ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
УХВАЛА
25 травня 2007 р.
Про накладення арешту
(витяг)
У лютому 2000 р. В. та О. звернулися до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями органів досудового слідства. Посилаючись на те, що винесена виконувачем обов'язків старшого слідчого міського управління МВС України постанова від 6 серпня 1997 р. про накладення арешту на їхню поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку порушує їхні права, гарантовані Конституцією та актами законодавства України, просили стягнути з відповідача завдану їм моральну шкоду в розмірі відповідно 30 000 і 50 000 грн.
Рішенням районного суду від 11 жовтня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 8 січня 2002 р. та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 лютого 2004 р., у задоволенні зазначеного позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
У заяві про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами В. посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2006 р. (справа “В. проти України”) і просить скасувати оскаржувані судові рішення, постановити нове рішення про стягнення з відповідача у справі на його користь 30 000 грн.
Заява про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того ж самого положення закону; визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2006 р. (справа “В. проти України”) встановлено факт порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та присуджено заявниці та заявнику по 1 тис. євро як відшкодування моральної шкоди. При цьому Європейський суд з прав людини дійшов висновку про обмеження гарантій захисту громадян від свавілля при застосуванні заходів спостереження, а також наявності правового механізму відшкодування такої шкоди лише в Законі України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”.
Зі змісту норм законодавства України, чинного на час розгляду справи, яким врегульовані правовідносини, що виникли між сторонами, вбачається, що, відмовивши в позові за безпідставністю, судові інстанції належним чином не перевірили доводів позивачів щодо порушення їхніх особистих прав та не застосували норми матеріального права, що підлягали застосуванню.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).
Статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (статті 8, 56 Конституції України).
Законом України від 23 лютого 2006 р. “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачені, крім інших, додаткові заходи індивідуального характеру у зв'язку з необхідністю усунення порушення Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, ст. 10 вказаного Закону передбачено відновлення попереднього юридичного стану громадян шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
За таких обставин постановлені судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 354 ЦПК України.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ч. 2 ст. 354, п. 2 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, заяву В. задовольнила частково.
Рішення районного суду від 11 жовтня 2001 р., ухвалу апеляційного суду від 8 січня 2002 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 лютого 2004 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.