ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
02 квітня 2008 року
м. Київ

Справа N К-33265/06

Про стягнення грошової компенсації
сум податку з доходів фізичних осіб

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Г., Х., Є., К., Л., З., Б. та П. до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Управління Державного казначейства в Житомирській області, Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, - встановила:

У квітні 2006 року Г., Х., Є., К., Л., З., Б. та П. звернулись до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказували, що вони працюють суддями Новоград-Волинського районного суду Житомирської області і відповідно до Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” від 10.07.1995р. N 584/95 звільнені від сплати прибуткового податку.

У зв’язку із набранням чинності Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, протягом 2004 року з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів в наступних розмірах: з Г. 3291,20 грн.; з Х. 3104,85 грн.; з Є. 2775,91 грн.; з К. 2571,84 грн.; з Л. 2310,15 грн.; з З. 2908, 98 грн.; з Б. 2258,07 грн. та з П. 2291,61 грн.

Як зазначалось у позовній заяві, згідно з п.п. 22.2 і 22.7 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст.ст. 48, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та Розпорядження Кабінету Міністрів “Про деякі питання оплати праці суддів” від 20.01.2004р. N 22-р головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям, пов’язані із справлянням податку з доходів фізичних осіб.

Однак вказана грошова компенсація позивачам виплачена не була, в зв’язку з чим вони просили стягнути з відповідачів на користь Г. - 3291,20 грн.; Х. - 3104,85 грн.; Є. - 2775,91 грн.; К. - 2571,84 грн.; Л. - 2310,15 грн.; З. - 2908, 98 грн.; Б. - 2258,07 грн. та П. - 2291,61 грн.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2006 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь Г. - 3291,20 грн.; Х. - 3104,85 грн.; Є. - 2775,91 грн.; К. - 1777,99 грн.; Л. - 2310,15 грн.; З. - 2908, 98 грн.; Б. - 1256,54 грн. та П. - 44,78 грн.

В касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити судове рішення суду першої інстанції, відмовивши позивачам у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку, проте порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Як видно з матеріалів справи, позивачі працюють суддями Новоград-Волинського районного суду Житомирської області і відповідно до Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” від 10.07.1995р. N 584/95 звільнені від сплати прибуткового податку.

Несплата компенсаційних виплат суддям, яка пов’язана із утриманням з їх заробітку податку на доходи фізичних осіб, слугувала підставою для звернення із даною позовною заявою.

При цьому в якості співвідповідачів, поряд із Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Житомирській області, Управлінням Державного казначейства в Житомирській області, Житомирською об’єднаною державною податковою інспекцію, позивачами також зазначено Державну судову адміністрацію України та Міністерство фінансів України.

Згідно із п.1 “Положення про Державну судову адміністрацію України”, затвердженого Указом Президента України від 03 березня 2003 року N 182/2003, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 “Положення про Міністерство фінансів України”, затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року N 1081/99, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму) члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Між тим, з матеріалів справи видно, що вона вирішена судом першої інстанції у складі одного судді, а отже, відповідно до згаданих норм закону справа розглянута і вирішена неповноважним складом суду.

Вказане порушення вимог процесуального закону залишилось поза увагою і суду апеляційної інстанції, в той час як у відповідності із ст. 204 КАС України це було підставою для скасування апеляційним судом судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 227 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час розгляду судам слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, - ухвалила:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді

Документи що посилаються на цей