ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
11 червня 2008 року
м. Київ

Справа N К-35595/06

Про перерахунок пенсії

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за позовом Г. до Управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Г. на рішення Апеляційного суду Київської області від 08 липня 2004 року, - ВСТАНОВИЛА:

У березні 2003 року Г. звернувся до суду із вказаним позовом. Просив зобов’язати відповідача перерахувати пенсію з урахуванням заробітку за період 1975-1979 року, визнати її перерахунок у розмірі 672 грн. 26 коп. правильним, стягнути з відповідача недоплату з 01 листопада 2001 року по 31 грудня 2003 року у розмірі 6394 грн. 68 коп., витрати на юридичну допомогу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2004 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано перерахунок пенсії Г. з 01 листопада 2001 року у сумі 448 грн. 16 коп. неправомірним.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 липня 2004 року скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2004 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить це судові рішення скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту незаконного зменшення розміру пенсії Г.

Однак з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Законом України “Про внесення змін до деяких Законів України” від 17 листопада 1999 року частину 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” було викладено в такій редакції: “Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються у розмірах, передбачених частинами першою-третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія”.

Зазначеним Законом передбачено, що дія статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у новій редакції) поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту “в” пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України N 418 від 21 липня 1992 року під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів “а” і “б” цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

За таких обставин положення зазначеного підпункту застосовуються лише у разі, коли рішення про підвищення пенсій приймає Уряд України.

Як видно із матеріалів справи, у 1990 році Г. було призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу цивільної авіації. У 1999 році він реалізував своє право на призначення пенсії відповідно до статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції Закону від 17 листопада 1999 року) – пенсію було розраховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства станом на листопад 1999 року й розмір пенсії було обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Розмір пенсії становив 447 грн. 05 коп.

У червні 2001 року за заявою позивача про перерахунок пенсії за 1975 року по 1979 року управлінням було допущено помилку і застосовано коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства на момент звернення за перерахунком, а не на момент призначення пенсії, що призвело до остаточного встановлення пенсії в розмірі 607 грн. 90 коп., тобто більшого, ніж належало.

28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 374 “Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались”. Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і передбачає збільшення пенсій з 1 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків.

Інших рішень Уряд України після внесення 17 листопада 1999 року змін до статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймав.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Г. залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 08 липня 2004 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у порядку і у строки, передбачені ст.ст. 237-239 КАС України.

Головуючий

Судді

Документи що посилаються на цей