ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.06.2004
Справа N 2-20/6373-2003
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Євпаторійської об'єднаної
судовому засіданні в м. державної податкової інспекції
Києві
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 23 липня 2003р.
за позовом Військової частини А-0918
до Євпаторійської об'єднаної
державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час і
місце розгляду касаційної скарги
Військовою частиною А-0918 у березні 2003р. заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ від 15.11.2002р. N 0000751701/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів на суму 3875 грн., з яких 3087,5 грн. складає сума основного платежу з цього податку, а 787,5 грн. - сума штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ), якими передбачено звільнення від сплати податків для позивача, як установи Збройних Сил України, за яким закріплене майно, що є державною власністю, і належить позивачу на праві оперативного управління.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2003р., ухваленим суддею, задоволені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ від 15.11.2002р. N 0000751701/1 з огляду на вимоги статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ). Рішення суду вмотивоване приписами Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ), з огляду на відсутність з боку податкової служби підстав для стягнення з позивача податку з власників транспортних засобів через те, що з моменту набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Збройні Сили України" ( 2019-12 ) від 5.10.2000 N 2019 позивач, як військова установа звільняється від сплати усіх податків, включаючи податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Севастопольській апеляційний господарський суд постановою від 23 липня 2003р перевірене рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення. Постанова апеляційного суду мотивована приписами статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" ( 1075-14 ), з огляду на те, що майно військових частин, в тому числі і транспортні засоби, не є їх власністю, а належать військовим формуванням на праві оперативного управління. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про неправомірне нарахування податковою службою податку з власників транспортних засобів.
Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції. Податкова служба обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суди, на її думку, помилково не застосували до спірних правовідносин приписи статей 1 та 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин" ( 1963-12 ), і відповідно прийшли до хибного висновку про неправомірне нарахування податковою службою податку з власників транспортних засобів При цьому, податкова служба наголошує на тому, що приписами згаданого Закону не передбачено звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів установ і організацій Міністерства Оборони України. ДПІ, посилаючись на приписи статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) зауважує на тому, що пільги з оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами, ніж Законами про оподаткування.
Військовою частиною А-0918 відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді Добролюбової та пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки Севастопольським апеляційним Господарським судом, Вищий господарський суд України відзначає наступне:
Податковим повідомленням-рішенням Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.11.2002р. N 0000751701/1, позивачеві визначено податкові зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів на суму 3875 грн., з яких 3087,5 грн. складає сума основного платежу з цього податку, а 787,5 грн. - сума штрафних санкцій за його несплату. Оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте на підставі акта N 193/17-1 від 1.10.2002 року, складеного за результатами перевірки позивача, якою було встановлено порушення вимог статей 5 та 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин" ( 1963-12 ) внаслідок несвоєчасного подання до податкових органів розрахунку податку з власників транспортних засобів за 2002р. з зазначенням пільг та не перерахування податку до бюджету за 1 кв. 2002р. в строк до 15.04.2002 на суму 3078,50 грн.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин" ( 1963-12 ) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на вимоги статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) дійшли висновку, що позивач як військова установа звільняється від сплати усіх податків, включаючи податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Приписами частини 1 і 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим, сільськими, селищними і міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Беручи до уваги, що Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Окрім того, згідно приписів статті 39 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено частиною 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ), належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними. Отже, оскільки платниками вищевказаного податку є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т.ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління. Аналіз наведених приписів залишилися поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції. Невірне застосування наведених приписів призвело до того, що не досліджено розмір і сума донарахованого податку та санкцій за його несплату.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи Господарському суду Автономної Республіки Крим необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2003 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 липня 2003р. у справі N 2-20/6373- 2003 скасувати. Справу скерувати для нового розгляду до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.