КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
28.10.2008
Справа N 22-а-959/08р.
Про визнання рішення протиправним та скасування
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді Саприкіної І.В., суддів: Дурицької О.М., Зайцева М.П., при секретарі: Б.К.С., розглянувши матеріали апеляційної скарги Національної комісії з питань регулювання зв'язку України на постанову господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року у справі за позовом ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України про визнання рішення в частині протиправним та скасування рішення в частині, ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "ТК "Велтон.Телеком" звернулися до господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача N 275 від 18.05.2006 року в частині залишення без розгляду заяви позивача на переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу ємністю 5.0 тис. номерів з індексами 430ххх-434ххх для розвитку місцевого телефонного зв'язку у м. Ужгород, зобов'язання Національної комісії з питань регулювання зв'язку України переоформити позивачу дозвіл на використання даного номерного ресурсу.
Постановою господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України) ( 2747-15 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України ( 2747-15 ), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2001 року Державним комітетом зв'язку та інформатизації України було видано позивачу ліцензію серії АА N 009558 на право зайняття господарською діяльністю з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) - місцевого з правом створення власної мережі ємністю понад 1000 абонентських номерів на території згідно з додатком. Строк дії ліцензії встановлено з 22.07.2001 року по 23.07.2016 року.
Додатком до даної ліцензії визначена територія надання вказаних послуг, серед яких м. Ужгород.
Видача ліцензії Державним комітетом зв'язку та інформатизації України мала місце в порядку і з підстав, передбачених чинним на той час Законом України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) від 16.05.95 року, який відповідно до Положення про Державний комітет зв'язку та інформатизації України (затв. Указом Президента України від 03.06.99 року N 601/99) виконував функції Адміністрації зв'язку України.
Оскільки здійснення виду діяльності, як зазначено у ліцензії серії АА N 009558 від 23.07.2001 року, потребувало виділення номерного ресурсу, яким є ємність номерного простору, що використовується для позначення (ідентифікації) мереж, послуг, пристроїв тощо в мережі електрозв'язку загального користування, на підставі Положення про управління номерним ресурсом мереж електрозв'язку загального користування України, затвердженого наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.04.2002 року N 82, Державним комітетом зв'язку та інформатизації України було прийнято розпорядження N 458 від 05.07.2004 року (далі - Розпорядження) про виділення позивачу номерного ресурсу.
Зокрема, відповідно до Розпорядження, Державний комітет зв'язку та інформатизації України подовжив позивачу дозвіл на використання номерного ресурсу ємністю 5,0 тис. номерів з індексами 430ххх-434ххх для розвитку місцевого телефонного зв'язку у м. Ужгороді. Термін задіяння номерного ресурсу - вісімнадцять місяців з дати видачі Розпорядження, тобто до 05.01.2006 року.
18.11.2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ), з набранням чинності якого втратив чинність Закон України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) від 16.05.95 року.
Виходячи з положень Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ), номерний ресурс визначено як сукупність цифрових знаків, що використовуються для позначення (ідентифікації) мереж, послуг, пунктів закінчення мережі в телекомунікаційних мережах загального користування (ст. 1), і наділено Національну комісію з питань регулювання зв'язку України повноваженнями щодо розподілу, присвоєння, обліку номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляду за його використанням (п. 3 ст. 69).
До повноважень НКРЗ також було віднесено визначення порядку розподілу і використання номерного ресурсу (п. 9 ст. 70).
05.08.2005 року відповідачем прийнято рішення N 42 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13.09.2005 за N 1040/11320), яким затверджено Положення про впорядкування здійснення державного регулювання номерного ресурсу (далі - Положення).
Даним Положенням було визначено комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення порядку здійснення державного регулювання номерним ресурсом ТМЗК, а розділом 5 Положення визначено порядок переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу.
У відповідності до вимог п. 5.1 Положення, підставами для переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу можуть бути: зміна найменування чи місцезнаходження юридичної особи або прізвища, імені та по-батькові чи місця проживання фізичної особи; реорганізація юридичної особи - суб'єкта господарювання шляхом зміни організаційно-правової форми, перетворення, злиття, приєднання, поділу; переоформлення чи подовження терміну дії ліцензії, на підставі якої було видано дозвіл; виникнення в оператора інших потреб у зміні обсягу чи призначення номерного ресурсу, в тому числі у разі потреби зміни нумерації при переході з аналогового фрагменту нумерації в цифровий; при обміні частками (індексами) номерного ресурсу між операторами у рівних обсягах при умові наявності у цих операторів дозволів на використання номерного ресурсу; подовження терміну за діяння номерного ресурсу; переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу, отриманого операторами телекомунікацій до набрання чинності Законом та цим Положенням; у разі зміни Центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку структури номерного ресурсу чи простору нумерації існуючого плану нумерації.
21.12.2005 року ТОВ "ТК "Велтон.Телеком" підписано заяву про переоформлення дозволу на використання (на підставі розпорядження Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 458 від 05.07.2004 року) номерного ресурсу ємністю 5,0 тис. номерів з індексами 430ххх-434ххх для розвитку місцевого телефонного зв'язку у м. Ужгороді. Дана заява отримана відповідачем 20.02.2006 року.
Підставою для переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу, відповідно до вказаної заяви та листа позивача від 21.12.2005 року N 1557/1, є подовження терміну задіяння номерного ресурсу.
З наведеного можна зробити висновок, що розгляд заяви відповідачем повинен був здійснюватись, виходячи з норм Положення, які регулюють порядок переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу з підстави, передбаченої підпунктом 5.1.5 пункту 5.1 розділу 5 Положення - подовженням терміну задіяння номерного ресурсу.
В свою чергу, відповідач листом N 220 від 28.03.2006 року повідомив позивача, що заява не прийнята до розгляду на підставі п. 2.14.2 Положення, оскільки в пакеті документів відсутній оригінал дозволу на використання номерного ресурсу. Також було повідомлено, що заява буде розглянута у встановлені терміни після отримання відсутніх документів, у випадку, якщо відсутні документи не надійдуть до НКРЗ протягом місяця, позивачу може бути відмовлено у переоформленні дозволу на використання номерного ресурсу.
В зв'язку з тим, що Державний комітет зв'язку та інформатизації України свого часу не надав позивачу оригінал розпорядження від 05.07.2004 року N 458, позивач листом N 534 від 11.04.2006 року звернувся до Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації з проханням надати завірену копію розпорядження.
19.04.2006 року позивач надіслав копію розпорядження відповідачу. Не зважаючи на дану обставину, НКРЗ своїм рішенням N 275 від 18.05.2006 року залишив без розгляду заяву позивача щодо переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу ємністю 5000 номерів з індексами 430ххх-434ххх у м. Ужгород, у зв'язку з порушенням вимог п. 2.14.2 (п. 5.6) Положення. Дозвіл на використання номерного ресурсу, наданий розпорядженням Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 458 від 05.07.2004 року, визнав недійсним.
Розділ 2 Положення передбачає порядок розгляду заяв операторів телекомунікацій та виділення номерного ресурсу. Вказаним розділом регламентовані дії, які пов'язані з отриманням дозволу на використання відповідної частки номерного ресурсу ТМЗК.
З огляду на це, рішення, прийняття яких регламентовано розділом 2 Положення, стосуються наслідків розгляду заяв про виділення номерного ресурсу.
Проте, розділом 5 Положення врегульовані інші правовідносини, які ґрунтуються на наявному дозволі на використані номерного ресурсу, і стосуються його переоформлення. В рамках вказаного розділу передбачено звернення з заявою про переоформлення дозволу, та, в залежності від підстави переоформлення, передбачено надання інших документів, ніж тих, що зазначені у розділі 2 Положення.
Враховуючи те, що дані норми є процедурними, то використання норм однієї процедури для врегулювання правовідносин за іншою процедурою може мати місце у випадку безпосередньої вказівки про це у Положенні, яке не містить подібного застереження.
Отже, судова колегія приходить до однозначного висновку, що, оскільки процедурою переоформлення дозволу за її наслідками передбачено виключно прийняття одного з двох рішень: видачу нового дозволу або відмову у переоформленні дозволу (п. 5.10 Положення), рішення відповідача про залишення заяви без розгляду на підставі п. 2.14.2 є неправомірним.
Апеляційна інстанція також вважає за необхідне зауважити, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення документи були подані у повному обсязі (позивач надав копію розпорядження, яка вимагалась відповідачем).
До моменту прийняття рішення про переоформлення дозволу або відмову в переоформленні дія попереднього дозволу не припиняється. Не переоформлений в установлений термін дозвіл вважається недійсним (п. 5.13 Положення).
Таким чином, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що в контексті даного пункту, дозвіл вважається недійсним тільки у випадку відмови у його переоформленні, або у випадку не звернення оператора про його переоформлення у встановлений Положенням термін. У разі ж, якщо оператор звернувся до НКРЗ, і заява прийнята до розгляду, до моменту прийняття рішення про переоформлення або про відмову в переоформленні дія дозволу не припиняється.
Враховуючи, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення заява позивача про переоформлення дозволу була прийнята відповідачем і рішення про відмову в переоформлення дозволу НКРЗ не приймалось, значить, дії останньої щодо визнання недійсним дозволу на використання номерного ресурсу, наданого розпорядженням Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 458 від 05.07.2004 року, також є неправомірними.
З наведеного слідує, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо задоволення вимоги позивача про зобов'язання переоформити дозвіл на використання номерного ресурсу ємністю 5,0 тис. номерів з індексами 430ххх-434ххх для розвитку місцевого телефонного зв'язку у м. Ужгороді.
Також, господарським судом м. Києва правомірно застосовано положення ст. 162 КАС України ( 2747-15 ), відповідно до яких: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Так, як визнання протиправним рішення має своїм наслідком визнання його нечинним або ж скасування, суд першої інстанції правильно скасував рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України N 275 від 18.05.2006 року в частині залишення без розгляду заяви ТОВ "Телекомунікаційна компанія Велтон.Телеком" на переоформлення дозволу на використання номерного ресурсу ємністю 5.0 тис. номерів з індексами 430ххх-434ххх для розвитку місцевого телефонного зв'язку у м. Ужгород.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення на підставі якого заявлено позов, а отже воно підлягає скасуванню. Крім того, ним не надано як суду першої, так і суду апеляційної інстанції доказів бездіяльності позивача щодо вирішення питань з будівництва власної мережі та її підключення до ТМЗК протягом більше ніж половини часу, відведеного на задіяння виділеного ресурсу.
Відповідно до ст. 200 КАС України ( 2747-15 ), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Встановлено, що позивач не звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на використання номерного ресурсу, відтак, під час прийняття спірного рішення, відповідач неправомірно послався на п. 2.14.2 Положення про порядок здійснення державного регулювання номерного ресурсу, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України N 42 від 05.08.2005 року, яким передбачено, що заява оператора телекомунікації про надання дозволу на використання номерного ресурсу залишається без розгляду у разі, якщо документи подано не в повному обсязі або оформлено з порушенням вимог цього Положення. Крім того, позивач своєчасно виконав вимогу відповідача, викладену в листі від 28.03.2006, та протягом місяця надав останньому завірену Держзв'язком копію розпорядження N 458 від 05.07.2004 року. В свою чергу, позивач звертався з заявою про подовження терміну дії дозволу на використання номерного ресурсу, то відносини між позивачем і відповідачем повинні регулюватися розділом 5 Положення. При цьому зі сторони позивача не було бездіяльності щодо вирішення питань з будівництва власної мережі та її підключення до телефонної мережі загального користування України (далі - ТМЗК), відтак у відповідача не було жодних підстав для відмови у подовженні терміну задіяння номерного ресурсу.
За таких підстав, апеляційну скаргу Національної комісії з питань регулювання зв'язку України на постанову господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року у справі за позовом ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України про визнання протиправним рішення в частині протиправним та скасування рішення в частині, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України ( 2747-15 ), судова колегія УХВАЛИЛА:
В задоволенні апеляційної скарги Національної комісії з питань регулювання зв'язку України - відмовити.
Постанову господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя
Судді: