ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
24 січня 2008 року
м. Київ

Справа N К-24656/06

Про визнання незаконним призначення на посаду
та скасування розпорядження

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Я. до Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконним призначення на посаду та скасування розпорядження, яка переглядається за касаційною скаргою Я. на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2006 року

установила:

У лютому 2006 року Я., як депутат Старокостянтинівської районної ради, звернувся в суд з позовом до Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови цієї адміністрації N 107/205-р від 16.05.2005 року про призначення С. на посаду завідуючого відділом освіти Старокостянтинівської районної державної адміністрації.

В обґрунтування позову посилався на те, що С. призначено з порушенням вимог п.7 Типового положення про відділ освіти районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 347 від 11.03.1999 року, тобто без наявного трирічного стажу керівної роботи в навчальних закладах.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2006 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі Я., з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить ухвалу останнього скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на скаргу, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що Я. був депутатом Старокостянтинівської районної ради ІV скликання (2002 – 2006 роки).

Також встановлено, що розпорядженням голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області N 107/205-р від 16.05.2005 року С. призначено на посаду завідуючого відділом освіти Старокостянтинівської районної державної адміністрації.

Вважаючи таке розпорядження неправомірним, Я., як депутат, оскаржив його до суду в порядку адміністративного судочинства.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, правильно виходив з того, що у позивача, як депутата місцевої ради, не виникло права на звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративного суду, як то зазначено у частині 1 статті 104 КАС України, має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до суду у випадках, встановлених законом.

Я. був депутатом Старокостянтинівської районної ради ІV скликання, тобто входив до складу органу місцевого самоврядування.

Його правовий статус як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності визначається Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”.

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 2 Закону депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За змістом частин 1 – 3 статті 15 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом (частина 4 статті 15 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”).

Таким чином, зазначеним та іншими законами України депутати не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом, а тому правові підстави для задоволення позову Я., як депутата районної ради, відсутні.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують, а посилання на принцип судового захисту прав місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”) у даному випадку є помилковим, оскільки сам принцип не підміняє собою встановлений законом порядок звернення до суду.

Зокрема, відповідно до пункту 30 частини 1 статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади.

За правилами частини 1 статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Я. відхилити, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 – 239 КАС України.

Судді

Документи що посилаються на цей