Щодо порядку виплати добових
працівнику у вихідні святкові й неробочі дні,
якщо він у ці дні працював згідно з наказом
ПИТАННЯ: Як виплачуються добові працівнику у вихідні, святкові й неробочі дні, якщо він у ці дні працював згідно з наказом? Як оплачується робота працівнику, спеціально відрядженому у вихідні та святкові дні?
ВІДПОВІДЬ: Згідно зі ст. 121 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП) працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати на наймання житлового приміщення.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 р. (далі - Інструкція), за кожний день (включаючи день від’їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 р. “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”. Добові в межах норм, компенсація проїзду і проживання не є доходом фізичної особи і тому не обкладаються податком з доходів фізичних осіб та з них не утримуються внески на соціальне страхування.
При цьому визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
За відрядженим працівником зберігається середня зарплата, яка розраховується згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. “Порядок обчислення середньої заробітної плати”.
Відповідно до Інструкції, якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, йому виплачується компенсація за роботу в ці дні.
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження надається інший день відпочинку.
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.
Згідно зі статтями 71 і 72 КЗпП залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (лише із дотриманням умов, наведених у ст.71 КЗпП). Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за нормами ст. 107 КЗпП.
Відповідно до Інструкції, якщо наказом про відрядження передбачено роботу у вихідний день та повернення працівника з відрядження у вихідний день, працівникові можуть надаватися інші дні відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. Ці висновки також наведені в листі Міністерства праці України № 442/13/84-07 від 13 червня 2007 р.
Питання, пов’язані із службовими відрядженнями, регулюються ст. 121 КЗпП, постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 р. “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” (із змінами) та Інструкцією.
Інструкцією встановлено порядок відрядження в межах України працівників підприємств усіх форм власності.
Зокрема, пп.1.1 Інструкції встановлено, що керівник підприємства направляє працівників у відрядження за наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, куди відряджається працівник, тривалості й мети відрядження.
Облік робочого часу на підприємстві, що направляє працівника у відрядження, ведеться відповідно до встановленого режиму робочого часу для цього підприємства.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 49/2008, 01.09.2008
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”