Валові витрати та безнадійна заборгованість
По закінченні терміну позовної давності з часу визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника вона є безнадійною і належить до складу валових витрат.
Це вже не перший лист, яким ДПАУ визначає право на валові витрати безнадійної дебіторської заборгованості.
У листі розглядається випадок звернення підприємства з позовом до суду про стягнення заборгованості. Валові витрати підприємство не формувало. Після отримання рішення про стягнення заборгованості державна виконавча служба у зв’язку з нестачею майна не стягнула кошти з боржника.
Чи є така заборгованість безнадійною у розумінні Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»?
У листі від 10.12.2008 р. № 25807/715-0217 ДПАУ стверджує: якщо підприємство має дебіторську заборгованість, визнану судом, за якою є повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з часу визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість відповідно до п.1.25 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» є безнадійною і відповідно до пп.5.2.8 ст.5 Закону про прибуток відноситься до складу валових витрат у частині, що не була віднесена до валових витрат раніше.
При цьому ДПАУ нагадала, що відповідно до п.1.25 ст.1 Закону про прибуток до безнадійної заборгованості належить заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
- заборгованість за зобов’язаннями, за якою минув строк позовної давності;
- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:
- фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;
- фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності);
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;
- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Відповідними заходами зі стягнення боргу в контексті пп.5.2.8 ст.5 Закону про прибуток, зокрема, є:
- звернення до виконавчої служби з заявою про стягнення заборгованості, визнаною судом;
- вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості;
- застосування процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до законодавства тощо.
Отримавши рішення суду про стягнення боргу стверджувати, що за такою заборгованістю може минути строк позовної давності, немає підстав. Тому доцільно запастися ліквідаційним балансом боржника. Він і свідчитиме про відсутність майна. Якщо підприємство такою інформацією не володіє і хоче скористатися трирічною давністю, слід бути обережним, оскільки лист ДПАУ не повністю побудований на нормах закону.
Щоб уникнути ризиків на випадок, коли в ДПАУ передумають, доцільно отримати податкове роз’яснення, адресоване особисто платнику податків.