КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Юридичний департамент
Судова практика
Чинним законодавством запроваджено умови застосування пільг щодо сплати ПДВ, які передбачають добросовісність суб’єктів господарювання щодо їх використання, незловживання правом на пільгу.
Неналежним чином заповнена вантажна митна декларація не дає підстав для застосування нульової ставки ПДВ при експорті товарів.
Приклад 1.
Позиція платника податків: податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування сум ПДВ, оскільки з позиції платника податків правомірно застосовано нульову ставку цього податку при здійсненні операцій купівлі-продажу товарів, що призначені для споживання за митною територією України, і факт переміщення за межі митного кордону засвідчено належним чином (на їх суму) оформленими вантажними митними деклараціями.
Позиція органу ДПС: платником податків неправомірно застосовано пільгову ставку ПДВ у зв’язку із неналежним оформленням вантажної митної декларації, чим порушено вимоги п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, з огляду на недостовірну інформацію та дані.
Рішення суду: Верховним Судом України підтримано позицію суду апеляційної інстанції про правомірність дій органу ДПС з таких підстав.
Згідно з вимогами пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 15.03.2005 р. № 2470-IV) товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією.
Законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту переміщення товарів через митний кордон України, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу, який має підтверджуватися оформленою належним чином вантажною митною декларацією, що відповідає вимогам Інструкції № 307.
Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено апеляційним судом, надана позивачем вантажна митна декларація не відповідає встановленим вимогам щодо її заповнення, оскільки на ній немає позначки про фактичне вивезення за межі митного кордону України товарів, оподатковуваних за нульовою ставкою.
Рішення суду мотивовано тим, що первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства, яке на підставі укладених з позивачем - платником податків договорів комісії виступало посередником при укладанні зовнішньоекономічних контрактів, визнано недійсними рішенням районного суду. На підставі цього факту суд дійшов висновку про недійсність вантажних митних декларацій, підписаних директором дочірнього підприємства.
Оскільки позовні вимоги не грунтуються на вимогах податкового законодавства та не підтверджені належними доказами перетинання митного кордону товарами, що обкладалися ПДВ за нульовою ставкою, суд відмовив платнику податків у задоволенні позову.
Приклад 2.
Позиція платника податків: податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення щодо зменшення суми відшкодування ПДВ і застосування штрафних санкцій.
Позиція органу ДПС: платником податків неправомірно застосовано нульову ставку ПДВ у зв’язку з тим, що у вантажній митній декларації містяться недостовірні відомості стосовно одержувача товару.
Рішення суду: Вищим адміністративним судом України підтримано позицію органу ДПС з урахуванням такого.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією, коли усі її графи заповнено відповідно до вимог Інструкції № 307. Згідно з п. 1.7 цієї Інструкції одержувач - це зазначена в транспортному документі особа, якій перевізник згідно з транспортними документами або за дорученням відправника має передати у володіння товари. Згідно з цією самою Інструкцією у графі 8 наводяться відомості про одержувача товарів, а у разі якщо одержувач товарів - іноземна особа, в графі 8 вантажної митної декларації зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства.
Згідно з отриманою інформацією від торговельно-економічної місії у складі Посольства України у США, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України встановлено, що відповідно до отриманої інформації з відділу реєстрації корпорацій офісу Державного секретаря штату Каліфорнія компанію, зазначену в графі 8 як отримувача товару, офіційно зареєстровано не було. Такі дані підтверджуються також Національним Центральним Бюро Інтерполу в США.
Таким чином, вантажна митна декларація містить відомості стосовно одержувача товару, які не відповідають дійсності, що спростовує факт здійснення як такої експортної операції за зазначеним позивачем контрактом, а тому позивач - платник податку безпідставно застосував нульову ставку ПДВ.
Приклад 3.
Позиція платника податків: здійснення експортних операцій підтверджується вантажними митними деклараціями, що завірені гербовою печаткою митного органу, які підтверджують факт вивозу товарів за межі митної території України. Тобто платником виконано вимоги пунктів 8.1, 8.6 ст. 8 Закону № 168/97-ВР, що згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 цього Закону (в редакції Закону, що діяла до 25.03.2005 р.) надає останньому право на отримання відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
Позиція органу ДПС: ДПІ проти доводів позивача - платника податків заперечує з мотивів їх необгрунтованості.
Рішення суду: Вищим адміністративним судом України скасовано попередні рішення у справі, що були прийняті на користь платника податків, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу, за якою здійснювався розгляд справи у господарських судах першої та апеляційної інстанцій, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
На вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, слід викладати письмово.
За ст. 36 Господарського процесуального кодексу письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, то подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи, відповідно до законодавства, мають бути засвідчені лише такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
У матеріалах справи містяться копії вантажних митних декларацій, за змістом яких підтверджується здійснення позивачем експорту товарів за межі митної території України. Однак у порушення вищезазначених положень процесуального закону копії цих вантажних митних декларацій є неналежним чином засвідченими, а отже, не можуть розцінюватись як письмові докази, що підтверджують чи спростовують обгрунтованість вимог позивача.
Перелік використаних нормативних документів:
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-ХІІ (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський процесуальний кодекс)
Закон України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями)
Наказ Держмитслужби України № 307 від 09.07.97 р. «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» (зареєстровано в Мінюсті України 24.09.97 р. за № 443/2247, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 307)
Лариса ТРОФІМОВА,
директор департаменту
та Тетяна ЯНЕВИЧ,
заступник директора -
начальник відділу організації
роботи юридичних підрозділів
та узагальнення судової практики
“Вісник податкової служби України” № 6 лютий 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).