КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Юридичний департаменту

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують
податки відповідно до законодавства України

Позиція платника податків: дочірнє підприємство українсько-польського спіль­ного підприємства - товариства з обме­женою відповідальністю «Т» (далі - УПСП ТОВ «Т») звільнено від сплати ПДВ, акциз­ного збору та ввізного мита на підставі державних гарантій захисту іноземних ін­вестицій від зміни законодавства, які пе­редбачено ст. 9 Закону № 2198-ХІІ.

Позиція органів ДПС: Закон № 2198 XII втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону № 93/63-BР, згідно зі ст. 20 якого під­приємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Крім того, на спірні правовідноси­ни поширюється дія Закону № 1457-III та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-рп/2002, відповідно до яких підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки та інші обов'язкові пла­тежі як і вітчизняні підприємства.

Рішення суду: підтримуючи позицію органів ДПС, Вищий адміністративний суд України встановив, що у червні 2007 р. дочірнє підприємство «Т» (далі - ДП «Т») звернулось з адміністративним позовом до Держмитслужби України (далі - ДМС) про визнання відмови ДМС в митному оформ­ленні нафти та нафтопродуктів, що перемі­щуються через митний кордон України тру­бопровідним та залізничним транспортом на адресу ДП «Т», без сплати ПДВ, акциз­ного збору, ввізного мита та без подання платіжного доручення на загальну суму всіх установлених законодавством податків та зборів - протиправною та зобов'язання ДМС здійснювати митне оформлення на­фти та нафтопродуктів без сплати подат­ку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита та без подання платіжного доручення на загальну суму всіх установ­лених законодавством податків та зборів (обов'язкових платежів).

Постановою Господарського суду Пол­тавської області від 25.06.2007 р. по­зов задоволене в повному обсязі: ДМС зобов'язано здійснювати митне оформлення нафти та нафтопродуктів, що пере­міщуються через митний кордон України на адресу ДП «Т» трубопровідним та залізничним транспортом, без сплати ПДВ, ак­цизного збору, ввізного мита та без подан­ня платіжного доручення на загальну суму всіх установлених законодавством подат­ків і зборів (обов'язкових платежів).

Ухвалою Харківського апеляційного ад­міністративного суду від 31.08.2007 р. по­станову суду першої інстанції залишено без змін.

Використовуючи право сторони в про­цесі, не погоджуючись із зазначеними су­довими рішеннями, ДМС та ОДПС подали касаційні скарги до Вищого адміністратив­ного суду України, в яких просять скасува­ти рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в за­доволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, пра­вильність застосування судами поперед­ніх інстанцій норм матеріального і про­цесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги податкових органів влади підлягають задоволенню ви­ходячи з такого.

Приймаючи рішення про задоволення позову та зобов'язуючи ДМС здійснювати митне оформлення нафти та нафтопродук­тів, що переміщуються через митний кор­дон України на адресу позивача трубопро­відним та залізничним транспортом, без сплати ПДВ, акцизного збору, ввізного мита, без подання платіжного доручення на загальну суму всіх установлених законо­давством податків і зборів (обов'язкових платежів), суди попередніх інстанцій ви­ходили з того, що оскільки ДП «Т» в силу своїх установчих документів та відповідно до статей 63, 126 Господарського кодек­су, рішення районного суду м. Кременчу­ка від 23.01.2004 р. є дочірнім підприєм­ством УПСП ТОВ «Т» та підпадає під ознаки ст. 25 Закону № 2198-ХІІ, то на нього по­ширюються відповідні державні гарантії, які встановлено для підприємств з інозем­ними інвестиціями, а тому ДП «Т» звільнено від обов'язку сплати ПДВ, акцизного збору та ввізного мита при здійсненні митного оформлення нафти та нафтопродуктів, які переміщуються трубопровідним та заліз­ничним транспортом на його адресу.

Проте з таким висновком судів попере­дніх інстанцій Вищий адміністративний суд України не погодився, оскільки суди дійшли такого висновку без врахування положень Закону № 1457-III, які підлягали застосу­ванню до правовідносин сторін.

У преамбулі Закону № 1457-III зазначе­но, що цей Закон спрямовано на захист конкуренції між суб'єктами підприємниць­кої діяльності, створеними без залучен­ня коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіта­лу, забезпечення державного захисту віт­чизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1457-III спеці­альне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії за­хисту іноземних інвестицій, визначені за­конодавством України, не регулюють пи­тання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території Укра­їни, якщо інше не передбачено міжна­родними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України.

Статтею 4 Закону № 1457-III скасовано дію: Закону № 2198-ХІІ; Декрету № 55-93, постанови № 2198а-ХІІ, п. 5 постанови № 94/96-BР.

Згідно з частиною першою ст. 5 Зако­ну № 1457-III цей Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиція­ми, незалежно від часу внесення інозем­них інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону № 2198-ХІІ, Декрету № 55-93 та Закону № 93/96-ВР.

Відповідно до рішення № 1-рп/2002 та ухвали № 3-уп/2002 Конституційно­го Суду України (справа про оподаткуван­ня підприємств з іноземними інвестиція­ми) положення частини першої ст. 5 Закону № 1457-III є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше нада­них пільг у сфері валютного і митного ре­гулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім під­приємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезиден­тів, незалежно від часу внесення інозем­них інвестицій та їх реєстрації.

Конституція України (ст. 150) до повнова­жень Конституційного Суду України відно­сить, зокрема, офіційне тлумачення зако­нів України. Рішення Конституційного Суду України, ухвалені з питань, що передбаче­ні зазначеною статтею Конституції України, є обов'язковими до виконання на терито­рії України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, з дня набрання чинності Зако­ном № 1457-III (29.02.2000 р.) припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного, оформлення для підприємств, створених із залученням іно­земних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.

Однак при розгляді матеріалів справи, оцінці доказів судами першої та апеля­ційної інстанцій не враховано положен­ня частини другої ст. 7 Закону № 1457-III, відповідно до якої судові рішення про за­стосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокрем­лених підрозділів державних гарантій за­хисту інвестицій винесені на підставі за­конодавчих актів, зазначених у ст. 4 цього Закону (серед них зазначено і постанову № 2198а-ХІІ), підлягають виконанню ви­ключно в частині, що не суперечить цьо­му Закону.

Крім того, загальний розмір іноземної ін­вестиції до статутного фонду УПСП ТОВ «Т» (засновника ДП «Т») був зареєстрований у 1992 р.

Позивачем у справі є ДП УПСП ТОВ «Т», яке зареєстровано на території України та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України лише в жовтні 2006 p., що підтверджується відпо­відними реєстраційними даними. Тобто на діяльність підприємства поширюється чин­не законодавство України.

Отже, ДП «Т» створено після набрання чинності Законом № 1457-III, після при­пинення пільгового режиму валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, і, як наслідок, судами попередніх інстанцій без­підставно задоволено позов та незаконно застосовано норми Закону, який втратив чинність.

За таких обставин колегія суддів Вищо­го адміністративного суду України дійшла правомірного і законного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перелік використаних нормативних документів:

Конституція України від 28.06.96 p. № 254k/96-BP (зі змінами та доповненнями)

Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)

Закон України № 93/96-ВР від 19.03.96 р. «Про режим іноземного інвестування» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 1457-III від 17.02.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2198-ХІІ від 13.03.92 р. «Про іноземні інвестиції» (зі змінами та доповнен­нями) (втратив чинність згідно із Законом України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР), (Закон скасовано згідно із Законом України від 17.02.2000 р. № 1457-III)

Постанова Верховної Ради України № 94/96-ВР від 19.03.96 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про режим іноземного інвестування» (зі змінами та доповненнями)

Постанова Верховної Ради України № 2198а-ХІІ від 13.03.92 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про іноземні інвестиції» (скасова­но згідно із Законом України від 17.02.2000 р. № 1457-III)

Декрет Кабінет Міністрів України № 55-93 від 20.05.93 р. «Про режим іноземного інвестування» (зі змінами та доповненнями) (втратив чинність згідно із Законом України від 19.03.96 р. № 93/96-BР, скасова­но згідно із Законом України від 17.02.2000 р. № 1457-III)

Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2002 від 29.01.2002 р. «У справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями). Справа № 1-17/2002 (зі змінами та доповненнями)

Ухвала Конституційного Суду України № 3-уп/2002 від 14.03.2002 р. «Про редакційне уточнення тексту Рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлу­мачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями). Справа № 1-17/2002

Лариса ТРОФІМОВА,
директор департаменту
та Владислав РОЗМОШ,
заступник начальника
відділу представництва
інтересів ОДПС в судах
касаційної інстанції
та узагальнення судової
практики

“Вісник податкової служби України” № 16 квітень 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).

Документи що посилаються на цей