КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Внесено зміни до деяких
постанов Кабінету Міністрів України
щодо ліцензування
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 498 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755” (за текстом - постанова № 498, набрала чинності з 28.05.2009 р.) змінено розмір плати за видачу ліцензії.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 15 Закону № 1775-III за видачу ліцензії справляється плата, розмір і порядок зарахування якої до Держбюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На сьогодні розмір плати за видачу ліцензії встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. № 1755. Згідно з цією постановою плата за видачу ліцензії справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, і становить 340 грн. або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади, і становить 255 грн.
Плата за видачу ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового справляється у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У 2008 р. за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 “Плата за видачу ліцензій та сертифікатів” за видачу ліцензій до Зведеного бюджету України надійшла плата у розмірі 108,7 млн. грн., у тому числі до Держбюджету України - 107,2 млн. грн.
Варто зауважити, що з часу набрання чинності постановою № 498 до п. 1 постанови № 1755 вносилися зміни щодо терміну дії ліцензії, зокрема його було збільшено з 3 до 5 років.
Водночас незважаючи на зміни щодо збільшення терміну дії ліцензії, розмір плати за її видачу з 2000 р. залишався незмінним. При цьому слід враховувати, що за 9 років дії постанови № 1755 неодноразово зростали видатки загального фонду Держбюджету України, мінімальна заробітна плата, послуги за користування зв'язком, а розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян не змінювався з 02.09.96 р.
Крім того, враховуючи інфляційні процеси розмір плати за видачу ліцензії, слід розраховувати не в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а в розмірах мінімальної заробітної плати.
У зв'язку з цим постановою № 498 змінено розмір плати за видачу ліцензії, а саме, встановлено плату за видачу ліцензії, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (з 1 квітня - 625 грн.) замісить 340 грн. та у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати (312,5 грн.) замість 255 грн., якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади, а плату за видачу ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового установлено у розмірі 20 мінімальних заробітних плат (12 500 грн.) замість 10 200 грн.
Причому плата за видачу ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності справляється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на момент видачі ліцензії. Нагадаємо, що мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIIIІ, Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”).
Згідно з пп. 5.2 п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в законі про держбюджет на відповідний рік. На сьогодні розмір мінімальної заробітної плати становить 625 грн.
Внесені зміни передбачають збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів у розмірі понад 7 млн. грн.
З метою створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зменшення адміністративних бар'єрів на шляху входження суб'єктів у бізнес, вдосконалення законодавства з питань ліцензування постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 501 (за текстом - постанова № 501, набрала чинності з 29.05.2009 р.) внесено зміни до переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності.
Необхідність внесення змін було викликано таким.
Згідно зі ст. 10 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-III “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Водночас Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії, охоплює всі види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, значною мірою ускладнюючи чинну до цього часу процедуру отримання ліцензій та виходу суб'єкта господарювання на ринок.
Крім того, згідно зі ст. 17 Закону № 1775-III ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів надати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
У разі встановлення факту неподання суб'єктом господарювання в установлений термін, а саме протягом десяти робочих днів, повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, органом ліцензування складається відповідний акт, який є підставою для анулювання ліцензії.
На сьогодні в органів ліцензування існує достатньо повноважень для з'ясування всіх необхідних відомостей про працівників ліцензіа-та під час проведення перевірок, а не на етапі отримання ліцензій.
Зазначений Перелік за своїм змістом певною мірою дублює положення частини четвертої ст. 10 Закону № 1775-III або їй суперечить, оскільки вимогами зазначеної статті передбачається право вибору суб'єктом господарювання документа, який необхідно додати до заяви про видачу ліцензії. Деякими положеннями цього Переліку від суб'єкта господарювання вимагається надання в обов'язковому порядку всіх зазначених в частині четвертій ст. 10 Закону № 1775-III документів, а саме копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і копії довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
У багатьох випадках до заяви про видачу ліцензій на сьогодні додаються засвідчені в установленому порядку копії установчих документів. Така вимога органу ліцензування пов'язана з необхідністю зазначення в установчих документах суб'єкта господарювання виду господарської діяльності згідно з КВЕД, що суперечить ст. 88 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов'язкові вимоги до змісту установчих документів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 497 “Про внесення змін до Положення про експертно-апеляційну раду при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва” затверджено в новій редакції Положення про експертно-апеляційну раду при Держпідприємництві України.
Зміни було викликано необхідністю забезпечення прозорості механізму діяльності експертно-апеляційної ради щодо розгляду заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органу ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування.
Змінами, зокрема, встановлено порядок отримання від органів ліцензування документальних матеріалів, на підставі яких прийнято рішення, яке оскаржується суб'єктом господарювання; обов'язковість запрошення на засідання експертно-апеляційної ради суб'єктів господарювання, які оскаржують рішення органу ліцензування; довільну форму заяви або скарги на рішення органу ліцензування; порядок надання рішень експертно-апеляційної ради суб'єктам господарювання та органам ліцензування; загальнодоступність інформації щодо діяльності експертно-апеляційної ради, яка оприлюднюється на веб-сайті Держпідприємництва України.
Володимир Горохов,
начальник відділу
адміністрування ресурсних
та неподаткових
платежів,
член
експертно-апеляційної ради
при Держпідприємництві України
“Вісник податкової служби України” № 22 червень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)