Послуги з плюсом і мінусом
Щоб уникнути проблем, замовникові послуг не зайве ознайомитися з правовим змістом договору про їх надання.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) за завданням другої сторони (замовника) зобов’язується надати послугу при вчиненні певної дії або здійсненні певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити її, якщо інше не встановлено договором.
Що таке «послуга»
Це, по-перше, можуть бути дії, вчинки, що дають користь, допомогу іншому. По-друге, вона проявляється як діяльність підприємств, організацій та окремих осіб – виконувачів для задоволення чиїхось потреб. Послуга – це обслуговування, це об’єкт цивільних прав. Щоб раціонально використати це право й уникнути ведмежих послуг, необхідно визначити обсяг і зміст послуг, правила їх отримання, права й обов’язки, відповідальність сторін і, нарешті, не зайве бути обережним і пильним щодо особи, з якою укладається договір про надання послуг.
Правовідносини, які виникають при наданні й отриманні послуг, регламентуються низкою законодавчих і підзаконних актів. До них можна віднести закони «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р., Положення про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 921 (у редакції постанови від 19.11.2008 р. № 1017), наказ Держстандарту «Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації готельних послуг» від 27.01.99 р. (у редакції наказу Держспоживстандарту від 03.09.2007 р. № 207), наказ Міносвіти, Мінекономіки, Мінфіну «Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами» від 27.10.1997 р. тощо.
Однак закони і підзаконні нормативні акти не дають чіткого визначення самого поняття «послуги». Стаття 901 ЦК тлумачить «послугу» як дію, що приносить користь. Для правильного розуміння «послуг» як об’єкта цивільних прав їх відмежовують від «робіт», результати яких реалізуються та споживаються для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. При послугах вони реалізуються і споживаються у процесі здійснення діяльності. «Роботи» передбачають кінцевий результат, який виражається у певній матеріальній формі, наприклад, житловий будинок, який здано замовнику підрядчиками за договором будівельного підряду. «Послуги» – це не сам результат, який споживається після виконання робіт, а дії, які привели до нього.
Послуга характеризується такими основними ознаками:
- вона спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату;
- результат послуги є завжди немайновим, хоча може мати матеріальний результат (наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги). При наданні послуги результатом є не майнова форма, а її зміст;
- послуга є різновидом товару, адже вона спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;
- послуга невіддільна від джерела, тісно пов’язана з особою виконавця та процесом її надання;
- послугу неможливо зберігати, вона «існує» лише у той час, коли надається;
- надання й споживання послуги відбувається одночасно: послуги споживаються у процесі їх надання.
Договори про надання послуг є двосторонніми (оскільки створюють права та обов’язки для обох сторін), можуть бути реальними (наприклад, договір транспортного експедирування).
Як правило, договори про надання послуг є відплатними, а деякі з них – завжди відплатні (договори перевезення, комісії тощо).
Деякі послуги можуть надаватися безвідплатно, про що необхідно зазначити в договорі. Адже відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України будь-який договір вважається відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Якщо в договорі про надання послуги нічого не сказано про оплату або за його умовами не можна чітко визначити розмір плати, то такий договір вважається відплатним, а ціна послуги визначається за звичайними цінами на аналогічні послуги на час укладення договору (ч.4 ст.632 ЦК України).
Сторони, предмет і форма договору про надання послуг
Сторонами договору про надання послуг є виконавець і замовник. Оскільки закон не містить жодних обмежень щодо суб’єктивного складу зобов’язання, то виконавцем і замовником можуть бути фізичні (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства) і юридичні особи. Законодавець може висувати певні вимоги до виконавців окремих видів послуг: до фізичної особи – наявність статусу суб’єкта підприємницької діяльності, до юридичної особи – певної організаційно-правової форми, наявності майна (приміщення, обладнання), отримання дозволу (ліцензії) на відповідний вид діяльності тощо. При укладанні договорів для замовників важливого (однак не вирішального) значення можуть набувати деякі професійні характеристики виконавця: освіта, досвід (стаж), спосіб (техніка) застосування знань і навичок комерційного, технічного або іншого характеру, наявність висококваліфікованого персоналу, схвальні відгуки клієнтури тощо.
Об’єктом цивільних прав є те, на що спрямовані права та обов’язки суб’єктів цивільних правовідносин. Предметом договору про надання послуг є послуга.
Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами оформлення правочинів і договорів. Однак для договорів про окремі послуги закон встановлює письмову форму, зокрема для договорів про перевезення вантажу, транспортне експедирування. Слід дотримуватися письмової форми при укладенні договору про надання послуг з придбання нерухомого майна.
Виконання послуг і плата за них
Стаття 902 ЦК України передбачає обов’язок виконавця надати послугу особисто. Обов’язки повинні виконуватись у межах, встановлених договором або відповідною нормою цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися реально і належним чином. Послуги мають надаватися своєчасно і, як правило, особисто.
Частина 2 ст. 902 ЦК України передбачає, що «у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору».
Але якщо послугу надає зовсім стороння особа, то такі дії не створюють будь-яких правовідносин між замовником і виконавцем.
Інколи не зовсім добросовісні виконавці при наданні послуг з придбання нерухомого майна через недостатню компетенцію замовників документально оформляють надання послуг, яких вони фактично не надавали.
М. уклала договір з Я. про надання їй послуг з придбання квартири. Пропоновані варіанти не влаштовували замовницю. Одного разу при зустрічі Я. повідомила, що в районі вулиці Личаківської має об’єкт – трикімнатну квартиру на третьому поверсі.
- Це квартира №7 у будинку №15? – поцікавилася М.
- Так. А ви звідки знаєте цю квартиру?
- У ній проживає мій знайомий, ми з ним раніше мали розмову. Учора я йому телефонувала і якщо у вас немає іншого варіанта, напевно, я куплю його квартиру.
М. почала обурюватись і посилатись на пункт договору про те, що замовниця не має права самостійно укладати договір купівлі-продажу на запропонований виконавцем об’єкт.
Претензії останньої не можна визнати. Адже послуга повинна бути реальною і надаватися особисто виконавцем або уповноваженою особою. У наведеному прикладі фактично послуги не надавалися і замовник свої проблеми про придбання квартири вирішив самостійно.
Якщо договором про надання послуг передбачена оплата, замовник зобов’язаний в обумовлений строк, у встановлених розмірах і порядку оплатити за їх надання. Діючі правила про надання окремих видів послуг передбачають строки оплати. Так, у п.108 постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» зазначено, що абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний термін після одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду.
Іноді виконавець не з своєї вини не має можливості виконати свої зобов’язання за договором про надання послуги. У цьому випадку замовник повинен внести розумну плату за фактично виконані зобов’язання. Як розуміти «розумну плату»? Беруться до уваги фактичні витрати виконавця до настання обставин, за яких він не може виконати свої зобов’язання. Якщо неможливо виконати умови договору через вину замовника, той зобов’язаний провести оплату в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Для уникнення в майбутньому непорозумінь при укладенні договору про надання послуг сторони повинні узгоджувати розмір і умови оплати. Закон наголошує на «розумній платі», хоча деякі виконавці встановлюють далекі від розумних розміри плати.
Непоодинокі і випадки безоплатного надання послуги, коли одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується відшкодовувати виконавцеві усі фактичні витрати на виконання договору.
Відшкодовують виконавцеві усі фактичні витрати тоді, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.
«Непереборними» вважаються об’єктивно невідворотні явища (землетрус, цунамі та ін.).
Укладаючи договір про надання послуг, сторони за взаємною домовленістю встановлюють строк виконання.
Права та обов’язки сторін договору про надання послуг
Вид послуги, її особливість становлять специфічний зміст відповідного договору. Однак можна визначити спільні права та обов’язки для всіх договорів про надання послуг. Тому перш ніж укладати угоду про надання послуг сторонам варто знати свої основні права та обов’язки.
За оплатними договорами замовник зобов’язаний платити «розумну плату». Коли виконавець при цьому нехтує межами «розумної плати», замовник має право не погоджуватися з умовами оплати.
При наданні послуг з купівлі житла ріелтори часто нехтують принципом «розумної плати», визначаючи надто високі відсотки від загальної вартості житла. Вони мають право називати суму, а замовник має право з цим не погоджуватися.
Основним обов’язком виконавця є особисте й належне надання послуги (послуг) відповідно до домовленостей із замовником.
Найважливіший обов’язок замовника при відплатності договору – оплатити виконавцю надану послугу; у разі безоплатності договору – відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання.
У разі неможливості виконати відплатний договір про надання послуг, що виникла не через вину виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату, розмір якої залежить від витрат і реальних дій виконавця при наданні послуги.
Відповідальність сторін за порушення договору про надання послуг
Відповідальність сторін за порушення договору про надання послуг встановлюється законодавством або договором і залежить від того, відплатним чи безвідплатним є цей договір.
Згідно зі ст.903 ЦК України замовник несе відповідальність за оплату послуг у строк та у передбачених договором розмірах і порядку. Це за умови надання виконавцем послуг належної якості і у визначені строки.
Укладаючи угоду про надання послуг з придбання нерухомого майна, замовнику варто вимагати деталізації змісту належного виконання і оплати в розумних межах. Нерідко виконавець в угодах про надання послуг безпідставно встановлює для замовника за невиконання ним обов’язків штрафні санкції.
Виконавець, як і будь-яка із сторін, при укладанні договору мають діяти тільки на підставі закону.
Глава 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення» не передбачає для замовника або виконавця такої відповідальності, як штраф.
Виконавець несе відповідальність у разі невиконання чи неналежного виконання договору. За порушення відплатного договору виконавець зобов’язується у повному обсязі відшкодувати заподіяні замовнику збитки, завдані з його вини, якщо інше не передбачено договором.
Для виконавців, що здійснюють підприємницьку діяльність, передбачена підвищена відповідальність. Так, за ч.1 ст.906 ЦК України вони несуть відповідальність як за винне, так і невинне порушення відплатного договору про надання послуг. Проте внаслідок дії непереборної сили виконавець-підприємець звільняється від відповідальності. Вказане правило є загальним, тому застосовується, якщо інше не встановлено договором або законом.
За збитки, завдані ненаданням або неналежним наданням послуги за безвідплатним договором, виконавець відповідає незалежно від вини. Однак розмір його відповідальності обмежений двома неоподатковуваними мінімумами доходів громадян, якщо інший розмір не встановлений договором. При цьому слід пам’ятати, що за загальним правилом, встановленим у ст.617 ЦК України, виконавець, який порушив зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або дії непереборної сили.
Розірвання договору про надання послуг
Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Це свідчить про заборону односторонньої відмови від договору за винятками, які можуть бути встановлені договором або законом.
Таким винятком може бути договір про надання послуг, який згідно зі ст.907 ЦК України може бути розірваний шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та на підставах, передбачених законом.
Отже, одностороння відмова від договору про надання послуг може відбуватися у трьох випадках:
- на підставах, установлених ЦК України;
- на підставах, установлених іншим законом;
- за домовленістю сторін.
У статті 615 ЦК України передбачається, що «у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання». Такі обставини можуть виникнути у разі:
- порушення зобов’язання однією із сторін договору про надання послуг;
- односторонньої відмови від зобов’язання частково або в повному обсязі, якщо відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.
Якщо замовника не задовольняє робота виконавця з надання послуг, йому варто своєчасно висунути вимоги про зміну умов або розірвання договору. Це необхідно для уникнення в майбутньому проблем, пов’язаних з безпідставними вимогами про оплату неналежно наданих послуг.
Законодавством не регламентований час, протягом якого сторони можуть відмовитися від виконання договору. Але практично сторони можуть відмовитися від виконання договору про надання послуги в будь-який час.
Умовою односторонньої відмови від договору про надання послуги є обов’язок замовника відшкодувати виконавцеві його фактичні витрати. При відмові від договору до початку надання послуги він зобов’язаний відшкодувати виконавцеві його фактичні витрати на виконання договору до відмови. Якщо відмова відбувається під час надання послуги, замовник відшкодовує фактичні витрати виконавця на виконання тієї частини договору, від якої замовник відмовився.
Правом односторонньої відмови від договору про надання послуг наділений не лише замовник, а й виконавець. Відмова виконавця від виконання договору про надання послуг можлива за умови повного відшкодування замовнику завданих збитків. Але зазначене правило не може застосовуватися до публічних договорів, коли виконавець як суб’єкт підприємницької діяльності не має права відмовити жодному замовнику в укладенні з ним договору. Прикладом можуть бути готельні, медичні послуги тощо. Згідно зі ст.615 ЦК України виконавець у таких випадках має право відмовитись від виконання договору про надання послуг за умови порушення договору замовником.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Якщо сторони не можуть домовитися, то справу вирішує суд.