Щодо Порядку виплати грошової
компенсації замість санаторно-курортної путівки
ПИТАННЯ: Який порядок виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки?
ВІДПОВІДЬ: Постановою Кабінету Міністрів України № 785 від 17.06.2004 р. (згідно із змінами № 617 від 09.07.2008 р.) затверджено Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян (далі - Порядок).
Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань” та “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
Грошова компенсація виплачується інвалідам війни та інвалідам, зазначеним у ст. 6-2 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Грошова компенсація виплачується у таких розмірах:
інвалідам I і II групи - 100 % середньої вартості путівки;
інвалідам III групи - 75 % середньої вартості путівки.
Підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:
заява про виплату грошової компенсації;
посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії інвалідів війни та інвалідів, зазначених у ст. 6-2 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;
облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.
Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, зазначеним у ст.ст. 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, та ветеранам праці відповідно до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки.
Після отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів.
Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:
заява про виплату компенсації;
заява про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки, про підтвердження проходження санаторно-курортного лікування або зворотний талон санаторно-курортної путівки;
посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії учасників бойових дій, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, осіб, зазначених у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” та ветеранів праці відповідно до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.
Для осіб, які не перебувають на обліку для санаторно-курортного лікування, вперше грошова компенсація виплачується у разі звернення із заявою через два роки після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).
У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.
Середню вартість санаторно-курортної путівки визначає Міністерство праці України за поданням Фонду соціального захисту інвалідів та погодженням з Міністерством фінансів України щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України про Державний бюджет на поточний рік.
Грошова компенсація особам, які перебувають на обліку в органах праці та соціального захисту населення, Міноборони, МНС, МВС, Мінтрансзв’язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державного департаменту з питань виконання покарань, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв’язку, Держспецтрансслужби та ДПА для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, виплачується управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом попередніх двох років ці особи не одержували безоплатну санаторно-курортну путівку.
Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветеранам праці та особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3, 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, виплачується управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом попередніх двох років ці особи не одержували безоплатну санаторно-курортну путівку.
Грошова компенсація та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, які перебувають на обліку в органах Міноборони, МНС, МВС, Мінтрансзв’язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державного департаменту з питань виконання покарань, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв’язку, Держспецтрансслужби та ДПА для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, проводиться у порядку, визначеному Мінпраці разом з Мінфіном та Державним казначейством.
Особам, які перебувають на повному державному утриманні, грошова компенсація та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачуються згідно з Порядком.
Грошова компенсація або компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана особою з вини органу виконавчої влади, підлягає відшкодуванню без обмеження будь-яким строком.
У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана нею сума не виплачується.
Витрати, пов’язані з виплатою грошової компенсації, покриваються за рахунок коштів державного бюджету в межах видатків, передбачених Мінпраці на зазначену мету.
Витрати, пов’язані з виплатою компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, які перебувають на обліку в органах праці та соціального захисту населення, Міноборони, МВС, МНС, Мінтрансзв’язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державного департаменту з питань виконання покарань, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв’язку, Держспецтрансслужби та ДПА для отримання санаторно-курортного лікування, покриваються за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 52/2008, 17.09.2008
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”