працездатності.
Ураховуючи викладене, в разі визначення МСЕК професії ГРОЗ такою, з якою пов'язане професійне захворювання дописувача, середньомісячний заробіток для визначення розміру втраченого заробітку має обчислюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276 із середньомісячного заробітку за січень-квітень 1992 р. робітників цієї професії, який підлягає коригуванню на коефіцієнти фактичного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за цією самою професією на підприємстві до часу встановлення стійкої втрати працездатності.
Із визначеного за одним із названих вище варіантів середньомісячного заробітку залежно від професії, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, пропорційно до ступеня втрати професійної працездатності має визначатися базовий для подальших перерахунків розмір утраченого заробітку.
У подальшому цей розмір на підставі абзацу п'ятого п.28 Правил підлягає перерахунку в разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників підприємства.
Перерахування розміру втраченого заробітку провадиться збільшенням розміру відшкодування шкоди, що склався на час підвищення тарифних ставок, на коефіцієнт (величину) їхнього фактичного підвищення за відповідною професією.
Зауважимо, що порядок перерахунку розміру втраченого заробітку потерпілим на коефіцієнт фактичного зростання тарифних ставок (посадових окладів) застосовувався лише до 24 жовтня 1997 р., тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97р. №1100.
Цією постановою внесено зміни і доповнення до п.28 Правил, а саме: в разі перерахунку розміру втраченого заробітку у зв'язку з підвищенням тарифних ставок слід дотримуватися вимог нового абзацу шостого зазначеного пункту. Згідно з цими вимогами перерахований розмір утраченого заробітку в перерахунку на 100% утрати професійної працездатності не може перевищувати середньомісячний заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи впродовж повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Перерахований розмір утраченого заробітку порівнюють із середньомісячним заробітком відповідного працівника, до якого включається заробітна плата за той місяць, в якому проводилося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за відповідною професією (посадою), а також 1/12 річних винагород (за підсумками роботи за рік, вислугу років тощо) за попередній календарний рік.
При цьому в усіх випадках перерахунку раніше визначений розмір утраченого заробітку коригуванню в бік зменшення не підлягає (п.9 Правил), тобто підприємство не має права зменшувати розмір утраченого заробітку, який склався на час підвищення тарифних ставок (посадових окладів), навіть якщо в перерахунку на 1-00% утрати працездатності він перевищує середньомісячний заробіток відповідного працівника. Розмір утраченого заробітку має залишатися без змін до чергового його перерахунку у зв'язку з підвищенням тарифних ставок, що має проводитися з урахуванням вимог абзацу шостого п.28 Правил.
У такому порядку проводився перерахунок розміру відшкодування шкоди до 1 квітня 2001 р. Саме цей розмір має бути передано підприємством до Фонду для проведення подальших виплат.
Відповідно до пп.57 і 59 чинного в 1994 р. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. №623 (далі - Положення №623), зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника встановлюється визначеними Міністерством охорони здоров'я України спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідстанцією.
При цьому причинний зв'язок професійного захворювання з конкретною професією (посадою), яка найбільше сприяла розвитку захворювання, та терміном його настання відповідно до п.6 Методичних вказівок "Про порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.93 р. №242, чинних на час установлення дописувачу втрати професійної працездатності, мав бути зазначений у довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги, що видається потерпілому МСЕК.
Згідно з п.16 зазначених Методичних вказівок головною професією вважається та професія, в якій досягнута найбільш висока кваліфікація, а для осіб некваліфікованої праці та, що виконувалась найбільш тривалий час.
За наданою дописувачем інформацією, в січні 1994 р. йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням без зазначення конкретної професії, з якою пов'язане ушкодження здоров'я. Тому підприємством під час перерахунку розміру втраченого ним заробітку за вимогами Правил, провести який зобов'язували норми Угоди в редакції від 23.12.97 р., було правомірно ухвалено рішення про обчислення цього розміру з його середньомісячного заробітку за останні календарні місяці роботи, що передували стійкій утраті професійної працездатності, тобто із заробітку майстра-підривника.
Зі слів дописувача, в акті розслідування професійного захворювання, що був складений шахтою №2, було зазначено, що професією, з якою пов'язане ушкодження його здоров'я, є професія ГРОЗ, за якою він працював на попередній шахті. Розрахунок сум відшкодування шкоди з його заробітку за цією професією може бути проведено за умови, що МСЕК визнає причинний зв'язок професійного захворювання дописувача саме із зазначеною професією. Відповідний висновок має бути зазначено в довідці МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Оксана ПАРУБОК, головний державний інспектор
праці відділу контролю за додержанням прав
застрахованих у сфері праці Держнаглядпраці
“Праця і зарплата” № 36(616), 24 вересня 2008
Передплатний індекс:30214