ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 17.05.2005 р.
Справа № А-42/353-04
Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
< ...>
17 травні 2005 року Вищий господарський суд України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ на постанову від 18.01.2005 Харківського апеляційного господарського суду у справі № А-42/353-04 господарського суду Харківської області за позовом Приватного підприємця до Ізюмської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 27.08.2003 № ... встановив наступне.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2004 позов задоволене частково - визнано недійсним оспорювань податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 340 гри. у зв'язку з необґрунтованістю рішення в цій частині. В решті позовних вимог відмовлено з посиланням на правомірне застосування відповідачем на підставі ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” фінансових санкцій за фактом виявлення невідповідності суми коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу згідно розрахункових квитанцій, який (факт) приватним підприємцем визнається.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2005 рішення залишено без змін з тих же підстав.
Ізюмська ОДПІ у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, у позові відмовити, оскільки вважає, що позивач є платником єдиного податку, а тому згідно зі ст.10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776-ІП від 01.06.2000 (надалі - Закон № 1776) здійснює розрахункові операції без застосування розрахункових операцій з використанням операцій с використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. В ході перевірки встановлено порушення п.5 ст.3 Закону № 1776 шляхом проведення розрахунків без використання розрахункової книжки у разі незастосувиння реєстратора розрахункових операцій, за що настає відповідальність, передбачена п.3 ст.17 Закону № 1776, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача за виявлений факт здійснення розрахункової операції без використання розрахункової книжки фінансову санкцію у розмірі 340 грн., яка передбачена п.3 ст.17 Закону № 1776, в той час як повинна застосовуватися штрафна санкція в розмірі 5,25 грн., яка передбачена п.1 ст.17 цього закону.
Колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Як встановлено судом, позивач має зареєстровані в органах ДПС книгу обліку розрахункових операцій і розрахункову книжку, що зафіксовано в акті перевірки від 17.08.2004.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону № 1776 за порушення вимог цього закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних органів державної податкової служби застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, зокрема, у разі проведення розрахункових операцій без використання наявної у порушника розрахункової книжки. Судом встановлено вчинення підприємцем правопорушення, яке підпадає під дію п.1 ст.17 Закону № 1776, чим спростовується твердження скаржника про необхідність застосування до позивача більшої фінансової санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за інше правопорушення - невикористання розрахункової книжки при здійсненні розрахункових операцій.
Таким чином в спірних правовідносинах має місце неоднозначне (множинне) трактування нормами ст.17 Закону № 1776 обов'язку платника податків сплачувати різні за розміром штрафні санкції за одне й те ж правопорушення, а тому виходячи з приписів п.4.4.1, ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд прийняв правильне рішення на користь позивача.
Зоглядунавідсутність заперечень підприємця щодо факту виявлення невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу згідно розрахункових квитанцій, суд обґрунтовано дійшов висновку про правомірне застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 409,75 грн. за вчинене правопорушення, як того вимагає ст.22 Закону № 1776, та обумовлену цим відмову в позові в цій частині.
Зважаючи на наведене колегія не вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови, які прийнято судами попередніх інстанцій без порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарки суд України постановив:
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2005 у справі № А-42/353-04 залишити без змін, а касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ - без задоволення.
Колегія суддів: В.Е. Овечкін, Є.В. Чернов, В.Л. Цвігун