ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.06.2004
Київ
Справа N 8/60
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні в м. м. Суми
Києві
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
Господарського суду
від 10 березня 2004 року
за позовом Приватного підприємства "Я"
до Державної податкової інспекції в
м. Суми
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.
Суми від 3.02.2003 N 855/23-213/1/23820585/4732
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача
Приватним підприємством "Я" у лютому 2003р. заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 3.02.2003 N 855/23-213/1/23820585/4732, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 143140,28 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку підприємства не припущені порушення вимог касової дисципліни, за які до нього застосовані фінансові санкції, передбачені приписами Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ).
Рішенням господарського суду Сумської області від 21 квітня 2003р., ухваленим суддею задоволені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 3.02.2003 N 855/23-213/1/23820585/4732. Рішення суду мотивоване відсутністю з боку позивача порушень п 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на доведеність матеріалами справи факту використання позикових коштів безпосередньо позикодавцем для придбання товарно-матеріальних цінностей.
Харківський Апеляційний господарський суд постановою від 17 червня 2003 року перевірене рішення Господарського суду Сумської області скасував, задовольнивши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми. Постанова мотивована тим, що з часу укладання договору позики, кошти в сумі 74586 грн. перейшли у тимчасове володіння позивача і на них поширюється правовий режим, встановлений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Визнав, що відповідачем правомірно застосовані фінансові санкції, передбачені приписами Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ).
Вищий господарський суд України постановою від 25 вересня 2003р. перевірене рішення господарського суду Сумської області від 21.04.03 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2003р. скасував, а справу скерував для нового розгляду до господарського суду Сумської області, задовольнивши частково касаційну скаргу Приватного підприємства "Я".
Рішенням господарського суду Сумської області від 19 січня 2004р., ухваленим суддею, задоволені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 3.02.2003 N 855/23-213/1/23820585/4732.
Харківський Апеляційний господарський суд постановою від 10 березня 2004р. перевірене рішення Господарського суду Сумської області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у м. Суми вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2004 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі, прийняти нове рішення та відмовити у задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Податкова служба посилається на те, що на її думку судами неправильно застосовані до спірних правовідносин приписи підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому ДПІ наголошує на тому, що приписи згаданого Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " регулюють питання донарахування органами ДПС не тільки податкових платежів, а і донарахування санкцій, які не пов'язані з порушенням податкового законодавства. Скаржник, посилаючись на приписи пункту 4 Перехідних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) зауважує на тому, що вимоги Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) повинні виконуватися на всій території України. Окрім цього, ДПІ посилається на порушення Харківським апеляційним судом норм процесуального права, зокрема частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки судом залишений без уваги договір позики, що підтверджує надання грошової позики фізичною особою позивачу та проведення закупівлі товарів за кошти та від імені позивача.
Приватним підприємством "Я" відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді Добролюбової Т.В, переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності представників сторін, які підтримали свої доводи, та відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції. Податковим повідомленням Державної податкової інспекції у м. Суми від 3.02.2003 N 855/23- 213/1/23820585/4732 Підприємству визначена сума податкових зобов'язань у розмірі 143140,28 грн. фінансових санкцій за порушення Підприємством норм з регулювання обігу готівки, передбачених вимогами статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ). Оспорюване податкове повідомлення відповідача прийняте на підставі акта від 29.01.2003 року, N 31ДСК/23-213/1/23820585 складеного за результатами перевірки ПП "Я" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства. Перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72, внаслідок перевищення залишку ліміту готівки в касі за 26.11.2001р. на суму 71570,14 грн.
Приписами пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні передбачено, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси установ банків не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Згідно статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Приписами частини 4 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) визначено, що передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольноревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Тобто встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 3.02.2003 N 855/23-213/1/23820585/4732, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 143140,28 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки, прийняте на підставі приписів підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів ), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (у редакції Закону станом на 3 люте 2003 року). Саме цім Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом. Судова колегія погоджується з висновками, викладеним у судових актах стосовно безпідставного застосування відповідачем процедури порядку погашення зобов'язань, передбаченого приписами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181- 14 ), оскільки фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не є податковим зобов'язанням в розумінні названого Закону.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення приписам підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " та статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ).
За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими. Спростовуються матеріалами справи і доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Сумської області від 19 січня 2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2004р. у справі N 8/60 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.