КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб

Порядок сплати податку з власників транспортних засобів
громадянами при першій реєстрації в Україні, реєстрації,
перереєстрації та проходженні технічного огляду
транспортних засобів у 2009 році

Громадяни, які мають зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, або лише мають на­мір стати автовласниками та проводять реєстрацію придбаних транспортних засо­бів, автоматично підпадають під дію За­кону № 1963-ХІІ і стають платниками по­датку з власників транспортних засобів (транспортного податку).

Стаття 1 Закону № 1963-ХІІ саме й ви­значає, хто і за яких умов буде платником податку. Так, згідно з нормами цієї стат­ті платниками податку з власників тран­спортних засобів є, зокрема, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Укра­їні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Найчастіше у власності фізичних осіб є легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, рідше - трактори й автобуси, іноді - яхти та інші плавучі засоби для дозвілля. Всі ці транспортні засоби від­повідно до чинного законодавства (ст. 2 Закону № 1963-ХІІ) є об'єктами оподат­кування.

Сплата податку з власників транспорт­них засобів фізичними особами на відмі­ну від юридичних осіб, які сплачують по­даток щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (за транспортні засоби, які об­ліковані юридичними особами станом на 1 січня поточного року), та перед реєстрацією придбаних транспортних засобів, має деякі суттєві особливості (ст. 5 Закону № 1963-ХІІ), а саме:

податок сплачується перед прове­денням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією тран­спортних засобів, а також перед тех­нічним оглядом транспортних засо­бів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Статтею 5 Закону № 1963-ХІІ також ви­значено, що фізичні особи - платники по­датку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з облі­ку або технічний огляд транспортних засо­бів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здій­снення сплати) та поточний роки, а плат­ники, звільнені від сплати цього подат­ку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Таким чином, у разі якщо для транспорт­ного засобу передбачено термін проход­ження техогляду - один раз на два роки, у 2009 р. громадяни - власники тран­спортних засобів зобов'язані надати ор­гану, який проводить техогляд транспорт­ного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2008 p.), та за рік, в якому здійснюється техогляд (2009 p.), або за два роки разом.

Багато запитань у платників виникає щодо вимог закону відносно пред'явлення документів про сплату податку при знятті з» обліку транспортного засобу, а саме за який період необхідно сплатити податок у цій си­туації. При знятті з обліку транспортного засобу податок повинен сплачуватися за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб було зареєстрова­но, включаючи місяць зняття з обліку. На­приклад, якщо фізична особа знімає тран­спортний засіб з обліку в лютому, необхідно пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль було заре­єстровано в попередньому році, та за два місяці поточного року, протягом яких тран­спортний засіб був у власності. Платники податку, звільнені від сплати цього подат­ку, повинні надати відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Розглянемо детальніше, яким чином громадяни - власники автомобілів по­винні обраховувати податок з власників транспортних засобів, та умови, за яких громадяни можуть бути звільнені від спла­ти цього податку.

Насамперед, визначимося з деякими термінами, які вживаються у чинних нормативних документах стосовно оподатку­вання транспортних засобів, (автомобілів).

Під першою реєстрацією в Україні потріб­но розуміти реєстрацію транспортного засо­бу (автомобіля), яка здійснюється уповно­важеними державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Під транспортним засобом, що викорис­товувався у контексті цього закону розуміють транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлу­атувати ці транспортні засоби на постійній основі (п. 1 додаткової примітки до групи 87 розділу XVII Закону № 2371-III).

Новими транспортними засобами вва­жаються засоби, що не мають актів дер­жавної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію, тобто які раніше ніколи не були зареєстровані в Україні.

УКТ ЗЕД - Українська класифікація то­варів зовнішньоекономічної діяльності, в якій товари систематизовано за розділа­ми, групами, товарними позиціями, товар­ними підпозиціями, найменування і цифро­ві коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортними засобами, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстра­ційних документах, які видані уповноваже­ними державними органами та дають пра­во їх експлуатувати на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних докумен­тів першої реєстрації транспортного за­собу датою початку користування вважа­ється перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортного засобу, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготов­лення - 1 січня року виготовлення, за­значеного в реєстраційних документах.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів за транспортні засоби, які реєструються протягом року, фізичними особами обчислюється в порядку, аналогічному для юридичних осіб, за ставками, визначеними в ст. 3 цього Закону. Тобто при сплаті податку за придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок потрібно обчислювати пропорційно кількос­ті місяців, які залишилися до кінця року, по­чинаючи з місяця, в якому проведено реє­страцію транспортного засобу. Таким чином, при купівлі та реєстрації в жовтні автомобі­ля, який уже було зареєстровано в Україні, податок необхідно сплатити за три місяці, а у випадку першої реєстрації в Україні в цьо­му місяці необхідно сплатити суму податку за рік. Слід зауважити, що перерахунок по­датку у разі зняття фізичною особою протя­гом року транспортного засобу з реєстрації даним законом не передбачено.

Ставки податку встановлюються на рік і визначаються в гривнях зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна для автомобілів, облад­наних двигуном внутрішнього згорання; для автомобілів, обладнаних електродви­гуном, ставки податку визначаються та­кож у гривнях з 1 кВт (Вт - одиниця ви­міру потужності електродвигуна, літера «к» означає 10 у степені 3, отже 1 кВт = 1000 Вт); для водних транспортних за­собів ставки визначено у гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

Зазначеним Законом не передбаче­но прогресивного оподаткування транс­портних засобів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна чи дов­жину транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік (зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна чи зі 100 см довжини транспортного засобу) залежно від виду транспортного засобу.

Сума самого податку обчислюється стосовно кожного транспортного за­собу як добуток відповідної бази опо­даткування і ставки податку.

Обрахування транспортного податку здійснюється власником автомобіля самостійно та за ставками, встановле­ними ст. 3 Закону № 1963-ХІІ, і їх розмір залежить від певних параметрів транспор­тних засобів (автомобілів), а саме від:

кодів за УКТ ЗЕД, до яких відноситься той чи інший автомобіль;

строку використання автомобіля;

об'єму циліндрів двигуна або потуж­ності двигуна, який встановлено на авто­мобілі.

Як правило, при обрахуванні суми подат­ку з власників транспортних засобів, яку необхідно сплатити при реєстрації та технічно­му огляді належних їм транспортних засобів, власники транспортних засобів не зверта­ють уваги на те, що ставки, визначені в ст. 3 Закону № 1963-ХІІ, поділено: окремо для ви­падків першої реєстрації та окремо - для звичайної реєстрації та технічного огляду. Тим самим громадяни припускаються грубої помилки та вводять в оману себе та інших автовласників стосовно того, що ставка при обрахуванні податку при проходженні техніч­ного огляду залежить від часу, протягом якого використовувався транспортний засіб.

Дійсно, ставки податку з власників ав­томобілів диференціюються залежно від об'єму циліндрів двигуна та строку ви­користання автомобіля. Так, що більші об'єми циліндрів двигуна та/або строк використання автомобіля, то вища став­ка транспортного податку. І це справедли­во, оскільки що більший об'єм циліндрів двигуна, то потужнішим є транспортний засіб і, зрозуміло, він більше зношує покрит­тя доріг. Але це стосується лише тих транс­портних засобів, які вперше реєструються в Україні (нові транспортні засоби та транс­портні засоби, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України).

При проведенні реєстрації, пере­реєстрації та черговому технічному ог­ляді транспортних засобів, які вже були раніше зареєстровані в Україні, при об­рахуванні податку на відміну від пер­шої реєстрації застосовуються значно менші ставки податку, які не залежать від строку використання автомобілів.

Податок з власників наземних транс­портних засобів сплачується фізичними особами за місцем реєстрації таких транс­портних засобів на спеціальні рахунки те­риторіальних дорожніх фондів республі­канського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя. Податок з власни­ків водних транспортних засобів спрямо­вується до місцевих бюджетів за місцем реєстрації таких транспортних засобів.

Якщо громадянин - власник транспор­тного засобу має право на пільгу, для її отримання йому необхідно пред'явити ор­ганам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспорт­них засобів, відповідний документ, який підтверджує це право. Тільки в такому ви­падку власник транспортного засобу звільняється від сплати податку як за поточний, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протягом цього періоду було зареєстровано на його ім'я.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1963-ХІІ від сплати податку звільняються:

1) інваліди з числа учасників ліквіда­ції наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 та частина тре­тя ст. 12 Закону № 796-ХІІ), щодо яких вста­новлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які пра­цювали у зоні відчуження:

з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів;

з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше 5 календарних днів;

у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильсь­кої катастрофи;

евакуйовані у 1986 р. із зони відчужен­ня (в тому числі особи, які на момент ева­куації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

3) особи, зазначені у пунктах 3 та 4 ст. 14 Закону № 796-ХІІ. до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного від­селення чи зони посиленого радіоеколо­гічного контролю, а саме:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - від 1 до 5 календар­них днів;

у зоні відчуження в 1987 р. - від 1 до 14 календарних днів;

у зоні відчуження в 1988 - 1990 pp. - не менше 30 календарних днів;

на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 p., а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та га­рантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січ­ня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

постійно проживають або постійно пра­цюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантовано­го добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відсе­лення не менше двох років, а у зоні га­рантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

особи, які постійно проживають або пос­тійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічно­го контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Підставою для надання пільг осо­бам, зазначеним у пунктах 1 та 4 ст. 14 Закону № 796-ХІІ (до зазначе­них осіб відносяться громадяни, від­несені до категорій 1 та 4), є посвідчення* встановленого зразка;

4) особи, зазначені у статтях 4 - 11 Закону № 3551-ХІІ.

Стосовно осіб, зазначених у статтях 4-11 Закону № 3551-ХІІ, то у зв'язку із введенням з 1 січня 1994 р. в дію цьо­го Закону до виготовлення нових бланків посвідчень ветеранів війни Мінсоцзахисту України та Генеральний штаб Збройних Сил України спільним листом № 05-250/4-04, № 115/5/8978 визначили Перелік доку­ментів, що підтверджують право на пільги, передбачені цим Законом, та на підставі одного з яких вони надаються.

Відповідно до ст. 18 Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою № 302 затвердив Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків вете­ранів війни (далі - Положення № 302), яким встановлено, що посвідчення є доку­ментом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюєть­ся чинність Закону № 3551-ХІІ, на підставі якого надаються відповідні пільги і ком­пенсації.

Згідно з Положенням № 302 посвід­чення ветеранам війни (учасникам бо­йових дій, інвалідам війни, учасникам війни), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, та особам, які мають особливі заслуги перед Бать­ківщиною, видаються на підставі одного з документів, зазначених у вищенаведеному Переліку спільного листа Мінсоцзахисту України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Оскільки згідно з Положенням № 302 посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповід­ними органами колишнього СРСР, союзних республік, які існували на його території, України та інших незалежних держав, що утворилися на його території, за зразками, що діяли на 1 січня 1992 p., залишають­ся на збереженні у ветеранів війни, то у випадку, якщо ці громадяни не отримали відповідних нових посвідчень, пільги зазна­ченим громадянам можуть надаватися на підставі одного з документів, перелічених у вищезазначеному спільному листі Мін­соцзахисту України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону № 3551-ХІІ, видається лише одне посвід­чення - за їх вибором.

У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначе­ний Законом № 3551-ХІІ, видане їй рані­ше посвідчення вилучається органом, який його видав;

5) особи, зазначені у статтях 6 та 8 Закону № 3721-ХП (ветерани праці та особи, які мають особливі трудові за­слуги перед Батьківщиною).

Відповідно до Закону № 3721-ХІІ та­кими визнаються громадяни, які сумлін­но працювали в народному господарс­тві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чо­ловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці згідно із підпунктами «а», «б» і «в» цієї статті (громадяни, яким призначено пенсії на пільгових умовах; пенсіонери, нагород­жені медаллю «Ветеран праці»; інваліди І і II груп, які одержують пенсії по інвалід­ності, загальний трудовий стаж яких становить не менше 15 років).

Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважають­ся Герої Соціалістичної Праці та повні ка­валери ордена Трудової Слави (докумен­ти, які підтверджують присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці та повних ка­валерів ордена Трудової Слави та за­свідчують особу нагородженого - книж­ка Героя Соціалістичної Праці, орденська книжка).

Щодо можливості віднесення ветеранів військової служби до ветеранів праці, то відповідно до роз'яснення Правового уп­равління Міноборони України (лист від 13.04.2000 р. № 204/2/507) при вирі­шенні цього питання слід керуватися ст. 6 Закону № 3721-ХІІ.

Таким чином, якщо ветеран військової служби одночасно має трудовий стаж, передбачений у ст. 6 цього Закону (тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у вищезазначених установах та організа­ціях), то він може бути визнаний у вста­новленому порядку ветераном праці та ко­ристуватися відповідними пільгами.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака «Ветеран праці», затвердженого постановою № 521, документом, що підтверджує ста­тус ветерана праці, на підставі якого на­даються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.

Обчислення трудового стажу, необхід­ного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаче­ному Законом № 1788-ХІІ.

Посвідчення і нагрудний знак видають­ся ветеранам праці за місцем проживан­ня органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами);

6) інваліди незалежно від групи ін­валідності (особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим за­хворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призво­дять до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі і захисті). Підставою для надання пільги є пенсійне посвідчення або довідка лікарня­но-трудової експертної комісії.

Що стосується питань, які виникають при розгляді можливості надання піль­ги одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, забезпечення автомобілем здійснюється відповідно до постанови № 999. Забезпе­чення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Мінпраці та соцполітики Автономної Рес­публіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціаль­ного захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального за­хисту населення Севастопольської місь­кої держадміністрацій.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської у містах Києві та Севасто­полі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність у інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним.

Перелік медичних показань для забез­печення інвалідів автомобілями затверд­жується Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Мінпраці та со­ціальної політики України.

Відповідно до цього порядку реєстрацій­ні документи на автомобіль оформлюють­ся на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам - на їх законних пред­ставників.

У реєстраційних документах на автомо­біль підрозділом МВС робиться відмітка про видачу автомобіля головним управлін­ням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборо­ну відчуження автомобіля та передачі пра­ва керування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управ­ління виконавчої дирекції.

У реєстраційних документах на автомо­біль підрозділом МВС робиться відмітка про видачу автомобіля головним управлін­ням соціального захисту, передачу права керування автомобілем члену сім'ї (у разі потреби), а також про заборону відчужен­ня автомобіля.

Отже, якщо автомобіль видано для об­слуговування інваліда одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інвалі­да з дитинства, то за наявності у такого ін­валіда документа, що підтверджує інвалід­ність, довідки про медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним або із звичайним керуванням та висновку щодо протипоказань на керування транспортни­ми засобами податок з власника такого транспортного засобу не справляється.

Пільги відповідно до пунктів «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-ХІІ надаються зазначеним у цих пунктах категоріям громадян відносно одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см³ або од­ного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 см³ чи одного човна моторного або катера (крім спортив­ного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Отже, пільга фізичним особам щодо сплати податку з власників транспор­тних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів надається визначе­ним у пунктах «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-ХІІ категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл чи човен моторний, що відповіда­ють вказаним у ст. 4 Закону № 1963-ХІІ параметрам (умовам).

Пільг для громадян, котрі мають у власності інші, ніж зазначено у ст. 4 Закону № 1963-ХІІ, транспортні засо­би, Законом не передбачено, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, установ­лених цим Законом.

Крім того, громадяни, у власності яких є легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см³, взяті на облік в Україні до 1990 р. включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см³ до 1990 р. випуску включно, звільняються від сплати податку на 50% щодо одного із зазначе­них автомобілів.

Для отримання пільги потрібно, щоб легковий автомобіль було зареєстровано в Україні до 1990 р. включно. Якщо лег­ковий автомобіль до 1990 р. в Україні не обліковувався, а був увезений та зареєс­трований, наприклад, у 1994 p., то влас­нику такого автомобіля право на пільгу не надається. Пільга надається останньому власнику легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 р. включно було за­реєстровано в Україні за будь-яким влас­ником. Щодо вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробництва та дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні.

Слід зазначити, що вказана пільга на­дається щодо одного легкового автомобі­ля або одного вантажного автомобіля - за вибором платника податку.

Пільги, визначені ст. 4 Закону № 1963-ХІІ, не поширюються на транс­портні засоби, які вперше реєструють­ся в Україні, крім легкових автомо­білів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см³, прид­баних за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно переданих інвалідам відповідно до за­конодавства України.

Законом № 1963-ХІІ також передбаче­но, що органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають пра­во приймати рішення щодо звільнення від сплати податку осіб, які мають посвідчен­ня водія на право керування транспорт­ним засобом відповідної категорії, щодо одного легкового автомобіля (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см³ або одного вантажного автомобіля (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см³ на одну особу, крім транспор­тних засобів, які вперше реєструються в Україні.

Отже, для громадян, у власності яких є транспортні засоби, які від­повідно до чинного законодавства по­винні проходити державний техніч­ний огляд у 2009 p., граничний термін сплати податку з власників транспор­тних засобів - 30 червня 2009 р. (вів­торок).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільга­ми, реєстрація, перереєстрація і тех­нічний огляд транспортних засобів не проводяться.

У разі викрадення транспортного засо­бу податок його власником не сплачуєть­ся, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Якщо право користування транспорт­ним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з влас­ників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передба­чено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєст­рації транспортного засобу.

Державний технічний огляд транспортних засобів

Оскільки сплата податку з власників транспортних засобів тісно пов'язана з державним технічним оглядом, а техніч­ний огляд - зі сплатою податку з влас­ників транспортних засобів, пропонуємо читачам ознайомитися з порядком його проходження у 2009 р.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 34 Закону № 3353-ХІІ, який регулює сус­пільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підпри­ємств, установ і організацій незалеж­но від форм власності та господарю­вання, державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуата­ції на вулично-дорожній мережі загаль­ного користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоци­кли всіх типів, марок і моделей, само­хідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних до­рогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобі­лів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспорт­них засобів здійснюються підрозділами ДАІ МВС України, а їх порядок затверджу­ється Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації та обліку транспорт­них засобів, що здійснюються органами ДАІ МВС України, затверджено постано­вою № 1388.

Державний технічний огляд транспорт­них засобів в Україні проводиться відпо­відно до ст. 35 Закону № 3353-ХІІ, якою визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а та­кож причепи (напівпричепи) до них під­лягають обов'язковому державному технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова № 606).

Перевірка технічного стану транспорт­них засобів проводиться виключно акредитованими в установленому порядку суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію.

Чинним законодавством забороняєть­ся експлуатація транспортних засобів, що не пройшли обов'язкового чергового дер­жавного технічного огляду, а на кожний транспортний засіб, що пройшов держав­ний технічний огляд і визнаний технічно справним, видається талон про проход­ження державного технічного огляду.

Розглянемо детальніше порядок прохо­дження державного технічного огляду авто- мототранспорту в 2009 p., оскільки саме ця техніка в переважній кількості знаходиться у користуванні фізичних осіб.

Насамперед слід зазначити, що у 2009 р. в Україні державний технічний огляд колісних транспортних засобів про­водитиметься за новими правилами, ре­гламентованими двома нормативними документами - постановами Кабінету Мі­ністрів України.

Так, з 1 січня 2009 р. набрав чинності Порядок проведення державного технічно­го огляду колісних транспортних засобів, затверджений постановою № 606.

Водночас згідно з постановою № 607 проведення перевірки технічного ста­ну колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду та вида­ча протоколів перевірки технічного стану здійснюється також окремими акредито­ваними (атестованими) господарюючими суб'єктами, що отримали повноваження від Департаменту ДАІ МВС України, та вне­сеними до реєстру таких суб'єктів.

На що необхідно звернути увагу при проходженні державного технічного огляду у 2009 р.

1. Техогляд транспортних засобів - це комплекс заходів державного контро­лю за їх технічним станом, правомірністю експлуатації, сплатою власниками тран­спортних засобів податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та штрафів за адмі­ністративні правопорушення у сфері без­пеки дорожнього руху (функції перевірки технічного стану транспортних засобів по­кладено виключно на спеціально уповно­важених суб'єктів господарювання - юри­дичних або фізичних осіб - підприємців, уповноважених в установленому порядку на проведення перевірки технічного ста­ну засобу під час техогляду та внесення до реєстру ДАІ. При цьому ДАІ МВС України продовжує виконувати функції з організації проведення державного технічного огляду, здійснення при цьому контролюючих функ­цій держави з наступним оформленням результатів техогляду у підрозділах ДАІ).

2. Техогляд транспортного засобу проводиться за місцем його постійної або тимчасової реєстрації, причому місце та графік проведення визначаються відпо­відним підрозділом ДАІ.

Для проведення державного техніч­ного огляду транспортний засіб подаєть­ся до підрозділу ДАІ за місцем постійної або тимчасової його реєстрації у справно­му та укомплектованому стані. Засіб пови­нен укомплектовуватися медичною аптеч­кою відповідного типу, знаком аварійної зупинки або миготливим червоним ліхта­рем, що відповідають вимогам відповідних стандартів, та вогнегасником.

При цьому для проведення техогляду працівникові ДАІ подаються такі до­кументи:

паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, - для фізичних осіб, копії довідки з ЄДРПОУ та документа, що підтверджує факт закріплення транспортного засо­бу за водієм, - для юридичних осіб;

протокол перевірки технічного ста­ну, виданий суб'єктом господарювання не раніше 45 діб до дати проведення техогляду, або міжнародний сертифі­кат технічного огляду, виданий цен­тром технічного огляду для транспорт­них засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, причому перевірка технічного стану нових транспортних засобів не прово­диться та протокол не вимагається;

Згідно з новими правилами перевірка технічного стану транспортного засобу - процес установлення відповідності техніч­них, екологічних характеристик, характе­ристик енергозбереження, безпечності конструкції та технічного стану транспорт­ного засобу вимогам законодавства у сфе­рі безпеки дорожнього руху та охорони на­вколишнього природного середовища.

Перевірка технічного стану транспорт­ного засобу проводиться суб'єктами господарювання у пункті технічного контролю незалежно від місця його реєстрації відповідним підрозділом ДАІ.

За результатами перевірки суб'єкт гос­подарювання видає власникові транспорт­ного засобу або уповноваженій ним особі протокол перевірки технічного стану, за­свідчений підписом його посадової особи та скріплений печаткою.

Будьте уважні! Здійснювати пере­вірку технічного стану транспортного засобу під час технічного огляду ма­ють право виключно суб'єкти госпо­дарювання - юридичні або фізичні особи - підприємці, уповноважені в установленому порядку на проведен­ня перевірки технічного стану тран­спортного засобу під час техогляду та внесені до реєстру ДАІ.) свідоцтво про реєстрацію транспорт­ного засобу, його технічний паспорт і технічний талон, тимчасовий реєстра­ційний талон транспортного засобу;

посвідчення водія, що дає право ке­рувати транспортним засобом відпо­відної категорії, та талон до нього;

медична довідка щодо придатності водія до керування транспортним за­собом відповідної категорії;

поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних за­собів або документ, що підтверджує право на звільнення від страхування;

квитанція про сплату податку з влас­ників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та, у разі наявності, документ, що підтвер­джує право на пільги щодо сплати та­кого податку (юридичними особами до­датково подається розрахунок податку з власників транспортних засобів);

на транспортні засоби, що працю­ють на газовому паливі, додатково подається документ, що підтверджує проведення випробовування газової паливної системи в порядку і строк, установлені для даного виду облад­нання та його комплектації.

У разі відсутності будь-якого доку­мента, визначеного цим пунктом, те­хогляд не проводиться.

3. Техогляд транспортних засобів незалежно від форми власності про­водиться з такою періодичністю:

два рази на рік - транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів із кількістю місць для сидіння більш як дев'ять з місцем водія включно, та спеціалізовані транспортні засоби для перевезення небез­печних вантажів (відповідно до класифікації транспортних засобів за категоріями М₂, М₃, N₁, N₂, N₃, О₂, О₃, О₄**);

один раз на рік - транспортні засо­би, призначені для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою понад 3,5 т, а також спеціальні та спеціалізовані транспортні засоби, зокрема автокрани, таксі, автомобілі швидкої медичної допомо­ги тощо (відповідно до класифікації засобів за категоріями М₁, N₁ N₂, N₃, О₃, О₄);

один раз на два роки - транспортні за­соби, призначені для перевезення пасажи­рів з кількістю місць для сидіння не більш як дев'ять з місцем водія включно та для перевезення вантажів з максимально дозволе­ною масою до 3,5 т, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (відповідно до класифікації транспортних засобів за кате­горіями L, М₁ N₁, О₁, О₂) у такому порядку:

у рік, який закінчується на непар­ну цифру, - транспортні засоби, остання цифра року випуску яких непарна;

у рік, який закінчується на парну циф­ру і нуль, - транспортні засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль.

Допускається проведення техогляду причепів, причепів-розпусків та напівпри­чепів незалежно від року їх випуску одно­часно з тягачем.

У 2009 р. техогляд транспортних за­собів проводиться ДАІ в такі строки:

з 15 січня по 15 грудня - для тих транспортних засобів, техогляд яких про­водиться один раз на два роки або один раз на рік;

з 15 січня по 30 червня та з 1 липня по 15 грудня - для тих транспортних за­собів, техогляд яких проводиться два рази на рік, у два періоди.

Працівник ДАІ видає талон про про­ходження техогляду (далі - талон), який відповідає вимогам стандарту, на кож­ний справний та укомплектований відпо­відно до призначення транспортний засіб за наявності вищезазначених документів та у разі відсутності даних про їх можли­ве протиправне використання або неспла­ту штрафу за адміністративне правопору­шення у сфері безпеки дорожнього руху і ставить на талоні свій підпис та особистий штамп. Окремо слід зазначити, що талон техогляду буде дійсним до терміну, що за­значений у ньому під час проходження по­переднього технічного огляду.

Талон закріплюється в правому нижньо­му кутку вітрового скла транспортного засобу. У разі коли у конструкції транспорт­ного засобу вітрове скло не передбачено, талон зберігається у власника разом з ре­єстраційними документами. У реєстрацій­ному документі старого зразка (технічно­му паспорті) працівник ДАІ робить також запис «Техогляд проведено» і ставить свій підпис та особистий штамп.

Слід зазначити, що експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду, забороняється.

Особи, які експлуатують тран­спортні засоби, що не пройшли тех­нічного огляду в установлені строки, несуть адміністративну відповідаль­ність згідно з чинним законодавством (відповідно до частини першої ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керу­вання транспортними засобами, що ма­ють несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні не­справності, з якими відповідно до вста­новлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, накладається штраф від 20 до 25 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (340 - 425 грн.);

крім того, за керування транспортни­ми засобами без талона про проходжен­ня державного технічного огляду чи з тало­ном, що не налетить цьому транспортному засобу або не відповідає вимогам стан­дарту, накладається штраф від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян (170 - 255 грн.).

У разі повторного протягом року вчи­нення зазначеного порушення передбаче­но накладення штрафу від 15 до 30 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (255 - 510 грн.) або громадські робо­то на строк від 30 до 40 годин, з сплат­ним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Реєстрація та перереєстрація транспортного засобу

У разі якщо фізична особа придбала автомобіль, потрібно здійснити реєстра­цію чи перереєстрацію транспортних за­собів та сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами на підставі заяви власника, поданої особис­то, і документів, що посвідчують його осо­бу, правомірність придбання транспорт­ного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом. Транспортний засіб, що належить декільком фізичним особам (співвласникам), право власності яких на цей засіб підтверджується відпо­відним документом, за письмовою згодою співвласників, справжність підписів яких засвідчено нотаріусом, реєструють­ся за одним із них. У графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію тран­спортного засобу (технічного паспорта) щодо іншого співвласника робиться від­повідний запис.

Транспортні засоби, що належать фізич­ним особам, реєструються за місцем їх постійного або тимчасового проживання.

За письмовою заявою власника тран­спортного засобу - фізичної особи про надання права керування цим транспорт­ним засобом іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) реєстраційно-екзаменаційними підрозділами ДАІ вида­ється тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового ре­єстраційного талона робиться запис «Дій­сний до______за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (тех­нічного паспорта) серія____№_____».

Заява подається власником транспортно­го засобу особисто або уповноваженою ним особою.

Власники транспортних засобів - юри­дичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєстру­вати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або ви­никнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних доку­ментів (перереєстрації). Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможли­вості власника транспортного засобу (хво­роба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.

Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака «Тран­зит» забороняється.

Відповідно до частини п'ятої ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транс­портними засобами, не зареєстрова­ними або не перереєстрованими в ус­тановленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, передбачено накладення штрафу від 10 до 15 неопо­датковуваних мінімумів доходів грома­дян (170 - 255 грн.).

У разі повторного протягом року вчи­нення зазначеного порушення передбаче­но накладання штрафу від 15 до 30 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (255 - 510 грн.) або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, з сплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Транспортні засоби, що належать іно­земним громадянам та особам без громадянства, які їдуть в Україну на відпочинок за путівками чи на лікування, що підтверд­жується відповідними документами, тимча­совій реєстрації в реєстраційно-екзамена­ційних підрозділах ДАІ на підтверджений Держмитслужбою України термін не підля­гають. Зазначений термін повинен бути не менший, ніж термін дії путівки або іншого документа (з урахуванням часу перебуван­ня в дорозі).

Реєстрація транспортних засобів здій­снюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що по­свідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцін­ку його вартості, яка провадиться спе­ціалістом, що пройшов необхідну під­готовку у порядку, встановленому МВС України, Мін'юстом України, Держпромполітики України, Держмитслужбою Ук­раїни та Фондом держмайна України, і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу вста­новленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних до­кументів. Не приймаються до реєстрації транспортні засоби, зібрані (складені) з вузлів та агрегатів серійних транспорт­них засобів без дотримання вимог Закону України «Про дорожній рух».

Правомірність придбання транспорт­них засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджуєть­ся документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, мит­ними органами, судами, нотаріусами, ор­ганами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транс­портних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх влас­никами передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, пе­ререєстрацію та зняття їх з обліку, від­шкодування вартості бланків реєстра­ційних документів та номерних знаків. Реєстрація транспортних засобів скасо­вується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу влас­ника, підтверджують правомірність при­дбання транспортного засобу або пра­во на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується у разі встановлення фак­ту знищення, фальсифікації або підроб­лення ідентифікаційних номерів його вузлів та агрегатів.

Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі зміни їх власника, місця стоянки, місцезнаходження, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичної особи, яка є власни­ком транспортного засобу, а також ко­льору, марки або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання чи за­міни двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери.

Перереєстрація транспортного засобу проводиться працівниками реєстраційно-екзаменаційних підрозділів ДАІ при зміні реєстраційних даних, які зазначені у сві­доцтві про реєстрацію транспортного за­собу, з урахуванням вимог Правил, за­тверджених постановою № 1388.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію (техніч­ний паспорт) підлягає заміні на загаль­них підставах.

При зміні прізвища, імені чи по бать­кові власника транспортного засобу (фі­зичної особи), або зміні місця прожи­вання у межах території обслуговування реєстраційно-екзаменаційними підроз­ділами ДАІ проводиться перереєстрація транспортного засобу із заміною свідоцтва про реєстрацію (технічного пас­порта) на підставі копій документів, що підтверджують зміни.

Оскільки у разі відсутності докумен­тів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного ог­ляду (Державтоінспекція, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд України інші) повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транс­портних засобів.

Станом на 1 вересня ДАІ, Держтехна­гляд України, Держфлотнагляд України надають податковим органам списки грома­дян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних податкові органи здійснюють заходи щодо стягнення податку, оскільки у ст. 6 Закону № 1963-ХІІ зазначено, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власни­ків транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більше як за три по­передніх роки.

Громадяни, які з будь-яких причин своє­часно не сплатили податок з власників транспортних засобів, притягуються по­датковим органом до сплати після пере­вірки, прийняття відповідного рішення-повідомлення та узгодження податкового зобов'язання.

Після отримання громадянином подат­кового рішення-повідомлення про нара­хування податку, податкове зобов'язання повинно бути сплачено протягом 10 ка­лендарних днів від дня отримання такого повідомлення.

У разі коли платник не сплачує узгодже­ну суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надси­лає такому платнику податкові вимоги та застосовує такі санкції:

за прострочення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового бор­гу (податкове зобов'язання, включаю­чи суму штрафних санкцій за їх наявніс­тю, узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, на­рахована на суму такого податкового зобов'язання) відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-III нараховується пеня у розмірі 120% річних об­лікової ставки Нацбанку України, що діє на день виникнення податкового боргу (його частини) або на день його (його частини) погашення (залежно від того, яка величина є більшою), за кожен ка­лендарний день прострочення у його сплаті.

За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181-III, платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем гра­ничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у роз­мірі 10% погашеної суми податково­го боргу;

при затримці від 31 до 90 календар­них днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податко­вого боргу;

при затримці, що є більшою 90 ка­лендарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодже­ної суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податко­вого боргу.

*Посвідчення, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ, затверджене постановою № 51.

**Класифікація колісних транспортних засобів за категоріями:

М - колісні транспортні засоби з двигуном (пасажирські автомобілі, їхні модифікації, автобуси, тролейбуси, пасажирські автопоїзди), що призначені для перевезення пасажирів і мають або принаймні чотири колеса, або три колеса і максимальну масу, яка перевищує 1 т;

M₁ - колісні транспортні засоби, що мають не більше ніж 8 місць для сидіння, крім водія;

М₂ - колісні транспортні засоби, що мають понад 8 місць для сидіння, крім місця водія, з повною масою до 5 т;

М₃ - колісні транспортні засоби, що мають понад 8 місць для сидіння, крім місця водія, з повною масою понад 5 т;

N - колісні транспортні засоби з двигуном (вантажні автомобілі, автомобілі-тягачі, а також їхні шасі із змонтованим на них устаткуванням), які призначені для пере­везення вантажів і мають або принаймні чотири колеса, або три колеса і максимальну масу, яка перевищує 1 т;

N₁ - колісні транспортні засоби з повною масою до 3,5 т;

N₂ - колісні транспортні засоби з повною масою від 3,5 до 12 т;

N₃ - колісні транспортні засоби з повною масою понад 12 т;

О - колісні транспортні засоби без двигуна (причепи, напівпричепи);

O₁ - колісні транспортні засоби з повною масою до 0,75 т;

О₂ - ті самі (причепи та напівпричепи, за винятком причепів категорії O₁), з повною масою до 3,5 т;

О₃ - ті самі з повною масою від 3,5 до 10 т;

О₄ - ті самі з повною масою понад 10 т;

L - самохідні колісні транспортні засоби (мототранспортні засоби), що мають менше ніж чотири колеса (мопеди, мотоцикли, мототрицикли), чотири колеса (мотоквадрацикли).

(Класифікація дорожніх транспортних засобів за категоріями відповідно до ДОТУ 3649 -97).

Павло РЯБОКЛЯЧ,
головний державний
податковий ревізор-
інспектор відділу
адміністрування
майнових податків

“Вісник податкової служби України” № 13 квітень 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).

Документи що посилаються на цей