Уряд протизаконно зупинив усі планові перевірки,
окрім податкових та перевірок високоризикових видів бізнесу
Відповідно до часини четвертої ст. 4 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються:
органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
спосіб здійснення державного нагляду (контролю);
санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у певній сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує його на це та не визначає його повноваження під час здійснення державного нагляду (контролю).
Натомість постановою від 21.05.2009 р. № 502 Кабінет Міністрів України тимчасово, до 31 грудня 2010 р., припинив проведення планових перевірок, крім перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів).
Звісно, більшість підприємств чомусь потрапили до високоризикової зони, але все одно така заборона є протизаконною, хоча і певним полегшенням для бізнесу. Вочевидь, це підкуп виборців-підприємців напередодні президентських виборів 2010 року.
До того ж за ст. 3 вищезгаданого Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Отже, досягнення президентства – мета вища, ніж безпека у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності.
Уряд вирішив не враховувати у 2009 р. збитки минулих років напівтаємною постановою
Це ухвалено 22.04.2009 р. постановою № 427 «Питання врахування у 2009 році від’ємного значення об’єкта обкладання податком на прибуток підприємств». Цю постанову Кабінету Міністрів після 12.05.2009 р. терміново вилучили з офіційних сайтів та правових баз даних, хоча сліди її залишилися. Ще одна детективна історія уряду. ДПАУ розпочала терміново виконувати відкликану постанову, про що свідчить телеграма від 08.05.2009 р. № 9592/7/15-0217, але потім і сама змінила свою позицію телеграмою № 9908/7/15-0217 від 14.05.2009 р.
ДПАУ закуповує без тендерів послуги мобільного зв’язку й таксі, програмне забезпечення щодо звітності та права
З річного плану державних закупівель на 2009 рік ДПАУ (затверджено наказом ДПАУ від 10.03.2009 р. № 112), який підлягає оприлюдненню, можна дізнатися, що ДПАУ закуповує за процедурою закупівлі в одного учасника, тобто без тендерів, послуги мобільного зв’язку («Київстар»), таксі (фірма невідома), правові бази даних («Ліга:ЗАКОН»), програмне забезпечення для електронної звітності («Бест-Звіт») тощо. Це, на мій погляд, є відвертою корупцією, оскільки конкуренція на цих ринках висока. Інша річ, якби ці послуги та товари офіційно надавалися ДПАУ безкоштовно, але це не так...
Неплатників податку на прибуток примушують обдурювати
Наведемо абзац 4 пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про податок на прибуток: «Будь-яка особа, визначена абзацом «б» цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку – покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі». Відразу звернемо увагу на неможливість практичного застосування цієї норми в тому вигляді, в якому вона міститься в Законі про податок на прибуток.
Перше речення свідчить про те, що особи, визначені абзацом «б» пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про податок на прибуток, зобов'язані на вимогу платника податку на прибуток (тобто покупця) зазначити в договорі буквально таке: «ТОВ Х, що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, такий неплатник, дотримуючись цієї норми Закону про податок на прибуток, має фактично обдурити покупця.
А все через те, що у парламенті загубилося «не» після третього слова: «Будь-яка особа, не визначена абзацом «б» цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом».
Таким чином, зрозуміло, що в договорах підтверджувати свій статус звичайного платника мають лише звичайні платники, а, скажімо, спрощенці цього робити не повинні, оскільки вони не звичайні платники, хоча податкові органи тлумачать навпаки – звичайні статус свій не підтверджують, а не звичайні мають обманювати всіх, вказуючи звичайний статус.
Але це ще не все. Якщо неплатник зазначає в договорі, що він є платником податку на прибуток на загальних підставах, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування в розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). Інакше, як абсурдом, це не назвеш.
На наш погляд, розуміти останній абзац потрібно так: якщо договір укладається з «нормальним» платником податку на прибуток, у договорі це бажано зазначити. У такому разі покупець зможе віднести до складу валових витрат суми передоплат. Якщо договір укладається із продавцем-неплатником, його податковий статус у договорі можна не відображати, оскільки це вже й без того презюмується.
Питома вага витрат Пенсійного фонду у ВВП – серед найвищих у світі
За розрахунками Міжнародного валютного фонду, витрати Пенсійного фонду становитимуть 16,5% від ВВП України. «Це один з найвищих показників у світі», – сказала Джейла Пазарбазіолу, голова місії МВФ.
НБУ лімітує вивезення банками за межі України національної валюти
Відповідно до пп. «а» п. 4 ст. 5 Декрету Кабміну від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей (до них належить і українська гривня) потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ, за винятком:
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами – резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами – резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя.
Але крім індивідуальних ліцензій на вивезення національної валюти за кордон, у 2004 році НБУ придумав граничні ліміти на вивезення за межі України валюти України, про що йдеться у постанові від 28.07.2004 р. № 356. Але в жодному законі право лімітувати в загальнонаціональному масштабі вивезення національної валюти НБУ не надано. Інші країни (США, Євросоюз, Великобританія тощо) не перешкоджають вивезенню їхньої валюти за кордон, а ми це все лімітуємо та ліцензуємо... Це ж наш товар, нехай його вивозять, ми ще надрукуємо.
Підприємства не можуть стати страховиками,
якщо вони займалися іншими видами діяльності
Відповідно до ст. 38 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.
Але Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, які затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 р. № 40 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.09.2003 р. за № 805/8126, запроваджено додаткові обмеження. Згідно з п. 2.8 підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів, якщо вони займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання вимог законодавства.
І є дивне послаблення – відповідно до п. 2.9 страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, не має права займатися іншими видами страхування. Він не має права займатися будь-чим, окрім страхування життя, а не лише іншими видами страхування.