КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Деякі питання плати за землю
ПИТАННЯ: 1. У межах яких граничних норм не справляється сплата за земельні ділянки, що перебуваютьу власності або користуванні громадян ?
2. За якою ставкою справляється земельний податок за земельні ділянки, надані для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)?
ВІДПОВІДЬ: 1. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі - Кодекс), а справляння плати за землю - Законом України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 206 Кодексу та ст.2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач (ст.5 Закону).
Підставою для нарахування земельного податку, як визначено ст. 13 Закону, є дані Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 7 Закону ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких установлено, встановлюються в розмірі 1% їхньої грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених ч. 5-10 цієї статті та ч.2 ст.6 Закону.
Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються від чисельності населення в населених пунктах.
За частину земельних ділянок, що перевищує розміри граничних норм, оподаткування провадиться як за землі сільськогосподарських угідь.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону не справляється земельний податок за земельні ділянки в межах граничних норм, установлених Кодексом (ст.121) з інвалідів І та II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Межі граничних норм визначено ст.121 Кодексу, а саме:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано кілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній у цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній у районі;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більш як 2,0 га;
в) для ведення садівництва - не більш як 0,12 га;
г) для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селах - не більш як 0,25 га, в селищах - не більш як 0,15 га, в містах - не більш як 0,10 га;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 га;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 га.
2. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі - Кодекс), а справляння плати за землю - Законом України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі - Закон).
Відповідно до ст.206 Кодексу та ст.2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач (ст.5 Закону).
Підставою для нарахування земельного податку, як визначено ст.13 Закону, є дані Державного земельного кадастру.
За статтею 7 Закону ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких установлено, встановлюються в розмірі 1% їхньої грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених ч.5-10 цієї статті та ч.2 ст.6 цього Закону.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється в розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 і 2 цієї статті.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (далі - постанова №783) до грошової оцінки земельних ділянок застосовується коефіцієнт індексації.
Відповідно до постанови №783 та листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.01.2008 р. №14-22-6/55 коефіцієнт індексації за 2005 р, становив 1,035, за 2007 р. - 1,028. Нормативна грошова оцінка земель за 2006 р. не індексувалась.
Згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. №18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2006 р. за №388/12262, до середньої вартості 1 м2 землі в межах конкретної економіко-планувальної зони застосовується коефіцієнт - Кф, який характеризує функціональне використання земельної ділянки {від 0,50 до 2,50) та коефіцієнт - Км, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (від 0,50 до 1,50).
Ураховуючи викладене, ставка земельного податку за земельні ділянки, надані для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), визначається в розмірі 1% грошової оцінки в межах конкретної економіко-планувальної зони із застосуванням відповідних коефіцієнтів функціонального, локального та індексації і в розмірі 3% суми земельного податку, що передбачено ч.5 ст.7 Закону.
Головний державний податковий ревізор-інспектор
Департаменту оподаткування фізичшіх осіб
Руслан БУРЛАКА
“Праця і зарплата” № 8(636), 25 лютого 2009
Передплатний індекс: 30214