ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
29 січня 2008 року
м. Київ
Справа N К-4191/06
Щодо касаційної скарги
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
| головуючого | Співака В.І. |
| суддів: | Білуги С.В., Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., |
| при секретарі | Міненку І.М. |
за участю позивача, представника позивача Р., представника управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва Ч., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.07.04 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01.06.05 року у справі за позовом С. до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про перерахунок пенсії, -
встановила:
У січні 2004 року С. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про перерахунок пенсії.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.07.04 року позовні вимоги С. було задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва зробити перерахунок пенсії С. з суми 2494,95 грн. за період з 29.04.86 року по 15.05.86 року. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва 7667,64 грн. недоотриманої пенсії за минулий час.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01.06.05 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва було залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.07.04 року – без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.07.04 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01.06.05 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки N 51/1/14307 від 07.11.2000 року, виданої військовою частиною N 50937 та маршрутного листа, С. приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської атомної електростанції у період з 29.04.86 року по 15.05.86 року. Час роботи кожного дня в зазначений період становив 16 годин, час слідування на роботу і назад 7,5 годин, отримана доза опромінення 25 рентген.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 року N 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції до вересня 1986 року, призначаються із заробітку, який вони фактично одержували за основним місцем роботи, з урахуванням сум перерахунку заробітної плати відповідно до листа Держкомпраці СРСР від 15.09.86 року N 0595 (Держкомпраці УРСР від 23.09.86 року N 136с). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.04.03 року була затверджена мирова угода між позивачем та Закритим акціонерним товариством “Дослідний інститут зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона”, згідно якої позивачу перераховано заробітну плату за зазначений період в розмірі 2178, 01 грн.
Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року), рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Оскільки розмір заробітку позивача в зоні небезпеки при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції було визначений рішенням суду, яке набрало законної сили, то суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.07.04 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01.06.05 року у справі за позовом С. до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про перерахунок пенсії – без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді