ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
07.06.2007 N 2882/М/17-0715
N 11349/7/17-0717
Щодо оподаткування спадщини,
одержаної у вигляді земельного
сертифіката
(Витяг)
Державна податкова адміністрація України розглянула лист, який надійшов з Кабінету Міністрів України, з питань оподаткування спадщини, одержаної у вигляді земельного сертифіката, і в межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до статей 67 та 68 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися законів України та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Порядок оподаткування об'єктів спадщини визначено ст. 13 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889-IV), згідно із яким оподаткування спадщини провадиться за ставками, встановленими в окремих підпунктах цієї етапі Закону N 889-IV, розмір їх залежить від об'єкта спадщини та ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця. Оскільки свідоцтво про право на спадщину одержано у 2005 р., то при розгляді питання оподаткування одержаної спадщини слід користуватися нормами ст. 13 Закону N 889-IV, яка була чинною саме у 2005 р.
Відповідно до ст. 13 Закону N 889-IV об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на об'єкти нерухомого майна, об'єкти рухомого майна; об'єкти комерційної власності: суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування, пенсійного вкладу; кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
При вирішенні питання оподаткування спадщини, одержаної у вигляді земельного сертифіката, слід керуватися таким.
Указом Президента України від 08.08.95 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (ст. 1) визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельний пай засвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.
Відповідно до ст. 17 Розділу X Земельного кодексу України ( 2768-14 ) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ) сертифікат на право на земельну частку (пай) підлягає обміну на Державний акт про право власності на землю ( 449-2002 ). Саме після одержання такого державного акта вважається, що фізична особа одержала право власності на землю (нерухоме майно в розумінні закону).
Отже, сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує не право власності на земельну ділянку (нерухомість), а лише право вимоги, тобто майнове право його власника (глави 12 та 13 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).
Майнові права з метою реалізації ст. 13 Закону N 889-IV є комерційною власністю (пп. "в" п. 13.1 ст. 13 Закону N 889-IV).
Відповідно до пп. "в" пп. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону N 889-IV оподаткуванню за ставкою п. 7.1 ст. 7 цього Закону (13% на період 2004-2006 рр.) підлягала вартість об'єктів комерційної власності, в тому числі майнових прав, одержаних у спадщину у 2005 р., незалежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем.
Водночас повідомляємо, що згідно зі ст. 1 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" місцевим радам надано право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.
Крім того, згідно з пп. 14.4.4 п. 14.4 ст. 14 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платником податків як обгрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.
Заступник Голови С.Лекарь