Коментар до постанови Кабінету Міністрів України
від 22.07.2009 р. № 805 “Про затвердження Порядку та правил
обов'язкового страхування майнових ризиків за
договором про участь у фонді фінансування будівництва відповідно
до Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління
майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”
Законом України від 19.06.2003 р. № 978-ІV “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” встановлено, що за кожним об'єктом будівництва забудовник або його підрядчик зобов'язаний укласти із страховиком договір обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва - на користь управителя як довірчого власника та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ - на користь особи, якій буде переданий об'єкт будівництва після введення його в експлуатацію. На виконання цієї норми постановою затверджено порядок проведення обов'язкового страхування майнових ризиків з метою захисту інтересів довірителів під час будівництва житла, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів, залучених від фізичних і юридичних осіб. Майновими ризиками, що підлягають обов'язковому страхуванню є, зокрема, несвоєчасне введення в експлуатацію об'єкта будівництва та/або об'єкта інвестування, невідповідність технічних характеристик об'єкта будівництва, невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання робіт на об'єкті будівництва, відсутність технічної документації тощо. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати надходження інформації про настання страхового випадку повідомити страховикові про такий випадок.
Для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен подати страховикові відповідні документи. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, у разі: вчинення страхувальником та/або вигодонабувачем навмисних дій або умисного злочину, що призвели до настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо недостовірних відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку; несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку без поважної причини або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Людмила СУШКО,
бухгалтер-експерт
“Вісник податкової служби України” № 32 серпень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)