ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.01.2004
Справа N 17/51
Про визнання недійсним рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Приватного підприємства "Р"
судовому засіданні в м.
Києві
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
Господарського суду
від 24 червня 2003 року
за позовом Приватного підприємства "Р"
до Державної податкової інспекції у
м. Рівне
про Визнання недійсним рішення ДПІ у м. Рівне від 9.04.2002 N
1007/23-309/13987841/10682
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
від відповідача: не з'явились, повідомлені належно про час і
місце розгляду касаційної скарги
Приватним підприємством "Р" у січні 2003р. заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Рівне від 9.04.2002 N 1007/23-309/13987841/10682, в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 5093,86 грн. за витрачання готівки від реалізації продукції на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкової заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку підприємства не припущені порушення вимог касової дисципліни, за які до нього застосовані фінансові санкції, передбачені приписами Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ). Позивач вважав, що у нього фактично була переплата по збору за забруднення навколишнього середовища, оскільки при здійсненні розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища ним була допущена арифметична і методологічна помилка, після виявлення якої позивач подав уточнюючий розрахунок за ІІІ квартал 2001р.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 січня 2003р., що прийняте суддею П-им М.Г. відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Рівне від 9.04.2002 N 1007/23-309/13987841/10682, в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 5093,86 грн. Рішення суду мотивоване правомірним застосуванням до позивача санкцій за порушення вимог пунктів 2.12 та 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на доведеність матеріалами справи факту здійснення позивачем виплат на оплату праці з каси підприємства 5093,86 грн. за наявності податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2001р. на суму 2,15 грн. У рішенні суду визначено про те, що на момент здійснення витрат на оплату праці та на момент перевірки позивачем було узгоджене податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2001р в сумі 19,50 грн., в результаті чого утворилася недоїмка на суму 2,15 грн., і відповідно податковий борг виник в наслідок недооплати суми задекларованої в розрахунку.
Львівський Апеляційний господарський суд постановою від 24 червня 2003 року перевірене рішення Господарського суду Рівненської області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Р" залишив без задоволення. Апеляційний суд визнав, що відповідачем правомірно застосовані фінансові санкції, передбачені приписами Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ), зазначивши про те, що податкове зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища було самостійно визначене позивачем у розрахунку і вважалось узгодженим, а наявність переплати в бюджет по іншим податкам і зборам позивачем не доведена.
Приватне підприємство "Р" вважає, що рішення господарського суду Рівненськоє області та постанова Львівського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі, а позовні вимоги Підприємства задовольнити. Підприємство посилається на те, що на його думку судом неправильно застосовані до спірних правовідносин приписи абзацу 4 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ). При цьому, заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що при встановленні факту наявності податкової заборгованості по збору за забруднення навколишнього природного середовища не була врахована потім виправлена методологічна помилка у розрахунку даного збору, і відповідно фактично має місце переплата даного платежу. Скаржник наголошує на приписах підпункту 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), якими передбачено, що податкові органи, виявивши методологічну помилку, зобов'язані самостійно визначити податкове зобов'язання.
Державною податковою інспекцією у м. Рівне відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді, переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності представників позивача, які підтримали свої доводи, та відзначає наступне.
Рішенням Державної податкової інспекції у м. Рівне від 9.04.2002 N 1007/23-309/13987841/10682 позивачу нараховані фінансові санкції у розмірі 5093,86 грн. штрафу за порушення Підприємством норм з регулювання обігу готівки, передбачених вимогами статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ). Оспорюване рішення відповідача прийняте на підставі акта від 2.04.2002, складеного за результатами перевірки ПП "Р" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства за період з 1.10.2000 по 31.12.2001, якою було встановлено витрачання підприємством готівки від реалізації продукції на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкової заборгованості у сумі 2 грн. 15 коп.
Згідно статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних)) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат; за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Господарським судом Рівненської області встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що позивач 10.10.2001р. подав до ДПІ у м. Рівне розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2001р., відповідно до якого було нараховано за звітний квартал - ІІІ кв. 2001р. 19 грн. 50 коп. Платіжним дорученням від 10.10.2001р. N 10140 позивач сплатив до місцевого бюджету 11 грн. збору і з врахуванням переплати за минулі періоди у нього виникла недоїмка у сумі 2 грн. 15 коп. Суди, погоджуючись з висновком податкової служби про наявність у позивача на момент здійснення витрат на оплату праці та на момент проведення перевірки недоїмки у сумі 2,15 грн., залишили без уваги такі доводи позивача:
- 4 квітня 2002р. позивачем був поданий уточнюючий розрахунок за ІІІ кв. 2001р., яким задекларовано до сплати 15 грн., з яких до державного бюджету надходило 4, 50 грн., до місцевого бюджету - 10, 50грн. Згаданий розрахунок містить штамп ДПІ у м. Рівне про його отримання 4.04.2002р. Оспорюване рішення податкової служби, яким позивачеві нараховані фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки прийняте 9 квітня 2002р., тобто через п'ять днів після подання уточнюючого розрахунку.
- при проведенні документальної перевірки відповідачем були виявлені помилки у розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища (невірно застосовані коефіцієнти) Відповідно до вимог підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Цим доводам суди не дали належної правової оцінки. Проте, встановлення перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням відповідача від 24.04.2002 N 0002972343/0/23-30, позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 5093,86 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки, прийняте на підставі приписів підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Ввідповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто, визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) процедура стягнення розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Проте, судами не з'ясована правомірність застосування приписів Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) в частині порядку виписування податкового рішення - повідомлення у разі нарахування до стягнення санкцій за порушення не пов'язаного зі сплатою податків. А саме:
Штрафні санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ), застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Тобто встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом. У разі невиконання такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Аналіз наведених приписів залишилися поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції, однак встановлення та дослідження обставин правомірності та порядку застосування і стягнення податковою службою фінансових санкцій з позивача має суттєве значення для правильного застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи Господарському суду Рівненської області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10, 111-11 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 червня 2003 р. у справі N 17/51 скасувати. Справу скерувати для нового розгляду Господарському суду Рівненської області.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Р" задовольнити частково.