“Єдиноподатників” не зможуть
оштрафувати за несплату пенсійних внесків
ПИТАННЯ: Чи думав наш уряд про наслідки ухвалення резонансної Постанови № 366? Схоже, що не дуже. Вставши на сумнівний шлях вирішення фінансових проблем в країні, уряд навіть не уявляє, в який кут воно себе загнало непродуманою політикою скороспілих рішень.
ВІДПОВІДЬ: Загалом, перипетії навколо сплати внесків до Пенсійного фонду приватними підприємцями, що сплачують єдиний податок, наростають як сніжний ком.
Постанова № 366 набрала чинності, та тепер настав час відповідати за ухвалене рішення. Так, так, саме відповідати, оскільки нормативний акт діє, але механізм його втілення в життя починає давати збої, та ще й які! До того ж, він торкнувся інтересів більше мільйона громадян, що являються приватними підприємцями.
Як і слід було чекати, нормативний акт, прийнятий всупереч чинному законодавству, не примусив себе довго чекати, і проблеми посипалися одна за одною. Тепер уряду потрібно або примусити (але як!) усіх приватних підприємців - “єдиноподатників” виконувати його, або ж - відмінити. Бо з цієї миті якраз і виявилася в усій “красі” так звана законність норм Постанови № 366.
Працівники Пенсійних фондів на місцях вже почали кампанію по залякуванню приватних підприємців, які не виконуватимуть Постанову № 366. Вони пояснюють підприємцям, що частина мінімального пенсійного внеску вже міститься в єдиному податку та складає 42%. Значить, підприємець повинен додатково доплатити до Пенсійного фонду різницю між мінімальним розміром пенсійного внеску та тією частиною, яка буде перерахована Держказначейством з єдиного податку (42 %).
Раніше “єдиноподатники” могли доплачувати Пенсійному фонду такі внески добровільно, щоб робочий стаж зараховувався їм в повному об'ємі. Ті, хто не доплачували - за 2,5 місяця роботи отримували тільки один місяць стажу, що включається при розрахунку пенсії.
Тепер же, на думку працівників Пенсійних фондів, доплачувати пенсійні внески повинен кожен підприємець, який працює на єдиному податку. Також додаткові внески до Пенсійного фонду він зобов'язаний вносити й за кожного найнятого робітника.
До того ж, працівники Пенсійного фонду пояснюють, що не ставлять собі на меті оштрафувати підприємців. Вони мають намір спочатку провести роз'яснювальну роботу, сподіваючись на розуміння та на добровільну сплату внесків. Адже це нововведення покликане захистити самих же підприємців, щоб у них була гідна пенсія.
Безумовно, з аргументами, що приводяться вище, можна погодитися, але ж ми з вами живемо не аргументами, а керуємося чинним законодавством. А воно, на жаль, сплату, а тим більше доплату пенсійних внесків “єдиноподатниками” не передбачає.
Природно, якщо в спеціальному Законі № 1058 не передбачений сам внесок, то із зрозумілих причин не може бути обумовлений і термін його сплати. Отже, ні про які фінансові санкції не може бути і мови. Як би не намагалися працівники Пенсійних фондів залякувати “єдиноподатників”, у них нічого не вийде.
До того ж, в Законі № 1058 не передбачений і механізм розрахунку доплати до мінімального пенсійного внеску приватними підприємцями - “єдиноподатниками”.
Єдиний податок, як правило, сплачують багато приватних підприємців заздалегідь авансом, хоча абз. 6 ст. 2 Указу № 727 передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Коли ж у такому разі “єдиноподатник” повинен проводити доплату до мінімального пенсійного внеску? І на який рахунок? Адже “єдиноподатники” не перераховують внески до Пенсійного фонду з єдиного податку. За них це робить Держказначейство.
Якщо Постанова № 366 законна (саме так затверджують його автори) та не вимагає законодавчого врегулювання, то чому виникає питання з термінами сплати такої “законної” доплати, на яке неможливо дати однозначної відповіді.
Статус “єдиноподатників”, що не використовують працю найнятих робітників, Законом № 1058 чітко не визначений. Тобто вони являються застрахованими особами згідно ст. 11 Закону № 1058, але не являються страхувальниками. Саме ця обставина є визначальною при притяганні “єдиноподатників” до відповідальності.
Страхувальниками з числа приватних підприємців можуть бути тільки ті з них, які використовують найману працю. Саме для таких страхувальників встановлені терміни сплати страхових внесків та санкції за їх порушення, але тільки в межах доходів найнятих робітників.
Якщо ж приватний підприємець - “єдиноподатник” не використовує працю найнятих робітників, то в Законі № 1058 в цьому випадку не передбачені ніякі фінансові санкції за несплату або невчасну сплату пенсійних внесків.
Заяви працівників Пенсійних фондів про те, що вони звертатимуться до судів - голослівні. Які аргументи та посилання на порушення термінів сплати або сум пенсійних внесків вони можуть пред'явити суду? Ніяких. Можливо, вони серйозно думають, що суди виходитимуть з термінів сплати страхових внесків, які Пенсійний фонд навів в Листі № 7964/03-20.
У вказаному Листі Пенсійний фонд роз'яснив, що сплата страхових внесків здійснюється в терміни, визначені частиною шостою ст. 20 Закону № 1058, а саме щокварталу, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме:
- за травень та червень 2009 року - до 20 липня 2009 року;
- за липень - вересень 2009 року - до 20 жовтня 2009 року;
- за жовтень - грудень 2009 року - до 20 січня 2010 року.
Звітність в органи Пенсійного фонду вказаними особами подається щорічно до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно Додатку 26 до Інструкції № 21-1.
Додаткова реєстрація в органах Пенсійного фонду не проводиться, додаткова звітність не вводиться.
З метою роз'яснення механізму сплати вищезгаданих страхових внесків та координації роботи, між органами Пенсійного фонду України, ДПАУ, Держкомпідприємництва та Держказначейства України нині узгоджується текст спільного листа, який найближчим часом буде доведений до підвідомчих органів.
Сплата внесків здійснюється на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті до 1 січня 2004 року в установах ВАТ “Державний ощадний банк України”, на які перераховується частина єдиного та фіксованого податків, за місцем реєстрації цих осіб як страхувальників. Реквізити рахунків та порядок сплати повинен бути доведений до вказаних осіб.
Слід зазначити, що квартальний термін сплати внесків передбачений ст. 20 Закону № 1058 для тих, хто їх сплачує на добровільних засадах. Це в черговий раз підтверджує, що Постанова № 366 прийнято незаконно, тому вона сама не може врегулювати порядок розрахунку та сплати додаткових внесків до Пенсійного фонду без внесення відповідних змін до самого Закону.
Відносно звітності за формою додатку № 26 можна відзначити наступну цікаву закономірність.
Так, в Листі № 4323/03-30 Пенсійний фонд України, розглянувши питання представлення звітності фізичними особами - підприємцями, що вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок), та для здійснення ними доплати до мінімального страхового внеску, роз'яснив, що такі фізичні особи річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою, згідно додатку 26 до Інструкції № 21-1, за 2008 рік не подають, оскільки фіксований розмір страхових внесків у вказаному році законодавством не був встановлений.
Отже, доки на законодавчому рівні не буде затверджений фіксований розмір внесків до Пенсійного фонду, приватні підприємці мають право не здійснювати доплату до мінімального внеску до Пенсійного фонду.
Не пройшло і двох місяців, як Пенсійний фонд кардинально змінив свою думку відносно додатку № 26 до Інструкції № 21-1. Або в цьому фонді серйозно думають, що зміст Постанови № 366 можна прирівняти до законодавчого затвердження фіксованого розміру пенсійного внеску для “єдиноподатників”?
Також хочеться звернути увагу читачів на дуже цікаве повідомлення Голови Держкомпідприємництва Олександри Кужель, яке вона озвучила на пресконференції 07.05.2009 р:
“Пенсіонерів - підприємців та підприємців, одержуючих пенсію по інвалідності, не звільнятимуть від сплати додаткових пенсійних внесків”.
А. Кужель відзначила, що Кабінет Міністрів планував звільнити ці категорії підприємців, що працюють по спрощеній системі оподаткування, від сплати пенсійного внеску, проте потім було ухвалено рішення не робити виключень для будь-яких категорій “спрощенців”, щоб не допустити зловживань.
А. Кужель підкреслила, що збільшення надходжень до бюджету дозволить збільшити пенсії даним категоріям, що та стане для них своєрідною компенсацією.
Звернете увагу, що А. Кужель веде мову про нормативний документ уряду, а не про внесення змін до Закону № 1058. Виникає закономірне питання: хто дав право уряду коректувати перелік платників пенсійних внесків, а тим більше давати або не давати деяким з них пільги? Ніхто.
Немає таких повноважень в уряду. Схоже, наш уряд загрався остаточно та вирішив повністю підмінити собою Верховну Раду України.
А як же реагують народні депутати на такі заяви уряду?
Так, народний депутат України Ксенія Ляпіна розвіює міф, повторюваний Прем'єр-міністром та її соратниками про те, що підприємці платять внесків до Пенсійного фонду менше, ніж бюджетники - лікарі, вчителі або інші.
Депутат пропонує звернутися до простої арифметики. Скільки насправді платить така категорія платників податків як бюджетники? Два відсотки.
Нарахування ж на їх заробітну плату у розмірі 33,2% платить бюджет. А хто наповнює цей бюджет? Суб'єкти господарювання, серед яких немало підприємців. Таким чином, підприємці сплачують пенсійні внески і за своїх найнятих робітників, і за бюджетників. За себе вони також сплачують внески у складі єдиного податку.
Так, за себе вони, як працедавці, платять менше, ніж хотілося б державі. Але це значно більше, ніж 2% від доходу бюджетників.
А чи винні вони взагалі платити ці внески як працедавці?
Депутат Ксенія Ляпіна проводить аналогію між власником підприємства та підприємцем. Власник підприємства, вклавши свій капітал, отримує дивіденди, з яких він ні копійки не сплачує до Пенсійного фонду. Та це природно - адже це доходи від вкладеного капіталу.
Підприємець знаходиться на грані між власником та працедавцем по відношенню до себе, оскільки він вкладає свій капітал в свій бізнес та отримує з нього ті ж дивіденди, але, на відміну від власника підприємства, вимушений безпосередньо брати участь в процесі заробляння грошей. Як працівник він сплачує внески до Пенсійного фонду. Але чи винен він сплачувати пенсійні внески з отриманого доходу як власник - питання філософське.
На думку Ксенії Ляпіної, прийняття Постанови № 366 замість відповідного закону є незаконним. Крім того, ухвалення цього документа не принесе до бюджету Пенсійного фонду очікуваних 1,9 млрд грн надходжень.
Одна частина підприємців найближчим часом перейде на загальну систему оподаткування та навряд чи показуватиме дохід. Інша - просто подасть документи на закриття і тим самим поповнить ряди безробітних разом зі своїми найнятими робітниками.
Список використаних документів
Закон № 1058 - Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”
Указ № 727 - Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції від 28.06.1999 р. № 746/99
Постанова № 366 - Постанова КМУ від 14.04.2008 р. № 366 “Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, що вибрали особливий спосіб оподаткування”
Інструкція № 21-1 - Інструкція про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1
Лист № 4323/03-30 - Лист Пенсійного фонду України від 16.03.2009 р. № 4323/03-30 “Щодо надання звітності фізичними особами - підприємцями, що вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок)”
Лист № 7964/03-20 - Лист Пенсійного фонду України від 05.05.2009 р. № 7964/03-20 “Про сплату страхових внесків фізичними особами - СПД, що вибрали особливий спосіб оподаткування”
“Консультант бухгалтера” № 20-21 (508-509) 18 травня 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)