КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці

Право на відпустки

ПИТАННЯ. 1. Чи має право приватний підприємець оформити додаткову відпустку на 14 робочих днів як ліквідатор Чорнобильської катастрофи категорії 2?

ПИТАННЯ. 1. Чи має право приватний підприємець оформити додаткову відпустку на 14 робочих днів як ліквідатор Чорнобильської катастрофи категорії 2?

ПИТАННЯ. 2. На підприємство прийняли робітника, який має посвідчення ліквідатора Чорнобильської катастрофи. За графіком відпустка у нього у грудні. Незабаром він повідомив адміністрацію, що використовуватиме основну та додаткову відпустки, які мають компенсувати органи соціального захисту. Який порядок їх надання?

ПИТАННЯ. 3. Чи має право працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років, на соціальну додаткову відпустку на роботі за сумісництвом?

ПИТАННЯ. 4. Чи можна надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю 15 календарних днів у травні 2009 p., якщо йому було надано таку відпустку тривалістю 14 календарних днів у квітні цього року у зв'язку з перебуванням дружини у післяпологовій відпустці?

ПИТАННЯ. 5. Працівник перейшов на підприємство за переведення. На попередньому місці роботи він не використав щорічну відпустку і не отримав за неї гро­шову компенсацію. Чи по­трібно йому надавати від­пустку за відпрацьований час на попередньому міс­ці роботи або необхідно виплачувати за неї ком­пенсацію на новому місці роботи?

ПИТАННЯ. 6. Чи зобов'язаний роботодавець виплачувати компенсацію за невикористану відпустку за чотири роки у разі звільнення працівника, якщо він відмовляється використовувати щорічну відпустку?

ПИТАННЯ. 7. Чи має право на додаткову соціальну відпустку за 2008 р. працівниця (має двох неповнолітніх дітей), якщо вона перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але відпрацювала один місяць при неповному робочому дні, і не планує приступати до роботи, а бажає продовжувати перебувати у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

ПИТАННЯ. 8. Робітник працює на підприємстві з 20.02.1989 р. Як правильно при наданні чергової відпустки з 17.03.2008 р. у наказі зазначити період, за який вона надається, якщо попередня відпустка надавалася у липні 2007 p.: з 01.02.2007 р. по 30.01.2008 p.; з 20.02.2007 р. по 19.02.2008 p.; з 07.07.2007 р. по 16.03.2008 p.? Які наслідки невірно зазначеного в наказі періоду?

ПИТАННЯ. 9. Працівник працює кур'єром на підприємстві з 05.05.2007 p., є інвалідом III групи. Через п'ять місяців працівник виявив бажання взяти частину щорічної відпустки на 14 днів. Як визначити період, за який надається відпустка: за робочий рік (з 05.05.2007 р. до 04.05.2008 р.) чи за практично відпрацьований час? Яким має бути текст наказу про надання відпустки у цій ситуації?

ПИТАННЯ. 10. Державний службовець, у якого стаж державної служби перевищує 25 років, перед звільненням у зв'язку з досягненням граничного віку відпрацю­вав неповний робочий рік (6 місяців). Оскільки ком­пенсація за щорічну основ­ну відпустку нараховується пропорційно відпрацьованому часу, то компенсація за додаткову відпустку за стаж державної служби ви­плачується пропорційно відпрацьованому часу чи за 15 календарних днів?

ПИТАННЯ. 11. Працівниця - держав­ний службовець перебу­ває у трудових відносинах з 1995 р. і по теперішній час. З листопада 2004 р. по червень 2007 р. во­на перебувала у відпуст­ці для догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного віку. Працівни­ця виявила бажання ви­користати щорічну від­пустку з 04.09.2007 р. по 03.09.2008 р. тривалістю 30 календарних днів з 01,11.2008 р. За які ро­ки вона має право отри­мати додаткову відпустку як державний службовець за стаж державної служби?

ПИТАННЯ. 12. Чи підлягає поділу на частини додаткова відпустка державного службовця? Чи може надаватися основна безперервна частина щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з урахуванням цієї додаткової відпустки? Якщо державний службовець бере час­тину щорічної відпустки, чи може бути на­дана до цієї частини матеріальна допомога на оздоровлення?

ПИТАННЯ. 13. Державний службовець протягом трьох років не брав додаткових відпусток за стаж державної служби. Чи може він отримати за них компенсацію?

ВІДПОВІДЬ. 1. Згідно зі ст. 42 Господарського кодек­су підприємництво - це самостійна, іні­ціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємця­ми) з метою досягнення економічних і соці­альних результатів та одержання прибутку.

Статтею 2 Закону № 504/96-ВР визначено, що право на відпустки мають громадяни Укра­їни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяль­ності та галузевої належності, а також працю­ють за трудовим договором у фізичної особи. Отже, приватний підприємець не має пра­ва на будь-який вид відпусток, в тому числі на додаткову відпустку, передбачену стаття­ми 20 і 21 Закону № 796-ХІІ, оскільки він не перебуває у трудових відносинах.

ВІДПОВІДЬ. 2. Пункт 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796-ХІІ дає право особам, віднесеним до категорій 1, 2 потерпілих внаслідок Чор­нобильської катастрофи, на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік. Ця відпустка є гаранто­ваною державою пільгою, а тому роботода­вець зобов'язаний забезпечити це право працівника впродовж року.

Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених п. 1 ст. 4 Закону № 504/96-BР, на неї не поширю­ються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.

Отже, додаткова відпустка зі збере­женням заробітної плати має бути надана працівнику за його заявою протягом року, оскільки перенесення цієї відпуст­ки з незалежних причин на другий рік не допускається. Виплати грошової ком­пенсації за цю відпустку чинним законодавством не передбачено, тобто вона має бути використана. Розрахунок за час цієї відпустки здійснюється підпри­ємством відповідно до Порядку № 100, а виплата коштів на підставі цих розра­хунків провадиться органами соціально­го захисту населення згідно з Порядком № 936.

ВІДПОВІДЬ. 3. Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підпри­ємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, ко­лективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам крім основного трудового договору уклада­ти трудові договори про роботу за суміс­ництвом.

Працівник, який уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, уста­новою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну від­пустку.

Це узгоджується також зі ст. 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною третьою цієї статті при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівни­ків.

Постановою № 245 і Положенням № 43 передбачено, що відпустка на роботі за су­місництвом надається одночасно з відпуст­кою за основним місцем роботи.

Отже, чинним законодавством не визна­чено, на який саме вид відпусток мають право працівники-сумісники.

Враховуючи зазначене і те, що на робо­ті за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв'язку з вагітніс­тю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за ст. 19 Закону № 504/96-ВР не вбачається.

ВІДПОВІДЬ. 4. Законом № 504/96-ВР передбачено на­дання двох видів відпусток без збережен­ня заробітної плати: відпусток, які нада­ються працівникам в силу суб'єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов'язковому порядку, і відпусток, які надаються за погодженням сторін (робото­давця і працівника).

У випадках, передбачених ст. 25 Закону № 504/96-ВР, працівнику за його бажан­ням в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати. Так, у наведеному випадку працівник, дру­жина якого перебувала у післяпологовій від­пустці, використав у квітні 2009 р. відпустку без збереження заробітної плати триваліс­тю 14 календарних днів згідно з п. 2 вище­зазначеної статті Закону № 504/96-BР.

Статтею 26 цього Закону визначено від­пустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надава­тися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповнова­женим ним органом, але не більше 15 ка­лендарних днів на рік.

З наведеної норми можна дійти висновку, що для одержання такої відпустки самого бажання працівника замало, обов'язковою умо­вою є спільна згода сторін. Працівник у заяві на ім'я роботодавця про надання такої від­пустки має зазначити сімейні чи інші обста­вини, що спричинили потребу у такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не вста­новлено, оскільки їх важливість залежить від конкретних обставин, що можуть скластися в житті того чи іншого працівника. Тому рішення надавати чи не надавати працівнику з тієї чи іншої причини зазначену відпустку належить виключно до компетенції роботодавця.

Відповідно до зазначеного, викорис­тавши відпустку згідно зі ст. 25 Закону № 504/96-ВР, працівник має право за зго­дою сторін трудового договору на відпустку без збереження заробітної плати відповід­но до ст. 26 цього Закону тривалістю до 15 календарних днів.

Важливими гарантіями при наданні від­пусток без збереження заробітної пла­ти, встановлених статтями 25 і 26 Закону № 504/96-ВР, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце робо­ти (посада), а час перебування у таких від­пустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

ВІДПОВІДЬ. 5. Згідно з частиною третьою ст. 24 Закону № 504/96-ВР у разі переходу працівника на роботу на інше підприємство за пере­веденням грошова компенсація за невико­ристані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на раху­нок підприємства, на яке перейшов пра­цівник.

Пунктом 8 частини сьомої ст. 10 За­кону № 504/96-ВР передбачено, що працівникам, які не використали за по­переднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію, надаються за їх бажанням щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві.

Якщо працівник перейшов на роботу на інше підприємство за переведенням і повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки та не одержав за них грошову компен­сацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпуст­ки, зараховується час, за який він не ви­користав ці відпустки за попереднім міс­цем роботи (частина третя ст. 9 Закону № 504/96-ВР).

Відповідно до зазначеного якщо праців­ник перейшов на роботу на інше підприєм­ство за переведенням, і грошову компен­сацію за не використані ним дні щорічних відпусток було перераховано на рахунок цього підприємства, він має право на ви­користання щорічної відпустки повної три­валості.

При цьому середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівни­кові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, обчис­люється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка (п. 2 Порядку № 100).

Таким чином, нарахована за попереднім місцем - роботи компенсація за невикорис­тані дні щорічних відпусток і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, не виплачується. Розрахунок відпускних провадиться у зазначеному вище порядку.

ВІДПОВІДЬ. 6. Статтею 11 Закону № 504/96-ВР забо­роняється не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років під­ряд.

Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом № 504/96-ВР та КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця може бути при­тягнуто до відповідальності.

Згідно зі ст. 10 Закону № 504/96-ВР черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погод­женням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх пра­цівників.

При складанні графіків ураховуються ін­тереси виробництва, особисті інтереси пра­цівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити праців­ника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графі­ком терміну.

Тому якщо працівник відмовляється ви­користати надане йому Конституцією Укра­їни та Законом № 504/96-ВР право на від­починок (щорічну відпустку) і враховуючи, що рішення про надання чи ненадання від­пустки належить виключно до компетен­ції роботодавця, він має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки за формою № П-6, затвердженою наказом № 489.

Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання вони можуть бути притягну­ті до дисциплінарної відповідальності.

Водночас згідно зі ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустку забезпе­чується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

У разі звільнення працівника йому ви­плачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпуст­ки, а також додаткової відпустки пра­цівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону № 504/96-ВР).

Законодавством також не передбаче­но терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку.

Відповідно до вищезазначеного чинне законодавство не містить заборони ви­користовувати працівникам щорічні від­пустки, які їм не були своєчасно надані роботодавцем за попередні роки, а при звільненні, незалежно від підстав, їм має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

ВІДПОВІДЬ. 7. Відповідно до ст. 19 Закону № 504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше ді­тей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій мате­рі, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також осо­бі, яка взяла дитину під опіку, надається що­річна додаткова оплачувана відпустка три­валістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Як випливає із зазначеної вище норми, для отримання такої відпустки жінці недо­статньо мати двох дітей віком до 15 років, вона повинна працювати (виконувати свої трудові обов'язки).

Слід зазначити, що ця соціальна відпуст­ка надається за календарний рік, а не за робочий, тобто її надання не залежить від відпрацьованого часу.

Частиною восьмою ст. 179 КЗпП визначе­но, що за бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за ди­тиною вони можуть працювати на умовах не­повного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання до­помоги в період відпустки для догляду за ди­тиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з вимогами частини третьої ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочо­го часу не тягне за собою будь-яких обме­жень обсягу трудових прав працівників.

Враховуючи вищезазначене і те, що у да­ному випадку жінка, яка після народження другої дитини, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку, на один місяць приступала до виконання своїх трудових обов'язків, має право за 2008 р. отримати соціальну додат­кову оплачувану відпустку за ст. 19 Закону № 504/96-ВР тривалістю 7 календарних днів.

ВІДПОВІДЬ. 8. Відповідно до ст. 6 Закону № 504/96-ВР щорічна основна відпустка надається пра­цівникам тривалістю не менше ніж 24 ка­лендарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення тру­дового договору.

Частиною восьмою ст. 10 Закону № 504/96-ВР встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступні роки робо­ти можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визнача­ється графіками, які затверджуються влас­ником, або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом пер­винної профспілкової організації (проф­спілковим представником) чи іншим упов­новаженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відо­ма всіх працівників.

При складанні графіків враховуються ін­тереси виробництва, особисті інтереси пра­цівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпус­ток у межах, установлених графіком, узгоджу­ється між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату по­чатку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Отже, період (робочий рік), за який на­дається щорічна відпустка згідно з графі­ком відпусток, має бути обчислений з дати укладення трудового договору (у наведено­му випадку з 20.02.89 р. до 19.02.90 p., з 20.02.90 р. до 20.02.91 р. і т. д.).

Якщо працівник використав щорічну відпустку за відпрацьований робочий рік з 20.02.2007 р. по 19.02.2008 p., то у на­казі про надання йому щорічної відпустки з 17.03.2008 p. має бути зазначений період з 20.02.2008 р. по 19.02.2009 р.

Неправильно проставлені періоди надан­ня щорічних відпусток викликають труднощі у кадровиків при веденні обліку їх викорис­тання працівниками.

ВІДПОВІДЬ. 9. Слід зазначити, що відповідно до ст. 10 За­кону № 504/96-ВР працівникам-інвалідам за їх бажанням надаються щорічні відпуст­ки повної тривалості до настання шести­місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві і в наступні роки у зручний для них час.

Враховуючи зазначене, працівник-інвалід, пропрацювавши на підприємстві п'ять місяців з дня укладення трудового договору, має право на щорічну відпустку повної тривалості. Якщо він виявив бажан­ня використати частину щорічної відпустки, в наказі має бути зазначено: «Надати Пе­трову М. І., кур'єру, частину щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 01.10.2007 р. до 14.10.2007 р. за робочий рік з 05.05.2007 р. до 04.05.2008 p.».

Отже, у разі надання працівнику частини щорічної відпустки зазначається період за відпрацьований робочий рік.

ВІДПОВІДЬ. 10. Право державних службовців на додатко­ву оплачувану відпустку передбачено ст. 35 Закону № 3723-ХІІ, в органах місцевого самоврядування - ст. 21 Закону № 2493-III. Порядок і умови надання цієї відпустки ре­гулюються зазначеними статтями законів та постановою № 250.

Відповідно до цієї постанови державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додатко­ва оплачувана відпустка тривалістю 5 ка­лендарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується ,на 2 календар­ні дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Отже, виникнення у державних службов­ців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у пря­мій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби, а не від відпрацьованого ним часу у відповідному робочому році.

Наприклад, якщо 12.03.2009 р. перед­бачається звільнення державного служ­бовця у зв'язку з досягненням ним гра­ничного віку перебування на державній службі і за стаж державної служби 26 ро­ків, який виповнився 10.09.2008 p., і він не використав щорічну додаткову відпуст­ку, то при звільненні йому має бути випла­чена компенсація за 15 календарних днів цієї відпустки.

У разі використання державним служ­бовцем додаткової відпустки за стаж державної служби 26 років на день звільнен­ня державний службовець не має права на отримання грошової компенсації за неї, оскільки право на наступну таку відпустку він має лише після 10.09.2009 р.

ВІДПОВІДЬ. 11. Згідно з п. 3 Порядку № 283 до стажу дер­жавної служби включається, зокрема, час відпустки для догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного віку, а у виняткових випадках, якщо за медичними показання­ми дитині потрібний домашній догляд, - пе­ріод додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років.

Але до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, період перебування дер­жавного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховується.

Додаткові оплачувані відпустки держав­ним службовцям надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окре­мо від неї (частина друга п. 1 постанови №250),

"У наведеному випадку 10 років стажу державної служби у службовця виповни­лося в 2005 р. під час перебування у від­пустці для догляду за дитиною. Після виходу працівниці з цієї відпустки вона має право на отримання щорічної додаткової відпуст­ки за виповнення стажу державної служби 12 років тривалістю 9 календарних днів. За стаж державної служби 10 та 11 років, вона не має права на отримання додатко­вих відпусток, оскільки в цей період знахо­дилась у відпустці для догляду за дитиною.

ВІДПОВІДЬ. 12. Відповідно до ст. 35 Закону № 3723-ХІІ державним службовцям надається щоріч­на відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбаче­но більш тривалої відпустки з виплатою до­помоги на оздоровлення.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 ро­ків, надається додаткова оплачувана від­пустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання цієї відпустки ре­гулюються постановою № 250.

Листом № 13-294/10/364 визначено, що додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, нале­жить до щорічних відпусток, передбачених ст. 4 Закону № 504/96-ВР.

Згідно зі ст. 12 цього Закону щорічну від­пустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її час­тина становитиме не менше 14 календар­них днів. При цьому ця частина відпустки не обов'язково має бути першою її частиною.

Отже, додаткова відпустка, яка надаєть­ся державним службовцям за стаж роботи, підлягає поділу на частини, і основна без­перервна частина щорічної відпустки трива­лістю 14 календарних днів може надавати­ся з урахуванням цієї додаткової відпустки.

Водночас слід мати на увазі, що ст. 12 За­кону № 504/96-ВР передбачено лише можливість поділу щорічної відпустки на части­ни, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки кінцеве рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботода­вець, він може погодитися, а може й не по­годитися поділити відпустку так, як того ба­жає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

У разі поділу щорічної відпустки на час­тини матеріальна допомога виплачуєть­ся працівнику один раз при наданні однієї будь-якої із частин щорічної відпустки.

ВІДПОВІДЬ. 13. Якщо працівник з якихось причин не скористався правом на щорічну відпустку (в тому числі додаткову оплачувану відпуст­ку державного службовця) за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути ви­плачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні від­пустки, воно не містить заборони надава­ти щорічні відпустки у разі їх невикорис­тання.

Частиною четвертою ст. 24 Закону № 504/96-ВР визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки за­мінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові що­річної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні.

Тому за бажанням працівника (за його письмовою заявою) за умови фактичного використання ним за відповідний робочий рік, за який надається відпустка; 24 кален­дарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки, в тому числі додаткової відпустки за стаж державної служби, йому може бути випла­чено грошову компенсацію.

Перелік використаних нормативних документів:

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за тек­стом - Господарський кодекс)

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом - КЗпП)

Закон України № 504/96-ВР від 15.11.96 р. «Про відпустки» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 796-ХІІ від 28.02.91 р. «Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами та допов­неннями)

Закон України № 2493-III від 07.06.2001 р. «Про службу в орга­нах місцевого самоврядування»

Закон України № 3723-ХІІ від 16.12.93 р. «Про державну службу» (зі змінами та доповненнями)

Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (за тек­стом - Порядок № 100)

Постанова Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.93 р. «Про роботу за сумісни­цтвом працівників державних підприємств, уста­нов і організацій» (зі змінами та доповненнями)

Постанова Кабінету Міністрів України № 250 від 27.04.94 р. «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим осо­бам місцевого самоврядування додаткових опла­чуваних відпусток» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 р. № 1396)

Постанова Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.94 р. «Про порядок обчислення стажу державної служби» (зі змінами та доповнен­нями, за текстом - Порядок № 283)

Постанова Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 р. «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами та допов­неннями, за текстом - Порядок № 936)

Наказ Мінпраці та соціальної політики України, Мін'юсту України, Мінфіну України № 43 від 28.06.93 р. «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (зареєстровано в Мін'юсті України 30.06.93 р. за № 76, зі змінами та доповненнями, за текстом - Положення №43).

Наказ Мінстату України № 489 від 05.12.2008 р. «Про затвердження типових форм первинної облі­кової документації зі статистики праці»

Лист Мінпраці та соціальної політики України, Головного Управління Держслужби при Кабінеті Міністрів України № 13-294/10/364 від 27.01.99 р. «Про порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки»

Тетяна СТАШКІВ,
начальника відділу режимів праці,
нормування та професійної класифікації

“Вісник податкової служби України” № 19 травень 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).

Документи що посилаються на цей