ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01 квітня 2008 року
м.Київ
Справа N К-37589/06
Про стягнення штрафних санкцій
Доповідач Фадєєва Н.М.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Харченка В.В.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Тернопільської області від 21.08.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до АТЗА ВКФ “Меп” про стягнення штрафних санкцій, - встановила :
Позивач пред’явив позов про стягнення 5 298 грн. 65 коп. із них 5 200 грн. штрафних санкцій за не працевлаштування у 2005р. двох інвалідів та 98 грн. 65 коп. пені з Акціонерного товариства закритого типу виробничо-комерційної фірми “МЕП”.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 21.08.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Тернопільської області від 21.08.2006р. – без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Тернопільське обласне відділення ФСЗІ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми N 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 39 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 2 інвалідів, проте на підприємстві не був зайнятий жодний інвалід.
За п. п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об’єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України N 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 2 600 грн. - відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в подвійному розмірі за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Крім того, Фондом була нарахована пеня в сумі 98, 65 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів, (п. 5).
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, (п. 3)
Як встановлено судом, 15.11.2004р. ВКФ “Меп” було подано інформацію про працевлаштування 2 інвалідів на посади кравця верхнього одягу та кравця легкого одягу, така інформація поновлена та підтверджена 09.03.2005 р., а також Акти атестації робочих місць інвалідів за вказаними посадами від 02.01.2005 р.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Тернопільської області, оскільки вона прийнята з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ухвалила :
Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 21.08.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р.у справі N 2/217-2736 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді