КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Юридичний департамент
Вирішення судами спорів за участю органів державної
податкової служби про застосування до суб'єктів
господарювання пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Відповідно до Господарського кодексу господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 42 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 1 Закону № 959-ХІІ визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Відповідно до ст. 68 Господарського кодексу підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У цьому випадку держава з метою захисту економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 380 Господарського кодексу передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом. Перелік та повноваження органів державної влади, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються цим Кодексом, Законом № 959-ХІІ, іншими законами.
Статтею 2 Закону № 509-ХІІ встановлено, що завданням органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Статтею 4 Закону № 185/94-ВР визначено, що державні податкові інспекції мають право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
При проведенні перевірок суб'єктів господарювання органи державної податкової інспекції, виявляючи порушення норм чинного законодавства України при здійсненні зазначеними суб'єктами господарювання зовнішньоекономічної діяльності, складають акти перевірок та приймають податкові повідомлення-рішення із застосуванням до цих платників податків відповідних санкцій.
Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями у вигляді пені за порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, суб'єкти господарювання оскаржують зазначені податкові повідомлення-рішення в суді. Основним обгрунтуванням при оскарженні таких податкових повідомлень-рішень, на думку таких суб'єктів господарювання, є те, що чинним законодавством України не визначено порядку застосування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Суди за результатами розгляду зазначених справ у цілому погоджуються з позицією органів державної податкової служби щодо того, що суб'єкт господарювання повинен нести фінансову відповідальність за порушення, допущені при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Так, Вищим адміністративним судом України за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ “П” на рішення судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією проведено комплексну планову документальну перевірку діяльності ТОВ “П” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки.
На підставі висновку такого акта перевірки державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у вигляді пені і штрафних санкцій за порушення термінів здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ТОВ “П” мало взаємовідносини із суб'єктами господарювання іноземних країн. Відповідно до зовнішньоекономічних договорів ТОВ “П” сплачено передоплату ТОВ “Л”, СПД “З” за відповідний товар. У встановлений термін товар не було поставлено. Його поставлено несвоєчасно і не в повному обсязі. ТОВ “П” неправильно задекларовано розмір валютних цінностей, які знаходяться за кордоном.
Контролюючим органом встановлені порушення вимог законодавства України ТОВ “П”, які під час розгляду справи судом першої інстанції, перегляду справи в апеляційному порядку, як і в касаційній скарзі, не заперечуються.
Статтею 2 Закону № 185/94 визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї етапі, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Статтею 4 Закону № 185/94 встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.
Відповідно до ст. 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в Нацбанку України.
Пунктом 2.7 Положення № 49 встановлено суму (розмір) штрафу за порушення порядку декларування в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).
Посилання ТОВ “П” на те, що спірним податковим пові-домленням-рішенням суму штрафних санкцій за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначено у вигляді податкового зобов'язання, як на підставу визнання податкового повідомлення-рішення недійсним в цілому, є безпідставним.
Преамбулою Закону № 2181-III визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, утому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями встановлено факт порушення ТОВ “П” вимог Закону № 185/94 та Декрету № 15-93, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень.
Керуючись статтями 203, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства, колегією суддів Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ТОВ “П” відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Враховуючи вищевикладене, суб'єкти господарювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності повинні неухильно дотримуватися норм чинного законодавства України, що, в свою чергу, унеможливить настання негативних наслідків у вигляді нарахування та сплати пені.
Перелік використаних нормативних документів:
Конституція Україно від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями)
Господарський кодекс України від 16.01.2003 p. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)
Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p. № 2747-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Кодекс адміністративного судочинства)
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 p. № 435-IV (за текстом - Цивільний кодекс)
Закон України № 185/94-ВР від 23.09.94 р. “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
Закон України № 509-ХІІ від 04.12.90 р. “Про державну податкову службу України” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 755-IV від 15.05.2003 р. “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 889-IV від 22.05.2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 959-ХІІ від 16.04.91 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2063-III від 19.10.2000 р. “Про державну підтримку малого підприємництва”
Закон України № 2181-III від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 3425-XII від 02.09.93 р. “Про нотаріат” (зі змінами та доповненнями)
Указ Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”
Указ Президента України № 932/98 від 23.08.98 р. “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні”
Декрет Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.92 р. "Про прибутковий податок з громадян” (зі змінами та доповненнями)
Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.93 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (зі змінами та доповненнями)
Постанова Нацбанку України № 49 від 08.02.2000 р. “Про затвердження Положення про валютний контроль” (зареєстровано в Мін'юсті України 04.04.2000 р. за № 209/4430. зі змінами та доповненнями, за текстом - Положення № 49)
Лист ДПА України № 3678/Л/17-3115 від 19.04.2005 р. “Щодо оподаткування доходів приватних нотаріусів та можливості здійснення адвокатської діяльності за спрощеною системою оподаткування”
Лариса ТРОФІМОВА,
директор департаменту
та Владислав РОЗМОШ,
головний державний податковий інспектор
“Вісник податкової служби України” № 37 вересень 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 95441 (укр. з бланками звітності)
22600 (рос.), 95442 (рос. з бланками звітності)