ДПАУ серйозно зайнялася руйнуванням “податкових ям”
Методичні рекомендації по боротьбі з так званими податковими ямами є орієнтовним алгоритмом дій органів податкової служби. Здається нам, що перевірка “орієнтовного алгоритму дій” на практиці, тобто в реальних умовах, почнеться найближчим часом. А тому розглянемо найцікавіші моменти, що “рекомендуються” ДПАУ.
Схоже на те, що податкове відомство серйозно визначилося з тим, як слід руйнувати схеми ухилення від сплати податків та формувати додаткову доказову базу у справах про стягнення коштів, отриманих по нікчемних операціях. Методичні рекомендації по боротьбі з так званими “податковими ямами” ДПАУ виклала в Листі № 2012/7/10-1017 (далі -Методичні рекомендації).
Методичні рекомендації розроблені ДПАУ з метою формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по нікчемних операціях, і є інструкцією з протидії застосування схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками.
Підстави для звернення до суду з
позовом про стягнення коштів, отриманих по нікчемних операціях
Органи ДПС, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону про податкову службу, можуть на підставі п. 11 даної статті звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів лтаимяниу ПС Операціях, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави та суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Нам з вами відомо, що багато спроб податкових органів визнати операції недійсними (нікчемними) та на цій підставі відмовити платникам ПДВ в бюджетному відшкодуванні з ПДВ не знаходять підтвердження в судах. Природно, що така процедура судового розгляду, крім усього іншого, віднімає багато часу у податкових органів, та вони просто фізично не встигають викрити недобросовісних платників податків. Спочатку потрібно довести в суді, що операція недійсна (нікчемна), та лише потім розраховувати збиток, нанесений державі, та стягувати його з винуватців. Не виключено, що на той чає й стягувати буде нічого.
Що ж придумала ДПАУ природно, не без участі судових органів, і про це свідчить Постанова № 07/99121-405во07), щоб прискорити даний процес?
Суди вищих касаційних інстанцій відзначають, що посилання судів на відсутність судових рішень про визнання угод недійсними як на підставу задоволення позову являється помилковою, оскільки суд має право сам в справі, з урахуванням доводів податкової інспекції про протиправний характер вказаних операцій, прийти до висновку щодо їх нікчемності або правомірності та викласти його в мотивувальній частині рішення.
Таким чином, податкові органи можуть відразу звертатися до суду, якщо операція, на їх думку, являється нікчемною, та стягувати кошти, отримані по таких операціях. А суди в процесі судового розгляду повинні з'ясувати правоту податкових органів.
Наявність комплексу доказів, посилання на яких містяться в акті перевірки, буде підставою для встановлення факту нікчемності (видимості) операції та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих по нікчемних операціях. При цьому необхідним та ефективним буде встановлення факту нікчемності операції за усім ланцюгом схеми руху товару (документів, грошових потоків), а подача такого позову -до кінцевого вигодонабувальника.
У Методичних рекомендаціях викладена правова аргументація, яку надалі усї податкові інспекції використовуватимуть, звертаючись до суду з позовами про стягнення коштів, отриманих по нікчемних операціях. ДПАУ пропонує наступний логічний ланцюжок.
Операція повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків, та про це мовиться в ч. 5 ст. 203 ЦК України. Недотримання сторонами даної умови являється підставою для визнання недійсності операції (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсною являється операція, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемна операція). Визнання такої операції недійсної судом не вимагається.
Далі, ст. 228 ЦК України встановлює, що операція, направлена на незаконне заволодіння майном держави, являється нікчемною. А в частині 1 ст. 208 ГК України передбачено: “Якщо господарське зобов'язання визнане недійсним, а саме таким, яке здійснене з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру обох сторін і у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується усе отримане ними по зобов'язаннях”.
У разі виконання зобов'язань однією стороною з другого боку стягується в дохід держави усе отримане нею, а також усе, що належить їй від першої сторони на відшкодування отриманого. У разі наміру тільки однієї сторони усе отримане нею повинне бути повернене іншій стороні, а отримане останньою або що належить їй як відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.
Таким чином, ДПАУ приходить до висновку, що операції, які не були направлені на настання реальних правових наслідків, укладені в результаті псевдодіяльності, наприклад, з метою отримати вигоду за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ, з моменту їх укладення є нікчемними їх визнання недійсними в судовому порядку не потрібно. Отже, органи ДПС повинні відразу звертатися до судів з позовами про стягнення до бюджету усього отриманого з таких операції, заздалегідь не подаючи позов про визнання їх недійсними.
Як збирають докази?
З метою встановлення ознак нікчемності операцій ДПАУ наказує досліджувати потоки(документальні, грошові, товарні) та співставляти їх. Аналіз документальних потоків припускає вивчення усіх документів, необхідних для фіксації господарських операцій, а саме:
- контрактів;
- додаткових узгоджень;
- документів, підтверджуючих виконання договору (звітів, актів прийому-передачі товару, актів виконаних робіт, довіреності на отримання ТМЦ):
- документів, підтверджуючих транспортні перевезення товарів (договори, товарно-транспортні накладні, довіреність);
- фінансово-господарських документів, підтверджуючих оплату коштів, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а за період до 01.08.2005 р. - Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг);
- документів, підтверджуючих повноваження осіб підписувати документи;
- штатного розкладу підприємства та інформації про працівників.
Додатково ДПАУ радить перевіряти засновницькі, дозвільні, реєстраційні документи та звітність.
Аналіз грошових потоків припускає вивчення форм здійснення розрахунків. Істотне значення в цьому дослідженні складає встановлення джерел, за рахунок яких платник податків має намір отримати економічний ефект.
ДПАУ роз'яснює, що в цих цілях органи податкової служби можуть звертатися до судів для отримання письмової вимоги суду про надання інформації, яка містить банківську таємницю. Виконавче виробництво щодо судових рішень про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, законодавцем не передбачено, тому таке рішення суду виконується банком негайно (ст. 290 ЦПК України) та оскарження його виконання не припиняє.
Нарешті, дослідження товарного потоку повинне полягати у встановленні фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюжку постачання до кінцевого споживача, у зв'язку з чим податкові органи повинні перевірити фактичну наявність виробничих потужностей, можливість (неможливість) реального здійснення у певний проміжок часу певних операцій, наявність складських приміщень, наявність транспортних засобів (та їх дозвільні характеристики), реальність схеми постачання з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розміщення контрагентів, місця знаходження майна та т.п.
Схоже, що тепер перевіряючим з податкової інспекції буде, де застосувати свої аналітичні здібності, а фантазії їм не позичати.
Про наслідки недопуску до перевірки
Третій момент, якому в Методичних рекомендаціях приділяється увага - заходи забезпечення повноважень фіскальних органів.
Очевидно, що така ретельна перевірка не викличе особливого захоплення у платників податків, оскільки багато хто звик до того, що при перевірці обмежуються вивченням документів, та напевно не виявлятимуть особливої радості з приводу того, що інспектору раптом захочеться переконатися, наприклад, в наявності складських приміщень та їх фактичному використанні.
Передбачаючи це, ДПАУ роз'яснила наслідки недопуску працівників ОДПС до перевірки платника податків: від накладення адміністративного штрафу на керівника підприємства до звернення до суду з позовом про спонукання платника податків надати фінансово-господарські документи та застосування адміністративного арешту активів (за наявності податкового боргу).
Методичні рекомендації від ДПАУ - свідоцтво того, що до розробки методів боротьби з “податковими ямами” фіскальний орган спробував підійти професійно (та українську судову практику вивчив, і, як випливає зЛиста № 2012/7/10-1017, навіть міжнародний досвід вивчив).
В зв'язку з цим необхідно звернути увагу на те, що Комітет ВР України з питань податкової та митної політики в Листі № 04-27/947 щодо використання документів при проведенні перевірок суб'єктів господа-рювяниа податковими органами роз'яснив, що податковий орган не може вимагати надання форм звітності або обліку, прямо не передбачених Законом про оподаткування прибутку, зокрема складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом балансів або звітності.
Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно закону. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне представлення бухгалтерської звітності. У цьому контексті під термін “податкова відповідальність” підпадає також адміністративна відповідальність посадових осіб платника, які ведуть податкову, статистичну та бухгалтерську звітність у зв'язку зі сплатою цього податку.
Отже, у зв'язку з викладеним, Комітет ВР України з питань податкової та митної політики вважає, що органи державної податкової служби на місцях матимуть право вимагати від платників податку обов'язкового надання бухгалтерської звітності лише після рішення цього питання в законодавчому порядку, тобто після внесення відповідних змін до Закону про оподаткування прибутку.
Нагадаємо, що ДПАУ в Листі №10912/7/23-4017/178 стверджувала, що при проведенні перевірок таких суб'єктів господарювання з питань обчислення податків та зборів (обов'язкових платежів) працівники органів державної податкової служби мають право вимагати та використовувати при проведенні перевірки реєстри бухгалтерського обліку та фінансову звітність суб'єктів господарювання.
Вважаємо, що роз'яснення Комітету ВР України з питань податкової та митної політики, викладене в Листі № 10912/7/23-4017/178, повною мірою стосується не тільки податку на прибуток, але і ПДВ.
Таким чином, можна зробити висновок, що хоча наміри ДПАУ, сформульовані в Методичних рекомендаціях, своєчасні та виправдані, але, керуючись ними, податкові органи на місцях повинні діяти лише в правовому полі.
Список використаних документів
ЦК України - Цивільний кодекс України
ГК України - Господарський кодекс України
ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України
Закон про податкову службу -Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28 12 1994 р № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР
Постанова № 07/99121-405во07 - Постанова Верховного Суду України (Судової палати з адміністративних справ Верховного Суду) від 25.09.2007 р. № 07/99121-405во07 “Про визнання недійсними операцій купівлі-продажу”
Лист № 10912/7/23-4017/178 - Лист ДПАУ від 28.05.2008 р: № 10912/7/23-4017/178 “Щодо порядку заповнення та представлення декларації з податку на прибуток”
Лист № 04-27/947 -Лист Комітету ВР України щодо питань податкової та митної політики від 27.11.2008 р. № 04-27/947 “Щодо відповідності законам України про оподаткування листа Державної податкс вої адміністрації України від 28.05.2008 р. № 10912/7/23-4017/178”
Лист № 2012/7/10-1017 - Лист ДПАУ від 03.02.2009 р. № 2012/7/10-1017 “Про напрям Методичних рекомендацій (орієнтовного алго-ритму дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами”
“Консультант бухгалтера” №16-17 (504-505) 20 квітня 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)