КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
19.11.2008
Справа N 22-а-9753/08
Про скасування наказу
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - Бєлової Л.В., суддів - Попович О.В., Горбань Т.І., при секретарі - Скирді Б.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року по справі за позовом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Міністерства культури і туризму України, треті особи - Державна служба з питань національної культурної спадщини, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Головне управління охорони культурної спадщини, про скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 24.01.2006 року N 19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року Печерська районна у місті Києві державна адміністрація звернулася в господарський суд м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури і туризму України про скасування наказу Міністерства культури і туризму України "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" N 19 від 24 січня 2006 року.
6 квітня 2006 року відповідачем було подано в господарський суд м. Києва заперечення проти позову, в якому він обґрунтував правильність свого наказу та заперечив проти позовних вимог.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 квітня 2006 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення її, як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відмовлено.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року та 18 вересня 2006 року, до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, залучено Державну службу з питань охорони культурної спадщини, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури та Головне управління охорони культурної спадщини.
Постановою господарського суду м. Києва від 27 листопада 2006 року позов задоволено повністю, а саме скасовано наказ Міністерства культури та туризму України від 24 січня 2006 року N 19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України".
На вказану постанову господарського суду м. Києва, Міністерством культури і туризму України та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури були подані апеляційні скарги, в яких вони просили скасувати дану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні Київського апеляційного адміністративного суду 26 жовтня 2007 року Міністерством культури і туризму України та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури були подані відмови від своїх апеляційних скарг.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2007 року - провадження у справі закрите у зв'язку з відмовою Міністерством культури і туризму України та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури від апеляційної скарги.
1 листопада 2007 року особа, яка не брала участь у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її право, ОСОБА_1 було подано до господарського суду м. Києва заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року.
20 листопада 2007 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вона просила скасувати постанову господарського суду м. Києва від 27 листопада 2006 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Міністерства культури і туризму України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 3 червня 2008 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду м. Києва від 27 листопада 2006 року - задоволено.
Свою апеляційну скаргу від 20 листопада 2007 року ОСОБА_1 мотивує тим, що в будинку АДРЕСА_1 є квартира N 23, яка їй належить на праві власності, а суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови від 27 листопада 2006 року не врахував її інтереси та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції - скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 198 КАС України ( 2747-15 ), за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову першої інстанції та прийняти нову постанову суду.
Судом першої інстанції при розгляді даної справи було встановлено що Міністерство культури і туризму України своїм Наказом N 19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 24.01.2006 року (далі - Наказ N 19) заніс колишній прибутковий будинок на АДРЕСА_1 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією - пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.
В своєму наказі при прийнятті такого рішення відповідач посилався на статті 5 і 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ), висновок Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України від 21.11.2005 року, рішення Президії Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини (протокол N 5 від 23.11.2005 року), а також з урахуванням позиції Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (лист від 11.11.2005 року N 06-7/9-719 (216243). (том. 1 а. с. 34)
Не погоджуючись з Наказом N 19 виданим відповідачем Міністерством культури і туризму України, позивачем Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією було подано адміністративний позов про скасування даного наказу, так, як він суперечить Закону України від 08.06.2000 року N 1805-III "Про охорону культурної спадщини" та прийнятим на його виконання нормативним актам, так як будинок на АДРЕСА_1 втратив свою автентичність та є гостроаварійним і підлягає знесенню.
Суд першої інстанції приймаючи постанову про скасування Наказу N 19 виданого Міністерством культури і туризму України "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 24.01.2006 року, виходив з того, що на момент видання Міністерством культури і туризму України Наказу N 19, будинок АДРЕСА_1 у м. Києві знаходився в аварійному стані та був непридатним для експлуатації, керувався наступними доказами.
Висновком Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій "Про технічний стан житлового будинку АДРЕСА_1 після аварії, що сталася у 2003 році" - встановлено, що вичерпання експлуатаційного ресурсу об'єкта і аварійний стан окремих його конструкцій, та неможливість подальшої безпечної експлуатації житлового будинку, рекомендується розібрати його повністю, через те, що цегляні стіни і сталезалізобетонні еркери перебувають у аварійному стані; решта несучих і огороджувальних конструкцій перебуває у непридатному для нормальної експлуатації стані; стики між конструкціями будинку не забезпечують його просторову незмінність у цілому; перебування будинку протягом тривалого часу без даху і багатьох віконних заповнень спричинили розвиток корозійних процесів у всіх несучих конструкціях; на конструкції будинку і його основи систематично негативно впливають динамічні навантаження від потягів метрополітену та міського транспорту, які з часом знижують фізико-механічні характеристики конструкційних матеріалів; перерозподіл зусиль, що відбувся у конструкціях будинку, і фактичне вичерпання несучої здатності окремих конструктивних елементів та неоднорідність характеристик матеріалів роблять відновлення будинку недоцільним (том. 2 а. с. 105-162)
Висновком "Про технічний стан та рекомендації щодо можливості відбудови житлового будинку по АДРЕСА_1, затвердженим ВАТ "Київ проект" та Науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій, технічний стан будинку розцінюється як аварійний, так як зважаючи на досить великий термін експлуатації будинку, погіршення умов роботи несучих конструкцій в зв'язку з надбудовою будинку та заміною дерев'яних перекриттів на залізобетонні, що спричинило перевантаження несучих стін, переплануваннями, підрізанням і підрубуванням стін і простінків, враховуючи велику ймовірність крихкого руйнування будинку, забезпечити його надійну експлуатацію на тривалий період часу не уявляється можливим. Будинок рекомендується в стислий термін розібрати повністю (том. 3 а. с. 01-04).
Висновком додаткової судово-будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз N 1500 від 22.04.2005 р., встановлено, що безпосередньою причиною руйнування 22.07.2003 р. будинку АДРЕСА_1 є втрата несучої здатності простінками 2-го поверху зовнішньої стіни головного фасаду, викликана пробиванням в них борозен (штраб) для прокладання трубопроводів опалення та розширенням віконних прорізів при виконанні ремонтно-будівельних робіт на 2-му поверсі будинку. (том. 4 а. с. 94-120)
Підводячи підсумок вище описаного, колегія суду апеляційної інстанції робить висновок, що суд першої інстанції при винесенні постанови про скасування Наказу N 19 виходив з того що на момент видання Міністерством культури і туризму наказу N 19 від 24 січня 2006 року "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" будинок АДРЕСА_1 знаходився в аварійному стані та був непридатним для експлуатації, а згідно норми ст. 15 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ), яка передбачає випадки вилучення пам'ятки архітектури з реєстру, - є саме зруйнування самої ж пам'ятки.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду з висновком суду першої інстанції не погоджується, так як даний висновок судом зроблено без належної оцінки зібраних по справі доказів та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи згідно з додатком до Наказу N 14 виданого Управлінням пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської адміністрації від 30 грудня 1996 року, житловий будинок АДРЕСА_1 є нововиявленою старокиївською пам'яткою архітектури. (том. 4 а. с. 14-16)
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що згідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України N 1760 від 27.12.2001 року "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів Культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (далі - Постанова N 1760) відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку (одним з яких є критерій автентичності), оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріями відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно експертного Висновку стосовно внесення об'єкта культурної спадщини - будинку по АДРЕСА_1, до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (пам'ятка архітектури місцевого значення) затвердженого Науково-методичною радою з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, даний будинок N 37 "Е може бути занесений до Державного реєстру пам'яток України за категорією пам'ятка місцевого значення, за видовою приналежністю - пам'ятка архітектури", за критерієм автентичності та у відповідності до п. 11 Постанови N 1760 (том 4 а. с. 30-31).
Враховуючи вище описане, колегія суду апеляційної інстанції робить висновок про те, що на момент аварії 22.07.2003 р. будинок АДРЕСА_1 вже належав до об'єктів культурної спадщини, як нововиявлена пам'ятка архітектури.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" ( 1809-14 ) захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших, заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.
Відповідно до пункту 4 ст. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) місцева державна адміністрація організовує охорону, реставрацію та використання пам'яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів, а також згідно ст. 16 цього ж Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за ... "охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду".
Згідно рішення Київради N 28/3492 від 06.10.2005 р. "Про Заходи з реалізації громадських слухань щодо збереження історичної забудови, природно-заповідних територій та упорядкування територій зелених насаджень загального користування міста Києва". Відповідно до пункту 6.9 додатка до вказаного рішення Київради Головному управлінню охорони культурної спадщини КМДА та Печерській РДА доручено "внести пропозиції про відміну розпоряджень та рішень Київської міської державної адміністрації, в яких передбачається знесення об'єктів культурної спадщини ...".
Висновком Про технічний стан та рекомендації щодо можливості відбудови житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено, що будівля, яка знаходиться по АДРЕСА_1 є нововиявленою пам'яткою архітектури. (том 2 а. с. 12, 14)
Згідно статті 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) порядок охорони щойно виявлених (нововиявлених) об'єктів культурної спадщини, яким (до вирішення питання про їх реєстрацію як пам'яток) вони підлягають охороні відповідно до вимог цього Закону та вносяться до Переліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу охорони культурної спадщини, що й було зроблено Наказом N 14, виданого Управлінням пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської адміністрації від 30 грудня 1996 року
Згідно ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно, забороняється зносити.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У висновку складеному НДІ будівельних конструкцій (НДІБК) від 07.04.2006 р. зазначено, що будинок АДРЕСА_1 піддавався значним переплануванням одним з найбільших у 50 роках XX століття над четвертим поверхом по несучим стінам було зведено монолітний залізобетонний пояс та надбудовано ще два поверхи. (п. 1.1. Висновку) (том. 2 а. с. 111)
Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 215 від 30 вересня 1998 року введено в дію з 1 жовтня 1998 року Єдиний класифікатор житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання, згідно якого будинок N 37 по вул. Червоноармійській у місті Києві за своїми характеристиками відноситься до особливо капітальних будинків термін служби яких 150 років (том 4 а. с. 23-24).
Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи N 1500 проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 був поставлений на капітальний ремонт, який було закінчено в кінці 90-х років XX ст., підчас якого було відновлено експлуатаційні характеристики конструктивних елементів або проведено їх заміну.
Даний факт підтверджує те, що після капітального ремонту всі конструктивні елементи будинку мали технічні показники, необхідні для його безпечної експлуатації. (том 4 а. с. 110)
Згідно того ж висновку N 1500 - безпосередньою причиною руйнування 22 липня 2003 року будинку АДРЕСА_1 є втрата несучої здатності простінками 2-го поверху зовнішньої стіни головного фасаду, викликана пробиванням в них борозен (штраб) для прокладання трубопроводів опалення та розширенням віконних прорізів при виконанні ремонтно-будівельних робіт на 2-му поверсі будинку, а падіння еркера 3-4 поверхів є одною з складових процесу обвалення частини будинку.
Висновком експертизи N 1500 встановлено, що обвалення еркера почалося лише тоді, коли нижче розташована частина стіни втратила рівновагу, почала руйнуватись, в результаті чого конструкції еркера втратили опору і обвалилися.
Перенапруження і втрата стійкості зовнішньої стіни в межах простінків 2-го поверху, ослаблення яких виникло в результаті влаштування борозен для прокладання трубопроводів та розширення віконних прорізів, саме і стало безпосередньою причиною руйнування частини будинку.
Враховуючи вище наведене колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору не було взято до уваги Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ), згідно якого об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яким необхідно було пошкоджену пам'ятку архітектури - реставрувати, реабілітувати, а не зносити.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) об'єкт культурної спадщини визначається незалежно від стану збереженості.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. N 398 "Про затвердження Порядку використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для паспортизації, інвентаризації та реставрації пам'яток архітектури" при виділенні коштів на реставраційні роботи перевага надається тим об'єктам, що перебувають в аварійному стані.
Вищенаведене свідчить про те, що судом першої інстанцій зроблено висновки на неповно з'ясованих обставинах, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.
Так, відповідно до ст. 202 КАС України ( 2747-15 ), - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухваленням нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України ( 2747-15 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року - задовольнити.
Постанову господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Міністерства культури і туризму України, треті особи: Державна служба з питань національної культурної спадщини, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Головне управління охорони культурної спадщини про скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 24.01.2006 року N 19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя Л.В.Бєлова
Судді: О.В.Попович
Т.І.Горбань