Порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами

На перший погляд спрощена система оподаткування здається досить привабливою для суб'єктів господарювання, проте слід спочатку проаналізувати всі плюси і мінуси її застосування, а потім переходити на сплату єдиного податку. Насамперед розглянемо процедуру переходу юридичної особи із загальної системи оподаткування на спрощену та звернемо увагу на деякі особливості такого переходу.

Спрощена система оподаткуван­ня, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може за­стосовуватися суб'єктом підприєм­ницької діяльності за його бажан­ням на умовах, визначених Указом № 727/98.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємни­цтва, зокрема, юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльнос­ті будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Запитання, що виникали при за­стосуванні терміна «рік» у розумінні Указу № 727/98, врегульовано по­становою № 507, якою визначено, що під терміном «рік» вживається термін «календарний рік», який роз­починається 1 січня та триває по 31 грудня включно.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого під­приємництва визначається за ме­тодикою, затвердженою органа­ми статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та ін­ших відокремлених підрозділів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа при переході на спрощену систему оподаткування повинен враховувати низку умов, зазначених у п. 7 Указу № 727/98 та інших законодавчих актах, а саме платниками єдиного податку не можуть бути:

довірчі товариства, страхо­ві компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяль­ності, які здійснюють обмін інозем­ної валюти;

суб'єкти підприємницької діяль­ності, які провадять діяльність у сфе­рі грального бізнесу (в тому числі ді­яльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових ви­грашів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяль­ності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єкти підприємницької діяль­ності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утво­рення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають лі­цензуванню відповідно до Закону № 1775-III;

суб'єкти підприємницької діяль­ності, на яких поширюється дія За­кону № 98/96-ВР в частині придбан­ня спеціального патенту (на сьогодні втратив чинність).

Дія Указу № 727/98 також не поширюється на суб'єктів підпри­ємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та за­сновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%.

Слід згадати про прийняття Закону № 523-VI, яким внесено зміни до ст. 63 Господарського кодексу та ст. 1 Закону № 2063-III у частині визначення суб'єктів малого підприєм­ництва. Відповідно до внесених змін суб'єктами малого підприємни­цтва - юридичними особами є суб'єкти підприємницької діяль­ності будь-якої організаційно-правової форми та форми влас­ності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звіт­ний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річ­ного валового доходу не переви­щує 70 млн. грн.

Проте незважаючи на зміни, вне­сені Законом № 523-VI, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку мають право застосову­вати лише ті суб'єкти малого під­приємництва, які відповідають вимогам Указу № 727/98, тобто у яких відповідно до ст. 1 цього Указу обсяг виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) за рік не пере­вищує 1 млн. грн.

Отже, ухвалення Закону № 523-VI не призвело до зміни критеріїв щодо визначення права на застосування спрощеної системи оподаткування, установлених Указом № 727/98. При цьому збільшення граничної межі обсягів річного валового дохо­ду (з 500 тис. євро до 70 млн. грн.) для суб'єктів малого підприємництва надає право на розширення засно­вницького кола юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва, які виявляють бажання перейти на спрощену систему оподаткування.

При поданні заяв про перехід на спрощену систему оподаткуван­ня суб'єкти малого підприємництва мають враховувати внесені зміни і при цьому дотримуватись вимог цьо­го Указу. Зокрема, у разі переходу суб'єктами малого підприємництва на спрощену систему оподаткуван­ня, слід звертати увагу на недопу­щення перевищення 25% частки у статутному фонді, яка належить юри­дичним особам - учасникам та засновникам даного суб'єкта, які не є суб'єктами малого підприємництва.

З питання поширення чиннос­ті Указу № 727/98 на підприєм­ства, засновані на державній та ко­мунальній формах власності, у яких не сформований (відсутній) статут­ний фонд, видано Узагальнююче по­даткове роз'яснення, затверджене наказом № 352, в якому надається роз'яснення щодо заборони застосу­вання спрощеної системи оподатку­вання, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва з державною та комунальною формами власності.

Рішення про перехід на спроще­ну систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт господарюван­ня може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдино­го податку:

6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору у разі сплати ПДВ;

10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Важливо зазначити, що платники єдиного податку - юридичні осо­би обов'язково повинні дотримува­тись вимоги щодо не перевищення обсягу виручки від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) за рік 1 млн. грн. В іншому випадку вони з наступного звітного періоду (кварта­лу) переходять на загальну систему оподаткування.

Розглянемо позитивні сторони переходу на спрощену систему оподаткування.

Спрощена система зменшує по­даткове навантаження на платни­ків, скорочує документообіг, суттєво захищає від впливу контролюючих органів. Суб'єкти малого підприєм­ництва при виборі спрощеної систе­ми оподаткування звільняються від сплати низки податків і зборів, а також мають можливість самостійно визначатися щодо реєстрації плат­никами податку на додану вартість, обравши відповідну ставку податку.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа, який сплачує єди­ний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа об­рала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%;

податку на прибуток підприємств;

плати за землю. Слід зазначи­ти, що відповідно до п. 6 постанови № 507 суб'єкт малого підприємни­цтва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 не є платником плати (податку) за землю, звільня­ється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Тобто суб'єкт господарської діяльності - платник єдиного податку не є плат­ником земельного податку лише за земельні ділянки, які використову­ються ним для провадження підпри­ємницької діяльності;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення за­ходів щодо ліквідації наслідків Чор­нобильської катастрофи та соціаль­ного захисту населення (на сьогодні не сплачується);

збору до Державного інновацій­ного фонду (на сьогодні не сплачу­ється);

відрахувань та зборів на будівни­цтво, реконструкцію, ремонт і утри­мання автомобільних доріг загаль­ного користування України;

комунального податку;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на роз­міщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внеску до Фонду соціального за­хисту інвалідів;

плати за патенти згідно із Зако­ном № 98/96-ВР;

збору на обов'язкове соціальне страхування.

Отже, якщо суб'єкт господарюван­ня вирішив перейти на спрощену систему оподаткування, то насампе­ред йому потрібно подати письмову заяву до органу державної податко­вої служби.

ДПА України розроблено Порядок видачі Свідоцтва про право спла­ти єдиного податку суб'єктом мало­го підприємництва - юридичною особою, який затверджено наказом № 555.

Відповідно до цього Порядку суб'єкт малого підприємництва - юридич­на особа має подати письмову заяву до органу ДПС за місцем держав­ної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових плате­жів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Новостворені суб'єкти малого під­приємництва, зареєстровані в уста­новленому порядку, можуть подати заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, облі­ку та звітності з дати взяття їх на об­лік в органі ДПС.

Заява юридичної особи подаєть­ся особисто власником, засновни­ком або уповноваженою ними осо­бою або призначеним керівником чи головним бухгалтером лише за наявності паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційного номе­ра з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів власників, засновників, керівника або голов­ного бухгалтера.

У свою чергу, орган ДПС зобо­в'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивова­ну відмову.

Якщо у статуті суб'єкта малого під­приємництва зазначено види діяль­ності, на які не поширюється дія Ука­зу № 727/98, а на момент подання заяви про видачу вищенаведеного Свідоцтва він не здійснює зазначе­ної діяльності та не отримував відпо­відної ліцензії, про що він письмово повідомляє орган ДПС, такий суб'єкт може отримати Свідоцтво про пра­во сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою (зазначено у листі № 1568/7/15-1317).

Однією з умов переходу на спроще­ну систему оподаткування є відсут­ність заборгованості зі сплати уста­новлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Трапляєть­ся, що податкові зобов'язання щодо основних податків і зборів сплачені, проте існує заборгованість зі спла­ти штрафних санкцій, нарахованих органами ДПС за порушення вимог Закону № 265/95-BР, які не є податковими зобов'язаннями у розу­мінні Закону № 2181-III, а тому нор­ми цього Закону не поширюються на такі штрафні санкції.

Отже, у разі несплати таких штрафних санкцій вони не набу­вають статусу податкового бор­гу, і відповідно це не є підставою для відмови у застосуванні спро­щеної системи оподаткування.

Таку позицію викладено у листі № 18547/7/24-1117.

Окремо слід зупинитися на питан­нях, пов'язаних із застосуванням норм Закону № 168/97-ВР при пе­реході на спрощену систему оподаткування.

У разі якщо платник перейшов на сплату єдиного податку за став­кою 10%, то він повинен анулюва­ти Свідоцтво про реєстрацію плат­ника ПДВ, і відповідно втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу това­рів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання по­даткового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (ро­біт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

Процедура зняття з обліку платни­ка ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламенту­ється Положенням № 79. При цьому зазначені платники зобов'язані зда­ти до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва плат­ника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також пода­ти до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за остан­ній звітний період, за якими вини­кали податкові зобов'язання (в тому числі із умовним продажем товар­них залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначе­ною декларацією.

Крім того, відповідно до п. 12.2 за­значеного Положення не зареєстро­вана платником податку на додану вартість юридична особа, яка згідно з Указом № 727/98 переходить на спрощену систему оподаткування та обрала ставку єдиного податку 6%, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену сис­тему оподаткування за ставкою єди­ного податку 6%.

Тобто застосування платником єдиного податку ставки 6% можли­ве лише за умови обов'язкової ре­єстрації такого суб'єкта господарю­вання платником податку на додану вартість на загальних підставах та забезпечення ним сплати податку на додану вартість.

Водночас п. 14.1 Положення № 79 визначено, що податковий орган має право відмовляти в реєстрації плат­ником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під визначення платника податку або виникають підстави для анулювання реєстрації такого плат­ника.

У разі виключення суб'єкта госпо­дарювання з категорії платників по­датку на додану вартість, такий плат­ник єдиного податку втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 6% і по­винен перейти на загальну систему оподаткування або змінити ставку єдиного податку на 10%.

Проте зміна ставки дозволена лише у цьому випадку, в іншому ви­падку зміни ставок заборонено про­тягом календарного року.

Слід мати на увазі, що Свідоцтво чинне лише до кінця календар­ного року, виписується на блан­ку суворої звітності та підлягає поверненню до органу податко­вої служби, що його видав.

А як бути, коли всередині року платник змінив місцезнаходження?

Оскільки чинне законодавство зобов'язує платників податків до кінця бюджетного року сплачувати податки до бюджету за попереднім місцем реєстрації, то для переходу на спрощену систему оподаткуван­ня на наступний календарний рік суб'єкт підприємництва - юридич­на особа в установлені терміни по­дає заяву до податкового органу за попереднім місцем реєстрації. У цій же податковій інспекції в установле­ному порядку видається свідоцтво. Це свідоцтво надає право на застосування спрощеної системи оподат­кування і є чинним за новим місцем перебування, але після закінчення терміну його дії повертається до по­даткового органу, що його видав.

Роз'яснення з цього питання ви­кладено у листі № 2095/7/75-0417.

При прийнятті рішення про перехід на спрощену систему оподаткування виникає низка інших питань, які також неможливо залишити поза увагою.

Зокрема, щодо права переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва - юридичної осо­би, який має засновника (одного із засновників) - нерезидента (юри­дичну чи фізичну особу) незалежно від його частки у статутному фонді підприємства.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 Указу № 727/98 його дія не поширюється на суб'єктів підпри­ємницької діяльності, у статутно­му фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємни­цтва, перевищують 25%.

У разі якщо суб'єкт підприємни­цтва, що має засновника, який є не­резидентом - юридичною особою, який не є суб'єктом малого підприємництва і якому належить більше ніж 25% статутного фонду підприємства, такий суб'єкт підприємництва не може перейти на спрощену систе­му оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку.

Ще одне питання, на якому слід зупинитися, - чи може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва - юридична осо­ба, який має засновника - фізич­ну особу і частка внесків якого до статутного фонду підприємства пе­ревищує 25%? Обмежень щодо за­сновників - фізичних осіб Указом № 727/98 не передбачено.

Таким чином, якщо засновником підприємства є фізична особа, то незалежно від її частки у статутному фонді підприємства та у разі відповідності вимогам Указу стосовно об­сягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і середньо-облікової чисельності працюючих, а також за умови сплати всіх установ­лених податків та обов'язкових пла­тежів за попередній звітний (подат­ковий) період, підприємство може перейти на спрощену систему опо­даткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку.

Актуальним є питання переходу на спрощену систему оподаткування суб'єктів господарювання, що мають філії. У цьому випадку слід звернути увагу на те, що платником єдиного податку може бути лише суб'єкт під­приємницької діяльності зі статусом юридичної особи, тому філії без ста­тусу юридичної особи не можуть пе­рейти на спрощену систему оподат­кування, обліку та звітності окремо від юридичної особи.

У разі якщо підприємство перехо­дить на спрощену систему оподатку­вання, обліку та звітності разом із філіями, то при поданні заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку до органу ДПС за­значається також ідентична інфор­мація щодо філій. Перелік філій зазначається у Свідоцтві про право сплати єдиного податку.

Що стосується неприбуткових уста­нов та організацій, то вони також не можуть перейти на спрощену сис­тему оподаткування, оскільки такі установи не є суб'єктами господа­рювання.

Слід зазначити, що існує ще без­ліч нюансів при переході юридичної особи із загальної системи оподатку­вання на спрощену, у цій статті увагу зосереджено на основних й найтиповіших питаннях, що виникають в процесі переходу. У наступній публі­кації розглянемо порядок ведення податкового обліку суб'єктами ма­лого підприємництва - юридични­ми особами, що застосовують спро­щену систему оподаткування.

Перелік використаних нормативних документів:

Господарський кодекс України від 16.01.2003 p. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)

Закони України № 98/96-ВР від 23.03.96 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (зі змінами та доповненнями)

Закони України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями)

Закони України № 265/95-ВР від 06.07.95 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями)

Закони України № 523-VI від 18.09.2008 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності»

Закони України № 1775-III від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями)

Закони України № 2063-III від 19.10.2000 р. «Про державну підтримку малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями)

Закони України № 2181-III від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями)

Указ Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99)

Постанова Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 р. «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727»

Накази ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (зареєстровано в Мін'юсті України 03.04.2000 р. за № 208/4429, зі змінами та доповненнями, за текстом - Положення № 79)

Накази ДПА України № 352 від 23.06.2006 р. «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»

Накази ДПА України № 555 від 12.10.99 р. «Про внесення змін до форми та Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою» (зареєстровано в Мін'юсті України 18.10.99 р. за № 709/4002)

Лист ДПА України № 1568/7/15-1317 від 08.02.2001 р.

Лист ДПА України № 18547/7/24-1117 від 05.10.2006 р.

Лист ДПА України № 2095/7/75-0417 від 06.02.2008 р.

Оксана КИРІЄНКО,
оглядач «Вісника»

“Вісник податкової служби України” № 18 травень 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).

Документи що посилаються на цей