ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 березня 2006 року
м. Київ
Про перерахунок пенсії і стягнення заборгованості по сплаті пенсії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого– судді Цуркана М.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Стапашка О.І., Карася О.В., Ланченко Л.В.
при секретарі: Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на рішення Київського районного суду м. Одеси від 1 квітня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2003 року по справі за позовом гр.М. до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про перерахунок пенсії і стягнення заборгованості по сплаті пенсії.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційних скарг щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія
встановила:
В лютому 2003 року гр.М. звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання розпорядження відповідача про зменшення розміру пенсії з 1 лютого 2002 року неправомірним та про стягнення заборгованості по виплаті пенсії за період з 1 лютого 2002 року по день постановлення рішення в сумі 1716, 18 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що він з 1966 року по 1991 рік працював командиром повітряного судна цивільної авіації і в 1991 році вийшов на пенсію за вислугою років.
В 1991 році розмір його пенсії був визначений в сумі 336,85 грн., яку він отримував до лютого 2001 року.
З 1 лютого 2001 року по 1 лютого 2002 року йому сплачувалась пенсія в розмірі 494,08 грн., після чого відповідачем був проведений перерахунок пенсії і її розмір знов був зменшений до 336,85 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 1 квітня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2003 року, позов гр.М. задоволено, визнано розпорядження УПФУ в Київському районі м. Одеси про зменшення розміру йому пенсії з 01.02.2002 неправомірним, зобов’язано здійснювати виплату гр.М в розмірі 494 грн. 08 коп., стягнуто 1 716 грн. 18 коп.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 4 листопада 2003 року подав касаційну скаргу до Верховного суду України, який своїм листом від 4 листопада 2005 року на підставі п.п.7, 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 1 грудня 2005 року касаційну скаргу УПФУ в Київському районі м. Одеси прийняв до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права.
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси необхідно задовольнити, постановлені судові рішення скасувати та постановити нове – про відмову в задоволені позову, з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суди першої інстанції, а апеляційний суд, погоджуючись з його рішенням, виходили з того, що у лютому 2002 року гр.М. безпідставно зменшили розмір встановленої пенсії, внаслідок чого виникла і заборгованість.
Однак з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильно застосованих нормах матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що гр.М. з 01.01.1991 одержує пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу цивільної авіації.
Після внесення змін до ст.53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 17 листопада 1999 року позивачу з 07.12.1999 року був проведений перерахунок пенсії і вона становила 336 грн.85 коп.
При перерахунку пенсії йому також були враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 N 264 “Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації”.
01.02.2001 позивачу був зроблений перерахунок пенсії і вона склала 494 грн. 08 коп.
Виходячи з того, що дані перерахунки здійснювалися не в зв’язку з прийняттям Урядом рішень про підвищення пенсій, в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси не було підстав для збільшення її на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства.
Враховуючи зазначене, відповідач обґрунтовано виправив допущені ним помилки і розмір пенсії позивача відновив у сумі 336 грн. 85 коп.
З огляду на встановлене, вимоги гр.М. про виплату йому пенсії у розмірі який був станом на 1 лютого 2001 року та про стягнення заборгованості не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Так, за змістом частини 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких Законів України” від 17 листопада 1999 року, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою — третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Зазначеним законом передбачено, що дія ст. 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в новій редакції поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до підпункту “в” пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно – випробного складу цивільної авіації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 1992 року N 418 (у редакції станом на лютий місяць 2001 року), під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів “а” і “б” цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховується пенсія, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалась під час призначення (перерахунку) пенсії.
Це означає, що положення зазначеного підпункту застосовуються лише у разі, коли рішення про підвищення пенсії приймає Уряд України.
28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 374 “Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ст. 54 Закону України ““Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались”. Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно – випробного складу суден цивільної авіації відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і передбачає збільшення пенсій з 1 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків.
Інших рішень Уряду України, після внесення 17 листопада 1999 року змін до ст.53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалось.
Враховуючи наведене, виправлення у лютому 2002 року помилки і приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатися зменшенням пенсії, яке б порушило права гр.М.
За таких обставин у судів не було законних підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то, за правилами ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з постановленням нового, про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.210, 223, 229, 232 та ч.5 ст.254 КАС України колегія суддів
постановила :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 1 квітня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2003 року скасувати та постановити нове.
Відмовити гр.М. в задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про перерахунок пенсії і стягнення заборгованості по сплаті пенсії.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.