КОНСУЛЬТУЄ ДПІ В КИЇВСЬКОМУ РАЙОНІ М. ХАРКОВА
Основні принципи нарахування
та сплати комунального податку
Хто являється платником комунального податку
Комунальний податок, як встановлено ст. 15 Декрету № 56-93, стягується з юридичних осіб, окрім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Платники єдиного податку (за ставкою 6% або 10%), відповідно до Указу № 727/98, також звільнені від сплати комунального податку.
Платниками комунального податку являються юридичні особи. Фізичні особи не відносяться до платників комунального податку. Згідно ст. 18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють та визначають порядок сплати місцевих податків та зборів відповідно до переліку та в межах встановлених граничних розмірів ставок. А також в рамках своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки та збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників, а також надавати відстрочення зі сплати місцевих податків та зборів.
Об'єкт оподаткування
Об'єктом оподаткування при розрахунку суми комунального податку є річний фонд оплати праці штатних працівників, обчислений виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленої виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, відповідно до ст. 23 Декрету № 56-93 комунальний податок сплачують юридичні особи за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10% доходу оподаткування (прибутку).
Терміни подачі
податкового розрахунку
та терміни сплати
Місцеві податки та збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радою народних депутатів, якою вони встановлюються. Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 Закону № 2181 податкові декларації подаються в органи державної податкової служби:
- протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, у випадку якщо органом місцевого самоврядування для комунального податку встановлений базовий податковий (звітний) період квартал;
- у випадку якщо відповідним органом місцевого самоврядування для комунального податку встановлений базовий податковий (звітний) період, рівний календарному місяцю, то такий платник зобов'язаний подати в органи державної податкової служби податковий розрахунок комунального податку протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем цього місяця;
- у випадку, якщо рішенням органу місцевого самоврядування не встановлені терміни подачі податкового розрахунку, а встановлені тільки терміни сплати, то податковий розрахунок комунального податку подається в терміни, передбачені в пп. 4.1.4 п. 4.1 Закону №2181.
Форма розрахунку комунального податку затверджена Наказом № 625. Що стосується граничних термінів сплати комунального податку, то слід зазначити, що, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, вказаного в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подачі податкової декларації. Слід зазначити, що хоча комунальний податок являється обов'язковим для встановлення органами місцевого самоврядування, проте відповідні ради мають право звільнити певних платників від сплати цього податку. При цьому звільнення підприємства від сплати комунального податку згідно з рішенням міської ради не відміняє обов'язків платника подавати звіт в органи державної податкової служби з відміткою про користування цією пільгою.
Особливості визначення платників
комунального податку
Якщо рішенням органу місцевого самоврядування не передбачені пільги для підприємств, що не здійснюють фінансово-господарську діяльність, то ці підприємства сплачують комунальний податок в порядку, встановленому рішенням органу місцевого самоврядування.
Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно законодавства України та, відповідно, не звільняються від сплати комунального податку.
Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки та збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами та законодавством України.
Якщо підприємства частково фінансуються з бюджету, то вони являються платниками комунального податку.
Організації, що здійснюють діяльність за рахунок членських внесків (садівничі товариства, гаражні кооперативи, кредитні союзи та ін.) являються платниками податку на загальних підставах. Джерелом сплати комунального податку служать грошові кошти товариства, які повинні передбачатися при затвердженні його кошторису.
У разі, коли ухвалено рішення, що філія (відособлений підрозділ) являється платником комунального податку, то ця філія повинна бути зареєстрована як платник окремих податків та зборів органом державної податкової служби за його місцезнаходженням. В цьому випадку комунальний податок поступатиме до місцевого бюджету територіальної громади, на території якої розташовані філії, визначені рішенням органу місцевого самоврядування як платник комунального податку.
Якщо засновники не уклали трудовий договір та не отримують заробітну плату, не являються найнятими робітниками, то за них комунальний податок не сплачується.
За працівників, які в звітному періоді знаходилися на лікарняному, сплачується комунальний податок.
Знов створені підприємства
Обов'язковість подачі розрахунку комунального податку виникає в місяці реєстрації платника цього податку. Тобто знов створене підприємство, взяте на податковий облік у відповідному органі державної податкової служби як платник цього податку та що не мас штатних працівників, повинне подавати
розрахунок сплати комунального податку з прочерком за місяць, на який доводиться його державна реєстрація. Якщо звітним періодом визначений квартал, то підприємство повинне подавати розрахунок зі сплати комунального податку з прочерком за квартал.
Статтею 69 Закону № 280/97 визначено, що місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Як встановлено ст. 19 Декрету № 56-93, місцеві податки та збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.
Кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової чисельності штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції № 286. Відповідно до розділу 3 вищезгаданої Інструкції, середньооблікова чисельність штатних працівників, використовувана при обчисленні суми комунального податку, розраховується на підставі щоденних даних про облікову чисельність штатних працівників, які повинні уточнюватися згідно наказам : про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова чисельність штатних працівників за кожен день повинна відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників. Середньооблікова чисельність штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 31 (30) число, включаючи вихідні та неробочі дні, та розподіли отриманої суми на число календарних днів звітного місяця.
Відповідно до пп. 2.6.1 п. 2.6 Інструкцій № 286 в середньооблікову чисельність штатних працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. При цьому, згідно пп. 2.5.1 п. 2.5 Інструкції № 286, в облікову чисельність штатних працівників включаються працівники, що не вийшли на роботу внаслідок хвороби, тобто ті, які знаходяться на лікарняному, то за них сплачується комунальний податок. А за тих працівників, які знаходяться в декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, комунальний податок не нараховується (відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 Інструкцій № 286).
Відповідальність платників
Відповідальність за невчасну подачу розрахунку по комунальному податку, згідно пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, припускає штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн) за кожне неподання або затримку.
За несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних термінів передбачена відповідальність у розмірі штрафу:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 20% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 50% погашеної суми податкового боргу.
Пеня (за кожен календарний день прострочення сплати податку) нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій при їх наявності) з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок являється більшою.
Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника при документальній перевірці, то платник податків сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 170 грн. Штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку (170 грн). У випадку, якщо контролюючий орган виявляє арифметичні та методологічні помилки в поданій платником податковій декларації, то платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% суми нарахованого податкового зобов'язання, але не менше 17 грн, сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів.
Повернення надмірно
сплачених сум
комунального
податку з бюджету
Відповідно до ст. 20 Декрету № 56-93 надмірно сплачені платниками суми місцевих податків та зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно чинному законодавству. Згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181 заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених законами з питань оподаткування, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Список використаних документів
Декрет № 56-93 - Декрет КМ Украъни від 20.05.1993 р. № 56-93 “Про місцеві податки та збори”
Закон № 2181 - Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
Закон № 280/97 - Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні”
Указ№ 727/98-Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції від 28.06.1999 р. № 746/99
Інструкція № 286 - Інструкція щодо статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286
Наказ № 625 - Наказ ДПАУ від 24.12.2003 р. № 625 “Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку”
Ірина Печеніга, головний державний
податковий інспектор відділу
масово - роз'яснювальної роботи та звернення громадян
“Консультант бухгалтера” №14 (502) 6 квітня 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)