ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
5 лютого 2008 року
м. Київ

Справа N К-27892/06

Про скасування наказу

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Компанії “Moston Propertis Limited” до Міністерства економіки України про скасування наказу касаційну скаргу представника Міністерства економіки України на постанову Господарського суду м. Києва від 27 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року, - встановила :

У грудні 2005 року представник Компанії “Moston Propertis Limited” звернувся в суд з позовом до Міністерства економіки України про скасування наказу від 31 серпня 2005 року N 50/315 про застосування спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб’єктів господарської діяльності, посилаючись на те, що спірний наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог ст. 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, оскільки місцем виконання зобов’язань по контракту на поставку товарів, а і відповідно і місцем здійснення господарської діяльності компанією з продукцією українського походження, є митна територія Туркменистану.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27 квітня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що відповідачем наказом N 50/315 “Про застосування спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб’єктів господарської діяльності” з 15 вересня 2005 року застосовано спеціальну санкцію – тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності стосовно позивача на території України згідно ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” за порушення цього або пов’язаних з ним законів України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності може бути застосована така спеціальна санкція, як тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов’язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам інтересам національної економічної безпеки. Санкції, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, за рішенням судових органів України, або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, та Національного банку України. Санкції, які застосовуються застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, діють до моменту застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону.

Згідно п.п. 1.1. 1.2. Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 зазначеного вище закону, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року N 52 спеціальні санкції – індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності – застосовуються Міністерством економіки України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України та Національного Банку України. Санкції застосовуються Міністерством економіки України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та пов’язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, пов’язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Задовольняючи позов, суд у рішенні дійшов обґрунтованого висновку проте, що відповідач не довів здійснення господарської діяльності позивачем на території України та отримання доходів з джерелом походження з України або здійснення операцій з продукцією українського походження, яка була ним отримана у власність на території України і не вивозилась з митної території України а продається, обмінюється передається іншим особам, що вважається підприємницькою діяльністю на території України і оподатковується згідно законодавства України.

Ухвалюючи рішення суд вірно зазначив, що відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, призупинення дії) санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економіки України, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому чинним законодавством України і відповідає лише за достовірність інформації, вказаної в поданні, а не за обґрунтованість застосування санкцій.

Оскільки, оскаржуваний наказ відповідача в частині застосування до позивача спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України згідно ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” винесено без врахування всіх обставин справи, судом обґрунтовано задоволено позов. В касаційній скарзі ці висновки суду не оскаржувались.

Зі справи вбачається, що оскаржуване рішення було винесено відповідачем на підставі подання Служби безпеки України від 15 серпня 2005 року N 8/1-32524 та від 22 серпня 2005 року N47/615.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при розгляді справи були порушені інтереси Служби Безпеки України, яка не була притягнута до участі в справі, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки позивачем оскаржена правомірність наказу відповідача і при розгляді справи судом не допущені порушення норм процесуального права.

Розглядаючи справу суд в межах позовних вимог правильно застосував норми процесуального закону, дав вірну правову оцінку обставинам та вирішив питання про достовірність доказів позивача у справі.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 232, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- ухвалила:

Касаційну скаргу представника Міністерства економіки України залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 27 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.

Судді

Документи що посилаються на цей