КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Юридичний департамент
Щодо поширення дії Указу Президента України
“Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб'єктів малого підприємництва”
на підприємства державної та комунальної власності
Формування правової держави передбачає підвищення правової культури громадян і суспільства в цілому шляхом розвитку правової освіти та правового виховання, забезпечення інформацією про нормативно-правові акти та практику їх застосування, подолання такого явища, як правовий нігілізм.
Відповідно до п. 4 ст. 8 Закону № 509-ХІІ однією з функцій ДПА України є надання податкових роз'яснень у порядку, встановленому законом, та організація виконання цієї роботи органами державної податкової служби.
Підпунктом “е” пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181-III визначено, що центральний (керівний) орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових питань, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує узагальнюючі податкові роз'яснення, які підлягають оприлюдненню з дотриманням правил комерційної та банківської таємниці.
Враховуючи положення зазначених законів та у зв'язку з неврегульованістю питання щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності підприємствами з державною та комунальною формами власності наказом №. 352 затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування положень Указу Президента України № 727/98.
В умовах ринкової економіки важлива роль приділяється підтримці малого підприємництва, яка здійснюється через режим оподаткування.
Зокрема, п. 7 цього Указу встановлено обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до положень зазначеної статті дія Указу № 727/98 не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам і засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%.
На сьогодні є підприємства з державною, комунальною та іншими формами власності, створені органами державної влади, місцевого самоврядування, неприбутковими організаціями, у яких не сформовано (відсутній) статутний фонд.
Тобто неможливо визначити частку учасників і засновників вищезазначених підприємств, як вимагає п. 7 Указу № 727/98, у зв'язку з чим виникають спірні питання стосовно переходу таких підприємств на спрощену систему оподаткування.
У 2005 р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва листом на запит ДПА України визначив порядок переходу цими суб'єктами на спрощену систему оподаткування, зокрема: “коли підприємство з державною та комунальною формою власності бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, то таке підприємство має бути зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, відповідати критеріям малого підприємництва і вимогам Указу № 727/98 стосовно обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), середньооблікової чисельності працюючих та за умови якщо частка учасників та засновників, які не є суб'єктами малого підприємництва, цього підприємства у статутному фонді не перевищує 25%”.
З метою вирішення дискусійного питання Мін'юст України листом № 20-35-389 повідомив ДПА України, що оскільки засновниками державних і комунальних підприємств є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, то дія Указу № 727/98 на зазначені підприємства не поширюється.
Таким чином, з урахуванням позиції Мін'юсту України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва ДПА України підготовлено узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктами господарювання з державною та комунальною формами власності, в якому, зокрема, визначено таке.
Для з'ясування питання поширення дії Указу № 727/98 на підприємства, засновані на державній та комунальній власності, слід враховувати, що державне підприємство згідно з положеннями Господарського кодексу є підприємством, що діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління (статті 63, 73, 74).
Комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління (статті 63, 78 Господарського кодексу).
Отже, незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних і комунальних підприємств є, відповідно, держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто їх частка в цих підприємствах перевищує 25%.
Враховуючи поняття суб'єкта малого підприємництва, наведене у ст. 1 Указу № 727/98, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємництва.
Крім того, частиною першою ст. 8 Господарського кодексу передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних і комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва та їх частка в цих підприємствах перевищує 25%, дія Указу № 727/98 на зазначені підприємства не поширюється.
Розглядаючи справу по суті, дану позицію ДПА України підтримав Вищий адміністративний суд України.
Так, зокрема, за результатами розгляду касаційної скарги ДПА України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі за позовами комунальних підприємств до ДПА України про визнання недійсним наказу № 352 Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу від 01.07.2008 р. № К-235/08, якою скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишено в силі постанову Господарського суду м. Києва.
Постановою Господарського суду м. Києва в позові комунальним підприємствам відмовлено повністю.
Зокрема, судом зазначено, що оспорюваний наказ містить чинні норми законодавства, не встановлює нові правила. Крім того, ДПА України має повноваження на видання подібних наказів, тобто оскаржуваний акт видано в межах компетенції, без перевищення повноважень.
Ураховуючи, що оспорюваний акт видано ДПА України в межах її компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для задоволення позову платників податків відсутні.
Мотивуючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням положень статей 73 та 78 Господарського кодексу, ст. 7 Указу № 727/98 не поширюється на державні та комунальні підприємства.
Вищим адміністративним судом України було встановлено, що висновок суду апеляційної інстанції щодо непоширення ст. 7 цього Указу на зазначених платників податків - позивачів у даній справі (із посиланням на етапі 73 та 78 Господарського кодексу) є помилковим. Мотивація суду того, що засновником (учасником) комунального підприємства є територіальна громада, з тієї підстави, що територіальна громада не є юридичною особою, є неправільною.
Враховуючи викладене та відповідно до статей 14 та 254 Кодексу адміністративного судочинства, постанова Господарського суду м. Києва набрала законної сили, а отже, наказ № 352 є чинним і не суперечить законодавству.
Правопорядок є результатом реалізації норм права, точного і неухильного виконання законів та інших нормативно-правових актів, тобто законності. Законність і правопорядок - необхідні умови та засоби максимально повного забезпечення прав і свобод громадян. Стабільний правопорядок передбачає наявність якісного законодавства і високого рівня додержання законності, характеризується послідовним демократичним і гармонійним поєднанням суспільних і особистих інтересів.
Перелік використаних нормативних документів:
Господарський кодекс України від 16.01.2003 p. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)
Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p. № 2747-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Кодекс адміністративного судочинства)
Закони України № 509-ХІІ від 04.12.90 р. “Про державну податкову службу України” (зі змінами та доповненнями)
Закони України № 2181-III від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)
Указ Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (зі змінами та доповненнями)
Наказ ДПА України №352 від 23.06.2006 р. “Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”
Лист Мін'юсту України № 20-35-389 від 12.12.2005 р. “Щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності підприємствами державної та комунальної форм власності”
Лариса ТРОФІМОВА,
директор департаменту
та Ольга ЯРМОЛА,
головний державний податковий інспектор
“Вісник податкової служби України” № 39 жовтень 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).