КОНСУЛЬТУЄ МІНПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Соціальний захист громадян
Трудові відносини працівників регулює КЗпП, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва та піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників.
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Відпустка надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за цей період допомоги відповідно до законодавства.
ПИТАННЯ. 1. Працівник перейшов на підприємство за переведенням. За переднім місцем роботи він не використав чну відпустку і не отримав за неї грошову компенсацію. Чи надається йому відпустка за відпрацьований час за попереднім місцем роботи і чи виплачується за неї компенсація за новим місцем роботи?
ПИТАННЯ. 2. Як змусити працівника використати щорічну відпустку, якщо він відмовляється від неї, і чи зобов'язаний роботодавець виплатити компенсацію за невикористану відпустку за чотири роки у разі звільнення працівника?
ПИТАННЯ. 3. Чи зберігається тривалість відпустки (28 календарних днів), яка була встановлена працівнику енергетичної промисловості до введення в дію Закону № 504/96-ВР, якщо він змінив посаду, професію на тому самому підприємстві?
ПИТАННЯ. 4. Чи надається додаткова оплачувана відпустка згідно зі ст. 19 Закону № 504/96-ВР працівниці на роботі за сумісництвом, якщо за основним місцем роботи вона перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку? Якщо так, то на яких підставах?
ПИТАННЯ. 5. Якщо працівник за основним місцем роботи бере навчальну відпустку, чи надається йому щорічна основна або навчальна відпустка за місцем роботи за сумісництвом?
ВІДПОВІДЬ. 1. Згідно з частиною третьою ст. 24 Закону № 504/96-ВР у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Пунктом 8 частини сьомої ст. 10 Закону № 504/96-ВР передбачено, що працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію, надаються за їх бажанням щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (частина третя ст. 9 Закону № 504/96-ВР).
Відповідно до зазначеного працівник, переведений на роботу на інше підприємство, грошову компенсацію якого за невикористані ним дні щорічних відпусток перераховано на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості.
При цьому середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, установі, організації менше одного року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка (п. 2 Порядку № 100).
Таким чином, компенсація, нарахована за попереднім місцем роботи за невикористані дні щорічних відпусток і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, не виплачується. Розрахунок відпускних провадиться у зазначеному вище порядку.
ВІДПОВІДЬ. 2. Статтею 11 Закону № 504/96-ВР забороняється не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль.
Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом № 504/96-ВР та КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності.
Згідно зі ст. 10 цього Закону черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Тому якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України та Законом № 504/96-ВР право на відпочинок (щорічну відпустку) і, враховуючи те, що рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, він має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки за ф. П-6, затвердженою наказом № 253.
Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності.
Водночас згідно зі ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
У разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
Законодавством також не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки.
Відповідно до зазначеного чинне законодавство не містить заборони використовувати працівником щорічні відпустки, які не були своєчасно надані роботодавцем за попередні роки, а при звільненні незалежно від підстав йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.
ВІДПОВІДЬ. 3. Постановою № 505 передбачено, що відпустки раніше встановленої загальної тривалості зберігаються за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена, відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України на весь час їх роботи на підприємстві, в установі, організації на посадах, за професією, на роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.
Посада - це службове положення працівника, зумовлене колом його обов'язків, посадовими правами та характером відповідальності.
Професія - здатність виконувати роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.
Робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.
У разі зміни працівником посади, професії, роботи змінюються, відповідно, і його обов'язки, посадові права, трудові функції, кваліфікаційний рівень робіт, відповідальність.
Таким чином, працівник, який змінив місце роботи, посаду, професію, або якщо змінилися умови, за якими йому надавалася відпустка раніше, не має права на використання відпустки, якою користувався до введення в дію Закону № 504/96-ВР.
ВІДПОВІДЬ. 4. Частиною восьмою ст. 179 КЗпП та частиною четвертою ст. 18 Закону № 504/96-ВР визначено, що за бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Закон не визначає, де саме жінка чи інша зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого дня - на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві. Отже, жінка або інша зазначена особа має право працювати і на тому самому, і на іншому підприємстві.
Згідно з вимогами частини третьої ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не передбачає будь-які обмеження обсягу трудових прав працівників. Тому жінка або особа, яка фактично доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку і працює за сумісництвом (на умовах неповного робочого часу), має право на одержання щорічної відпустки, одержуючи при цьому допомогу по догляду за дитиною. Це випливає із загальних правил про право працівників на одержання відпусток.
Постановою № 245 і Положенням № 43 передбачено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Отже, чинним законодавством не визначено, на який саме вид відпусток мають право працівники-сумісники.
Враховуючи зазначене і те, що на роботі за сумісництвом працівниця має право на соціальні відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підстав для ненадання таким працівницям соціальної відпустки згідно зі ст. 19 Закону № 504/96-ВР не передбачається.
ВІДПОВІДЬ. 5. Відповідно до ст. 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Працівникам, які уклали трудовий договір за сумісництвом, оплату додаткових відпусток у зв'язку з навчанням не передбачено.
Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати відпустку працівнику-суміснику без збереження заробітної плати згідно з п. 14 ст. 25 Закону № 504/96-ВР в обов'язковому порядку на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Перелік використаних нормативних документів:
Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями) Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом - КЗпП)
Закон України № 504/96-ВР від 15.11.96 р. “Про відпустки" (зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95 р. “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (за текстом - Порядок № 100)
Постанова Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.93 р. “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” (зі змінами та доповненнями)
Постанова Верховної Ради України № 505 від 15.11.96 р. “Про порядок введення в дію Закону України “Про відпустки”
Наказ Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінфіну України № 43 від 28.06.93 р. “Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” (зареєстровано в Мін'юсті України 30.06.93 р. за № 76, зі змінами та доповненнями, за текстом - Положення № 43)
Наказ Мінстату України № 253 від 09.10.95 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку”
Тетяна СТАШКІВ,
головний спеціаліст відділу
умов та режимів праці
“Вісник податкової служби України” № 42 листопад 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).