КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб
Державне мито
Відповідно до ст. 1 Декрету № 7-93 платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій і видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Державне мито, зокрема, справляється з позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів; із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами; за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів; за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв'язку із зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану та в інших випадках, визначених ст. 2 Декрету № 7-93.
Порядок обчислення та сплати державного мита регулюється Інструкцією № 15, якою визначено, що державне мито справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (суми позову, вартості відчужуваного майна тощо), сплачується до подання заяви чи вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках - при видачі документів.
ПИТАННЯ 1. Як справляється державне мито при поданні позовних заяв до суду в іноземній валюті ?
ПИТАННЯ 2. Як сплачується державне мито при укладанні попередніх та основних договорів купівлі-продажу нерухомості?
ПИТАННЯ 3. За якою ставкою справляється державне мито при нотаріальному посвідченні договору про розірвання попереднього Договору, якщо одним з пунктів є повернення завдатку та зазначеної суми цього завдатку ?
ПИТАННЯ 4. Які ставки держмита діють при поданні позовних заяв до господарського суду, з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також при поданні заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ?
ПИТАННЯ 5. Чи мають пільгу зі сплати державного мита міські ради при поданні позовних заяв до суду ?
ВІДПОВІДЬ 1. Інструкцією № 15 визначено, що державне мито сплачується до подання позовної заяви або заяви про перегляд її за ново-виявленими обставинами.
Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, яке зараховується до Держбюджету України (ст. 6 Декрету № 7-93).
Відповідно до п. 4 ст. 55 Господарського процесуального кодексу ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Нацбанком України на день подання позову.
Згідно з частиною другою ст. 7 Декрету № 7-93 з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Нацбанку України, крім випадків, передбачених у частині третій цієї етапі. Ці положення викладеної в роз'ясненні № 02-5/114, яким встановлено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій здійснювалися чи повинні здійснюватися розрахунки між сторонами.
ВІДПОВІДЬ 2. Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, не визначені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлено актами цивільного законодавства. Обов'язкове нотаріальне посвідчення попереднього договору законодавством не передбачено і проводиться лише за згодою сторін.
Згідно з пп. “е” п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93 за нотаріальне посвідчення договорів, які не підлягають оцінці, державне мито справляється у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Нотаріальне посвідчення правочинів щодо відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцем знаходження (реєстрації) цього майна або за місцем знаходження (реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину (ст. 55 Закону № 3425-ХІІ).
За посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, згідно з пп. “а” п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93 державне мито справляється у розмірі 1% від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, з урахуванням п. 48 Інструкції № 15.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи вищезазначене, при укладанні попереднього договору одним з його елементів може бути положення про сплату покупцем згідно зі статтями 570, 571 Цивільного кодексу сум авансового платежу (завдатку) в рахунок сплати продавцю обумовленої суми договору.
За нотаріальне посвідчення змішаних попередніх договорів державне мито має справлятися згідно з пп. “д” п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93 як з договорів, що підлягають оцінці.
При укладанні та нотаріальному посвідченні основного договору купівлі-продажу нерухомості державне мито, сплачене за нотаріальне посвідчення попереднього змішаного договору, поверненню не 'підлягає, проте зараховується до сплати суми державного мита за нотаріальне посвідчення основного договору, якщо у такому основному договорі сторони посилаються на укладений попередній договір та визначають суму вже сплаченого авансового платежу (завдатку).
ВІДПОВІДЬ 3. Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, не установлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлено актами цивільного законодавства. Обов'язкове нотаріальне посвідчення попереднього договору законодавством не передбачено і проводиться лише за згодою сторін.
При цьому при укладанні попереднього договору одним з його елементів може бути положення про сплату покупцем відповідно до статей 570, 571 Цивільного кодексу сум авансового платежу (завдатку) у рахунок сплати продавцю обумовленої суми договору. Тобто попередній договір, який включає умову щодо надання завдатку, належатиме до договорів, які потребують оцінки.
Пунктом 3 ст. 3 Декрету № 7-93 не встановлено окремої ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договору з розірвання попереднього договору.
Отже, якщо попередній договір був нотаріально посвідчений, то сума державного мита, сплачена за нотаріальне посвідчення, поверненню не підлягає, проте зараховується до сплати суми державного мита за нотаріальне посвідчення договору про розірвання попереднього договору.
Якщо попередній договір нотаріально не посвідчувався і державне мито не сплачувалось, то при укладанні та нотаріальному посвідченні договору про розірвання попереднього договору державне мито сплачується відповідно до пп. “д” п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93 як за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці.
ВІДПОВІДЬ 4. Згідно з пп. “а” п. 2 ст. 3 Декрету № 7-93 ставка державного мита, що справляється із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, установлена в розмірі 1% від ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати державного мита, - не менше 102,0 грн. (6 х 17) і не більше 25 500,0 грн. (1500 х 17).
Приклади:
1. Позивач, який відповідно до чинного законодавства не має пільги щодо сплати державного мита, звернувся до господарського суду з позовною заявою майнового характеру до відповідача в сумі 2 600 000,0 грн., сума державного мита, що сплачується позивачем перед поданням позовної заяви, становить 2 600 000,0 х 1% = 26 000,0 (грн.).
Проте згідно з вищезазначеною нормою Декрету № 7-93 (пп. “а” п. 2 ст. 3) сума державного мита не повинна перевищувати верхньої межі - 25 500,0 грн. Тому державне мито, що підлягає сплаті в дохід державного бюджету, становить 25 500,0 грн.
2. Позивач у позовній заяві просить господарський суд стягнути з відповідача 9000,0 грн. Ціна позову становить 9000,0 грн. Державне мито:
9000 х 1% = 90,0 грн.
Однак нижня межа - 102,0 грн., тому сума державного мита за даним позовом становить 102,0 грн.
Із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами справляється державне мито в розмірі 50% від ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50% від ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету № 7-93).
Порядок подання позову і сплати державного мита встановлено Господарським процесуальним кодексом, зокрема відповідно до ст. 55 цього Кодексу ціну позову визначає позивач і у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Ці положення викладено в Інструкції № 15, згідно з якою державне мито сплачується до подання позовної заяви або заяви про перегляд її за нововиявленими обставинами.
Статтею 63 Господарського процесуального кодексу передбачено, що у разі несплати державного мита в установленому порядку та розмірі позовна заява і додані до неї документи повертаються без розгляду.
Водночас з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.
ВІДПОВІДЬ 5. Статтею 1 Декрету № 7-93 встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік фізичних та юридичних осіб, які звільняються від сплати державного мита, а також дій, за які не сплачується державне мито, наведено у ст. 4 Декрету № 7-93. Зокрема, п. 11 цієї статті визначено, що від сплати державного мита звільняються органи місцевого та регіонального самоврядування за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єднань, організацій і установ, які ущемляють їх повноваження, за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування та за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.
Перелік використаних нормативних документів:
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-ХІІ (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський процесуальний кодекс)
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Цивільний кодекс)
Закон України № 3425-ХІІ від 02.09.93 р. “Про нотаріат” (зі змінами та доповненнями)
Декрет Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.93 р. “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями)
Наказ ГДПІ України №15 від 22.04.93 р. “Про затвердження Інструкції про порядок-обчислення та сплати державного мита' (зареєстровано в Мін'юсті України 19.05.93 р. за № 50. зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 15)
Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита” (зі змінами та доповненнями, за текстом - роз'яснення № 02-5/114)
Олена ХОБИЧ,
оглядач “Вісника”,
за сприяння
Володимира
ГУЦУЛЯКА,
головного державного
податкового
ревізора-інспектора
відділу адміністрування
майнових
податків
“Вісник податкової служби України” № 23 червень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)