Порядок оподаткування автостанцій

Важлива роль у забезпеченні соціально-політичної та економічної стабільності суспільства належить автобусному транспорту, що здійснює значну частину пасажирських перевезень.

Основну частину суб'єктів автотранспортної діяльності становлять малі підприємства та індивідуальні підприємці. На початку 2008 року Держкомпідприємництва та Мінтрансзв'язку затвердили нові Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом про автотранспорт, а також Порядок контролю за дотриманням ліцензійних умов.

Згідно зі ст. 1 Закону про автотранспорт автостанція - це споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів. Тобто, автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів відповідно до розкладу руху.

Уточнимо, що пасажирський перевізник - це суб'єкт господарської діяльності, який, згідно із законодавством та отриманою ліцензією, надає послуги за договором про перевезення автомобільним транспортом загального користування. Таким чином, пасажирським перевізником може бути будь-який суб'єкт підприємницької діяльності (автотранспортне підприємство, приватний підприємець), який отримав ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів.

Залежно від виду маршруту, пасажирський перевізник для реалізації своїх функцій може скористатися послугами автостанцій.

Згідно зі ст. 36 Закону про автотранспорт до обов'язкових послуг, які повинні надавати автостанції пасажирам, належать:

- продаж квитків;

- користування приміщеннями для очікування поїздки, обладнаними місцями для сидіння;

- можливість користування громадськими гардеробними;

- інформування щодо розкладу руху автобусів і вартості поїздки.

До обов'язкових послуг, які повинні надаватися автостанціями перевізнику, належать:

- продаж квитків;

- організація прибуття і відправлення автобуса з обладнаних платформ;

- інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

Взаємовідносини, що склалися між перевізником і автостанцією, закріплюються різними договорами залежно від прав і обов'язків сторін. У таких випадках пасажирський перевізник буде замовником послуг з організації перевезень, а, відповідно, автостанція - виконавцем, що надає перевізнику послуги, необхідні йому для виконання його функцій.

При укладанні договору доручення на реалізацію квитків пасажирський перевізник фактично доручає автостанції здійснити реалізацію транспортних послуг, право на одержання яких засвідчується квитком. У такому випадку квиток на перевезення виступає як кількісне вираження транспортної послуги на одне пасажирське місце, або, інакше кажучи, облікової документації безпосередньо транспортної послуги. Виходячи з цього, договір доручення на реалізацію квитків передбачає реалізацію послуг з перевезення автостанцією (повірником) пасажирам від імені та за дорученням пасажирського перевізника (довірителя).

Обкладання ПДВ при здійсненні операцій у межах договорів поручительства, доручення, комісії здійснюється у порядку, передбаченому п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ.

У Листі № 19060 ДПАУ цілком дохідливе надала роз'яснення платникам ПДВ про визначення бази обкладання ПДВ конкретно для автостанцій і які послуги з перевезення пасажирів звільняються від ПДВ.

Так, пп. 5.1.13 п. 5.1. ст. 5 Закону про ПДВ визначено, що звільняються від оподаткування на додану вартість операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Усі інші операції з надання послуг з перевезення пасажирів на митній території України, крім вищеперелічених, звільнених від оподаткування операцій, підлягають оподаткуванню на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

На думку ДПАУ, викладену в Листі № 19060, базою обкладання ПДВ у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ автостанція, утримуючи з пасажира ПДВ у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету. При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється виходячи з різниці між загальною сумою ПДВ, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що таким перевізником є особа, зареєстрована як платник податку на додану вартість), та сумою податку по товарах (послугах), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані як платники ПДВ, то до бюджету автостанцією вноситься сума податку, яка дорівнює різниці між загальною сумою ПДВ, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку по товарах (послугах), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі коли автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума обкладається податком на додану вартість у загальному порядку.

Вищенаведений ДПАУ порядок оподаткування операцій з продажу квитків застосовується автостанціями, які зареєстровані як платники ПДВ, і не поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування (юридичні особи, які сплачують єдиний податок за ставкою 10% та фізичні особи, які сплачують єдиний податок) і не є платниками податку на додану вартість (абзац другий п. 11.42 ст. 11 Закону про ПДВ).

До цього Листа № 19060 можна додати, що датою збільшення податкових зобов'язань за ПДВ повірника (автостанції) є або дата отримання грошових коштів від покупця (пасажира), або дата відвантаження товарів покупцю. Датою збільшення податкового кредиту повірника (і податкових зобов'язань довірителя) є дата перерахування коштів на користь довірителя або інших видів компенсації.

Звертаємо вашу увагу, що п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ не містить будь-яких виключень, тобто, у разі коли у ролі перевізника (довірителя) виступають неплатники ПДВ, в автостанції при реалізації квитків за договором доручення базою обкладання ПДВ у будь-якому випадку буде уся вартість реалізованих квитків і послуг. Крім того, у цьому випадку, автостанція (повірник) не має права на податковий кредит, оскільки перевізник не є платником ПДВ.

Щодо податку на прибуток, то, згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, продаж товарів, робіт (послуг) - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

Таким чином, при наданні обов'язкових послуг у автостанції виникає валовий дохід на всю суму вартості таких послуг без урахування ПДВ.

Оскільки операції з надання товарів (послуг) у межах договорів доручення, які не передбачають передачу прав власності, не вважаються продажем, рух квитків від перевізника (довірителя) до автостанції (повірника) у податковому обліку з податку на прибуток не відображається.

Наведемо податковий облік автостанції у таблиці 1

Насамкінець, зазначимо, що відображення у податковому обліку господарських операцій, у першу чергу, залежить від правильно складеного договору між перевізниками та автостанціями, у свою чергу, яка форма договору є найбільш прийнятною для взаємовідносин, сторонам цих договірних відносин доведеться обирати самостійно, виходячи із ситуації, що склалася.

Також, слід звернути увагу нате, що з 17 листопада 2008 року набудуть чинності внесені Законом № 586 зміни до Закону про автотранспорт, спрямовані на встановлення більш чіткого законодавчого регулювання питання проведення перевірки щодо підтвердження відповідності перевізника вимогам Ліцензійних умов та Порядку видачі сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами.

Список використаних документів

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”

Закон про автотранспорт - Закон України від 05.04.2001 р. № 2344-III “Про автомобільний транспорт”

Закон № 586 - Закон України від 24.09.2008 р. № 586-УІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”

Лист № 19060 - Лист ДПАУ від 19.09.2008 р. № 19060/7/16-1517 “Про надання роз'яснення щодо визначення об'єктів оподаткування”

“Консультант бухгалтера” № 44-45 (480-481) 3 лиcтопада 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)