ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.06.2008 N 15/241(1/621-28/188)
Про визнання недійсним розпорядження
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і
Львов Б.Ю.
розглянув Львівського обласного територіального касаційну скаргу відділення Антимонопольного
комітету України, м. Львів
(далі - територіальне відділення АМК)
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 19.03.2008
зі справи N 15/241(1/621-28/188)
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Державний ощадний банк України",
м. Київ, в особі Львівського обласного
управління відкритого акціонерного
товариства "Державний ощадний банк
України", м. Львів
(далі - ВАТ "Держощадбанк")
до територіального відділення АМК
про визнання недійсним розпорядження
N 22Р від 15.08.2005.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Барана Я.В.,
відповідача - Оленюка С.Л.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.09.2007 (суддя Костів Т.С.) провадження у справі припинено з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України). У винесенні зазначеної ухвали суд виходив з того, що господарський спір про визнання недійсним акта органу Антимонопольного комітету України за позовом, поданим з пропуском строку, який передбачено статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (далі - Закон), не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 (колегія суддів у складі: суддя Процик Т.С. - головуючий, судді Галушко Н.В. і Юрченко Я.О.) зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд названого місцевого господарського суду. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з того, що норми ГПК України ( 1798-12 ) і Закону ( 2210-14 ) не дають підстав для висновку про те, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційним господарським судом у прийнятті цієї постанови норм матеріального і процесуального права, в тому числі частини першої статті 60 Закону ( 2210-14 ) і пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ).
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Держощадбанк" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, і просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу ( 2747-15 ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону ( 2210-14 ) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України ( 1798-12 ).
Перевіривши на підставі встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у розгляді справи встановлено, що:
- позов було подано про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК від 15.08.2005 N 22Р "Про внесення змін і доповнень до переліку суб'єктів господарювання, які займають монопольне становище на ринках Львівської області" (далі - розпорядження N 22Р);
- згідно з цим розпорядженням:
* постановлено визнати Львівське обласне управління ВАТ "Держощадбанк" таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з розрахунково-касового обслуговування населення в частині приймання комунальних платежів у географічних межах Львівської області з часткою 48%;
* у зв'язку з цим назване управління включено до Переліку суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринках Львівської області, затвердженого розпорядженням голови територіального відділення АМК від 28.08.2001 N 30Р;
- ВАТ "Держощадбанк" одержав розпорядження N 22Р 16.02.2006. Позовну заяву про визнання цього розпорядження недійсним подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ).
Суд апеляційної інстанції інших чи додаткових обставин справи не встановив, але з висновком місцевого господарського суду не погодився.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ) заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Передбачений цією нормою строк є присікальним.
Таку правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 N 9/205-06-5910 і відтворено в підпункті 6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 22.10.2007 N 04-5/198) і в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 N 10-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (в редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.06.2007 N 01-8/432).
Крім того, за змістом правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 24.02.2004 зі справи N 3-59к04, трирічний строк позовної давності не поширюється й на оскарження розпоряджень органів Антимонопольного комітету України.
Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що позов, який розглядається в даній справі, подано з пропуском визначеного статтею 60 Закону ( 2210-14 ) строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, що унеможливлює вирішення господарським судом відповідного спору по суті.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував зазначену норму процесуального права та припинив провадження у справі. Натомість суд апеляційної інстанції, скасувавши відповідну ухвалу місцевого господарського суду за відсутності підстав для цього, припустився неправильного застосування частини першої статті 60 Закону ( 2210-14 ), пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ), а також статті 104 названого Кодексу ( 1798-12 ).
Тому оскаржувана постанова апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду слід залишити в силі.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 зі справи N 15/241(1/621-28/188) скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.09.2007 зі справи N 15/241(1/621-28/188) залишити в силі.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов