КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб
Оподаткування фізичних осіб
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом, а справляння плати за землю - Законом № 2535-ХІІ.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу та ст. 2 Закону № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні, а суб'єктами плати за землю (платниками) - власник землі та землекористувач (ст. 5 Закону № 2535-ХІІ).
Як визначено ст. 13 цього Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
ПИТАННЯ. 1. У яких межах граничних норм не справляється плата за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні громадян?
ПИТАННЯ. 2. Чи повинна фізична особа сплачувати податок за землю за користування земельною ділянкою до державної реєстрації договору оренди?
ПИТАННЯ. 3. Як визначається вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку?
ПИТАННЯ. 4. Яку ставну земельного податку встановлено за земельні ділянки, надані для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки)?
ПИТАННЯ. 5. Чи сплачується земельний податок фізичними особами, які мають у власності земельну ділянку, але не використовують її?
ВІДПОВІДЬ. 1. Відповідно до ст. 7 Закону № 2535-ХІІ ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких установлено, визначаються у розмірі 1% від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій ст. 6 цього Закону.
Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються залежно від чисельності населення у населених пунктах.
За частину земельних ділянок, що перевищує розміри граничних норм, оподаткування здійснюється як за землі сільськогосподарських угідь.
Відповідно до частини другої ст. 12 Закону № 2535-ХІІ не справляється плата за земельні ділянки в межах граничних норм, установлених Земельним кодексом (ст. 121), з інвалідів І та II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону № 3551-ХІІ, громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу встановлено межі граничних норм, а саме:
для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
для ведення особистого селянського господарства - не більше ніж 2,0 га;
для ведення садівництва - не більше ніж 0,12 га;
для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у селах - не більше ніж 0,25 га, у селищах - не більше ніж 0,15 га, у містах - не більше ніж 0,10 га;
для індивідуального дачного будівництва - не більше ніж 0,10 га;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більше ніж 0,01 га.
Відповідно до вищезазначеного не справляється плата за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні громадян у межах граничних норм, установлених Земельним кодексом.
ВІДПОВІДЬ. 2. Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-ХІІ об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Суб'єктами плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно зі ст. 15 Закону № 2535-ХІІ власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як зазначено у п. 3 ст. 125 Земельного кодексу, розпочинати використовувати земельну ділянку, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) й одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Щодо орендної плати, то орендні відносини в Україні регулюються Законом № 161-XIV. Згідно зі ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Постановою № 2073 визначено, що державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству і за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.
Таким чином, якщо суб'єкт господарювання або громадянин після рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації набув права власності або права користування земельною ділянкою та користується нею до укладання договору оренди державної або комунальної власності, то вищезазначена особа повинна сплачувати земельний податок до державної реєстрації договору оренди.
ВІДПОВІДЬ. 3. Відповідно до ст. 1 Закону № 2375-IV вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України згідно зі ст. 121 Земельного кодексу, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом № 97/298/124 затверджено розміри оплати земельно-кадастрових робіт і послуг, які застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України.
Отже, вартість робіт щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, визначається із суми згідно із Законом № 2375-IV, а розміри оплати земельно-кадастрових робіт і послуг - відповідно до наказу № 97/298/124.
ВІДПОВІДЬ. 4. Відповідно до ст. 7 Закону № 2535-ХІІ ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких установлено, визначаються у розмірі 1% від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій ст. 6 цього Закону.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 Закону № 2535-ХІІ.
Згідно з постановою № 783 до грошової оцінки земельних ділянок застосовується коефіцієнт індексації.
Як установлено наказом № 18/15/21/11, до середньої вартості 1 м2 землі в межах конкретної економіко-планувальної зони застосовуються коефіцієнт Кф, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (від 0,50 до 2,50), та коефіцієнт Км, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (від 0,50 до 1,50).
Враховуючи викладене, ставка земельного податку за земельні ділянки, надані для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), визначається у розмірі 1% грошової оцінки, в межах конкретної економіко-планувальної зони із застосуванням функціонального, локального коефіцієнтів та індексації і в розмірі 3% суми земельного податку, що передбачено частиною п'ятою ст. 7 Закону № 2535-ХІІ.
ВІДПОВІДЬ. 5. Згідно зі ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і нарахування відповідних сум провадяться щороку станом на 1 травня (ст. 16 Закону № 2535-ХІІ).
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності провадиться органами державної податкової служби, які видають платнику до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Згідно зі ст. 4 Закону № 2535-ХІІ розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Статтею 17 цього Закону установлено, що земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Таким чином, фізичні особи, які мають у власності земельну ділянку, але не використовують її, є платниками податку за землю і повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Перелік використаних нормативних документів:
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, за текстом - Земельний кодекс)
Закон України № 161-XIV від 06.10.98 р. “Про оренду землі” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2375-IV від 20.01.2005 р. “Про захист конституційних прав громадян на землю”
Закон України № 2535-ХІІ від 03.07.92 р. “Про плату за землю” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 3551-ХІІ від 22.10.93 р. “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 783 від 12.05.2000 р. “Про проведення індексації грошової оцінки земель”
Постанова Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.98 р. “Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі”
Наказ Держкомзему України, Мінагропрому України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук № 18/15/21/11 від 27.01.2006 р. “Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” (зареєстровано в Мін'юсті України 05.04.2006 р. за № 388/12262)
Наказ Держкомзему України, Мінфіну України, Мінекономіки України № 97/298/124 від 15.06.2001 р. “Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг” (зареєстровано в Мін'юсті України 10.07.2001 р. за № 579/5770, зі змінами та доповненнями)
Руслан БУРЛАКА,
головний державний
податковий
ревізор-інспектор
відділу адміністрування
майнових податків
“Вісник податкової служби України” № 43 листопад 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).