Декларування оптових цін - ще одне випробування
для облікових працівників
Для того, щоб хоч якось упорядкувати необгрунтоване зростання цін на продукти харчування, Кабмін затвердив Порядок № 373, яким визначив механізм формування виробниками економічно обгрунтованих цін на окремі продовольчі товари, що регулюються державою.
Вимоги Порядку № 373 поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва та реалізації продовольчих товарів, щодо цін, на які введене державне регулювання (далі - продовольчі товари).
Порядок № 373 вимагає, щоб хазяюючі суб'єкти - виробники вели бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з виробництвом продовольчих товарів, тільки згідно із законодавством.
Однак всім обліковим працівникам відомо, що в нинішньому бухгалтерському обліку ми з вами не побачимо в обліку повної собівартості виробленої продукції, тому що П(С)БО передбачають лише обчислення виробничої собівартості, що зовсім не одне й те саме.
Тому як же потрібно формувати ціни на продукти харчування, що регулюються державою, щоб у подальшому не довелося віддавати до доходу бюджету не лише все зароблене, але й ще в кілька разів більше цього.
Формування цін на продовольчі товари
Формування цін на продовольчі товари здійснюється з урахуванням планованого обсягу їх виробництва, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі галузевих технологічних нормативів (норм) матеріальних витрат, техніко-економічних розрахунків і кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів зміни цін виробників.
Планований обсяг виробництва продовольчих товарів визначається окремо за їх видами (найменуваннями) відповідно до попиту та пропозиції, а також з урахуванням підвищення рівня:
- технологічного процесу виробництва шляхом здійснення заходів щодо його автоматизації та механізації, застосування прогресивних технологій;
- організації виробництва і поліпшення умов організації праці та операційно-виробничого планування, вдосконалення системи управління і матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.
Планування витрат здійснюється на підставі галузевих технологічних нормативів використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва, затверджених Мінагрополітики.
Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників та техніко-економічних розрахунків.
Планування витрат з оплати праці працівників суб'єкта господарювання здійснюється згідно із додатком до Порядку № 373 та з урахуванням положень Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнських профспілок і профоб'єднаннями, галузевої угоди між Мінагрополітики, галузевими об'єднаннями підприємств, профспілкою працівників агропромислового комплексу і колективного договору.
Перелік витрат з оплати праці, які враховуються при плануванні витрат, наведемо у табл. 1.
| № з/п | Стаття витрат | Зміст і характеристика витрат |
| 1. | Фонд основної заробітної плати | винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці з тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників і посадовим окладом службовців, включаючи доплату за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника |
| оплата у разі переведення працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених законодавством, а також у разі невиконання норм виробітку і виготовлення продукції, що виявилася браком, не з вини працівника | ||
| оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників | ||
| оплата праці за час перебування у відрядженні (без урахування відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат з найму жилого приміщення) | ||
| вартість продукції, виданої працівникам у разі оплати праці в натуральній формі | ||
| 2. | Фонд додаткової заробітної плати | надбавки і доплати до тарифних ставок (окладів) у розмірах, передбачених законодавством, за: - суміщення професій (посад); - розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт; - виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; - роботу у важких і шкідливих та небезпечних умовах праці; - інтенсивність праці; - роботу в нічний час; - керівництво бригадою; - висока професійна майстерність; - класність водіям (машиністам) транспортних засобів; - високі досягнення у праці; - виконання особливо важливої роботи на певний строк; - роботу на радіоактивне забруднених територіях |
| інші надбавки та доплати, передбачені законодавством, включаючи доплату в розмірі мінімальної заробітної плати | ||
| премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування | ||
| процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу) | ||
| оплата роботи у понаднормовий час та у святкові і неробочі дні в розмірах і за розцінками, встановленими законодавством | ||
| оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством | ||
| суми, виплачені у разі виконання робіт при вахтовому методі організації праці в розмірі тарифної ставки (окладу) за дні перебування у дорозі до місцезнаходження підприємства - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи при вахтовому методі організації праці, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств | ||
| суми виплат, пов'язані з індексацією заробітної плати працівників | ||
| суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати | ||
| вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників згідно із законодавством житла, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їх оплати | ||
| витрати, пов'язані з безплатним проїздом працівників залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту | ||
| вартість безоплатно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем і залишатися в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами | ||
| оплата за невідпрацьований час: - оплата, а також суми компенсації у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток і додаткових відпусток працівникам, що мають дітей, у передбачених законодавством розмірах; - оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, що приєднуються за бажанням працівника до щорічної відпустки; - оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні - оплата простоїв не з вини працівника | ||
| інші заохочувальні та компенсаційні виплати згідо із законодавством |
Планування собівартості виробництва продовольчих товарів
Структуру повної планованої собівартості виробництва продовольчих товарів, яка використовується для цілей державного регулювання згідно з Порядком № 373, наведено на рис.
З рисунком можна ознайомитись, звернувшись у відділ "Консультант".
Наведена структура повної планованої собівартості ніяк не означає, що виробнику продуктів харчування можна включати до неї будь-які витрати, які забажає власник підприємства. Перевіряючим потрібно буде довести й обґрунтувати кожну складову і не відповідно до діючих нормативних актів з бухгалтерського обліку, а саме відповідно до Порядку № 373, який суттєво відрізняється не лише від П(С)БО, але й від методичних рекомендацій з калькулювання собівартості в різних галузях народного господарства.
Далі розглянемо більш детально кожну складову, що включається до повної собівартості виробництва продовольчих товарів. Саме дотримання вимог, закладених у цих статтях, може захистити виробника від величезних штрафних санкцій.
Повна планована
собівартість виробництва
продовольчих товарів
До планованої виробничої собівартості продовольчих товарів включаються витрати, наведені у табл. 2.
| № з/п | Склад витрат | Розшифровка витрат | Примітка |
| 1. | Прямі матеріальні витрати | сировина, матеріали та напівфабрикати, з яких можуть бути виготовлені продовольчі товари | визначається на підставі норм використання таких ресурсів і планованих цін на них, за вирахуванням вартості відходів, які можуть бути використані у виробництві товарів |
| інші необхідні для забезпечення технологічного процесу матеріальні ресурси | |||
| паливно-енергетичні ресурси, які використовуються для технологічних потреб | визначаються виходячи з питомих витрат таких ресурсів з урахуванням особливостей технологічного процесу виробництва | ||
| роботи і послуги виробничого характеру, зокрема з обробки сировини та матеріалів, проведення випробувань щодо визначення якості | |||
| 2. |
прямі витрати з оплати праці | зитрати з виплати основної заробітної плати і основному виробничому персоналу, діяльність якого безпосередньо пов'язана з технологічним процесом виробництва продовольчих товарів | зазначені витрати визначаються виходячи зі штатної чисельності працівників і зідпрацьованого ними часу, зстановлених на підприємстві збгрунтованих тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робочих і посадових окладів для службовців |
| витрати з виплати додаткової заробітної плати основному виробничому персоналу | установлені згідно із законодавством | ||
| інші заохочувальні та компенсаційні виплати основному виробничому персоналу | |||
| 3. | Інші прямі витрати | відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом продовольчих товарів | |
| амортизаційні відрахування на основні засоби та нематеріальні активи виробничого призначення. Сума таких відрахувань для виробництва продовольчих товарів визначається з урахуванням руху основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення у планованому періоді. | Розрахунок зазначених амортизаційних відрахувань проводиться за нормами та методами, обраними власником, якщо інше не визначено Мінагрополітики | ||
| плата за оренду об'єктів виробничого призначення за їх наявності |
| № з/п | Склад витрат | Розшифровка витрат | Примітка |
| 4. | Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати |
витрати некапітального характеру, пов'язані з: - управлінням виробництвом цехів та дільниць, які визначаються згідно із законодавством виходячи з чисельності працівників за штатним розкладом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління і встановлених тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, витрати з оплати службових відряджень, підготовка і перепідготовка кадрів); - утриманням, експлуатацією, ремонтом, страхуванням, орендою основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення, пожежної та сторожової охорони об'єктів виробничого призначення, наданням послуг спеціалізованими підприємствами, освоєнням нових потужностей проведенням планової превірки стану обладаня, виконанням регламентних робіт, передбачених проектно-технічною цокументацією; - опаленням, освітленням, дезінфекцією, дератизацією виробничих приміщень, вивезенням сміття, експлуатацією виробничих приміщень, які розраховуються виходячи з обсягів зазначених робіт, послуг і цін на них; - обслуговуванням виробничого процесу та інших допоміжних виробництв (використання малоцінних та швидкозношуваних предметів, забезпечення охорони праці, дотримання вимог техніки безпеки, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, послуги інших підприємств, службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв'язку); - охороною навколишнього природного середовища; - вдосконаленням технології виробництва певного виду товару розраховані згідно із законодавством амортизаційні відрахування на основні засоби та нематеріальні активи загальновиробничого призначення податки, збори (обов'язкові платежі), що включаються до виробничої собівартості продовольчих товарів |
- |
Також до складу планованої виробничої собівартості включаються розподілені відповідно до сумарного обсягу виробництва продовольчих товарів і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (за наявності), розмір яких не може перевищувати фактичної величини таких витрат за попередній період, зменшених на суму економії витрат у зв'язку з проведенням у планованому періоді організаційно-технічних заходів щодо скорочення витрат виробництва на планований період згідно з вимогами п. 7 Порядку № 373.
До складу повної планованої собівартості виробництва не включаються:
- суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
- суми сплаченої (нарахованої) неустойки (штрафів, пені);
- суми коштів (вартість товарів) які добровільно перерахову ються (передаються) іншил/ юридичним і фізичним особам, у тому числі у вигляді фінансової або матеріальної допомоги, включаючи благодійну, спонсорську і шефську допомогу;
- суми нестач і втрат від псування цінностей;
- собівартість реалізованих виробничих запасів;
- витрати з утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
- суми, які відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи;
- витрати, пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;
- витрати з оплати консалтингових, маркетингових і юридичних послуг;
- витрати, пов'язані з добровільним страхуванням продукції, майна підприємств і працівників;
- втрати від списання не повністю амортизованих основних засобів.
Аналізуючи перелік витрат, які не повинні включатися до складу повної планованої собівартості, мимоволі згадується прислів'я: “Ліс рубають, друзки летять”.
От саме за таким принципом Кабмін підійшов до обмежень витрат з продуктів харчування. Якщо якась частина підприємств зловживає цими витратами, то щоб застерегти інших, їх потрібно заборонити включати до собівартості усім. А те, що без консалтингових послуг не обійтися тим самим підприємствам, які хочуть чітко дотримуватися вимоги Кабміну щодо регулювання цін, нікого не хвилює.
Адміністративні витрати
До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, зокрема з:
- утриманням апарата управління і працівників, зайнятих обслуговуванням адміністративної інфраструктури. Такі витрати складаються з основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних і компенсаційних виплат, відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень, підготовки та перепідготовки кадрів;
- амортизаційними відрахуваннями на основні засоби та нематеріальні активи адміністративного призначення згідно із законодавством;
- утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення;
- оплатою аудиторських послуг згідно із законодавством;
- оплатою послуг зв'язку;
- оплатою розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків, наданих відповідно до укладених договорів;
- сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), крім тих, що включаються до виробничої собівартості продовольчих товарів;
- використанням малоцінних та швидкозношуваних предметів, придбанням канцелярських товарів, підготовкою та перепідготовкою кадрів, вирішенням спорів в судах, передплатою періодичних професійних видань, створенням архівних фондів, передбачених законодавством.
Економічно обґрунтованими витратами, пов'язаними з обслуговуванням і управлінням виробництвом, є розподілені при нормативній потужності відповідно до сумарного обсягу виробництва продовольчих товарів адміністративні витрати.
Понаднормативні адміністративні витрати та витрати, що здійснюються у разі коли не завантажені у повному обсязі виробничі потужності та відсутній належний обсяг робіт, враховуються на рахунку “Фінансові результати” у цілому по підприємству.
Витрати зі збуту продовольчих товарів
До складу витрат зі збуту продовольчих товарів включаються:
- витрати операційної діяльності, безпосередньо пов'язані зі збутом таких товарів, зокрема з:
- оплатою праці та сплатою внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплатою службових відряджень працівників;
- утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (оренда, страхування, ремонт, оплата комунальних послуг, охорона);
- розраховані амортизаційні відрахування на основні засоби та нематеріальні активи, пов'язані зі збутом таких товарів.
Витрати зі збуту продовольчих товарів визначаються із застосуванням нормативного методу за сумарним обсягом виробництва продовольчих товарів або за результатами аналізу фактичного рівня витрат за попередній період з урахуванням змін, що передбачаються у планованому періоді.
Фінансові витрати
До фінансових витрат відносяться витрати зі сплати процентів за користування кредитами та витрати, пов'язані із залученням кредитів для виробництва продовольчих товарів, крім фінансових витрат, що включаються до вартості кваліфікаційних активів.
Визначення ціни
продовольчих товарів
і прибутку
Оптова ціна продовольчого товару, що підлягає державному регулюванню, складається з повної планованої собівартості виробництва, визначеної на підставі економічно обґрунтованих планованих витрат на одиницю калькуляції собівартості продовольчого товару і прибутку в межах нормативу рентабельності, визначеного уповноваженим органом з регулювання цін, і розраховується за формулою:
Ц = ПС + Ва + Всб + Вф + П,
де Ц - установлена виробником ціна;
ПС - планована виробнича собівартість продовольчого товару;
Ва - плановані адміністративні витрати;
Всб - плановані витрати зі збуту товару;
Вф плановані фінансові витрати, пов'язані з виробництвом товару;
П - сума прибутку.
Сума прибутку визначається як добуток суми планованої величини виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат зі збуту продукції та фінансових витрат на норматив рентабельності, встановлений уповноваженим органом з регулювання цін, за формулою:
П = (ПС + Ва + Всб + Вф) х Р,
де Р - норматив рентабельності виробництва продовольчого товару.
Оптова ціна продовольчого товару відображається виробником у декларації, затвердженій Наказом № 341.
Порядок застосування декларації
Сама форма декларації про оптову ціну на продовольчі товари щодо яких уведено державне регулювання, досить проста, але й в ній є маленька недоробка.
Так, у формі декларації наявність графи з номером за порядком викликає здивування. У принципі, декларація складається на один вид продуктів харчування, який виготовлений у певну дату та у певній партії.
Однак, якщо є така графа, то в декларації може бути кілька найменувань, але чим це викликано?
Чи можливо, щоб декларація складалася на той самий товар, але виготовлений у різні дні та за різними номерами партій? Вважаємо, що ні, тому наявність графи з нумерацією навряд чи виправдана і може лише заплутати виробників.
Декларація складається суб'єктом господарювання - виробником товару окремо на кожну партію товару в 1 примірнику, який залишається у виробника.
Декларація застосовується разом з первинним документом для проведення господарських операцій з відпуску товару (товарно-транспортної накладної, накладної на відпуск товару тощо).
Засвідчена керівником або особою, що його заміщує, копія декларації надається виробником кожному покупцю (товароодержувачу, вантажоодержувачу) товару разом з первинними документами для проведення господарських операцій з відпуску товару і застосовується на всіх етапах реалізації товару.
При кожній подальшій реалізації цього товару незалежно від обсягу партії кожний продавець у копії декларації, отриманої від виробника або попереднього продавця, зазначає лише найменування товароодержувача (вантажоодержувача) і реквізити первинного документа для проведення господарських операцій з відпуску товару.
Зазначена копія засвідчується продавцем і додається до первинного документа для проведення господарських операцій з відпуску товару.
Кожна партія товару ідентифікується датою виготовлення і номером, які зазначені в декларації.
Партія товару - це товари, що переміщуються на адресу одного одержувача (товароодержувача, вантажоодержувача) за одним перевізним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо).
Оптова ціна кожного окремого найменування (сорту, марки) товару підтверджується окремою декларацією відповідно до дати виготовлення товару.
Декларація (копія декларації) зберігається суб'єктом господарювання протягом трьох років разом з первинним документом для проведення господарських операцій з відпуску товару і надається на вимогу органів державного контролю за цінами під час перевірки дотримання державної дисципліни цін, а також за письмовими запитами цих органів.
Керівник суб'єкта господарювання (виробника, товароодержувача, вантажоодержувача) несе відповідальність за достовірність даних, зазначених у декларації, згідно із законодавством.
Відповідальність за недотримання
встановленого порядку регулювання
цін на продукти
Статтею 14 Закону про ціни передбачено, що вся необґрунтовано отримана підприємством (організацією) сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню до доходу відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства (організації).
Крім того, до позабюджетних фондів місцевих Рад стягується штраф у дворазовому розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки. Зазначені суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду.
Ціни і тарифи, затверджені з порушенням цього Закону скасовуються Комітетом цін при Кабінеті Міністрів України.
Особи, винні у порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягаються до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Держінспекція з контролю за цінами в Листі № 200/7-8/350 також звернула увагу на те, що зазначена законодавча вимога чітко визначає суму економічних санкцій та не підлягає розширеному тлумаченню і не передбачає мінімальні або максимальні санкції, тобто принцип пропорційності порушення і покарання, передбачений п. 2 ст. 12 Закону про держнагляд, не застосовується.
Усі спори, що виникають при застосуванні органами державного контролю за цінами законодавства про ціни та ціноутворення, вирішуються у судовому порядку.
Список використаних документів
Закон про ціни - Закон України від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення”
Закон про держнагляд - Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V “Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”
Порядок № 373 - Порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких уведене державне регулювання, затверджений Постановою КМУ від 17.04.2008 р. № 373
Наказ/Інструкція № 341 - Наказ Мінекономіки України від 13.08.2008 р. № 341 “Про затвердження форми декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких уведене державне регулювання, та Інструкції про заповнення і застосування декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких уведене державне регулювання”
Лист № 200/7-8/350 - Лист Держінспекції з контролю за цінами України від 05.02.2008 р. № 200/7-8/350 “Щодо порядку здійснення державного нагляду (контролю) за цінами”
“Консультант бухгалтера” № 38-39 (474-475) 22 вересня 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)