Закон про мінімізацію впливу фінансової кризи
на розвиток вітчизняної промисловості – неконституційний
Конституційний Суд України визнав неконституційним Закон України від 18.12.2008 р. № 694-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості». Відповідно до рішення № 18-рп/2009 від 14.07.2009 р. було порушено встановлену Конституцією процедуру набуття ним чинності. Закон, до якого Президент Віктор Ющенко застосував право вето, Верховна Рада повторно прийняла 15 січня 2009 р. А під час офіційного оприлюднення була зазначена дата першого розгляду документа – 18 грудня 2008 р. У самому ж документі датою набуття ним чинності вказано 1 січня 2009 року, хоча його було оприлюднено лише 3 лютого («Урядовий кур’єр» від 3 лютого 2009 р.).
Оскільки Закон визнано неконституційним у цілому через порушення встановленої Конституцією процедури набуття ним чинності, розгляд інших питань конституційного подання недоцільний. Закон втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом. Цей факт яскраво свідчить про якість роботи наших законодавців, які не можуть поставити правильну дату та легітимно оприлюднити документ.
За оскарження неправомірних дій держслужбовців слід сплачувати держмито
Згідно з пп. «б» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» за скарги на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що утискають права громадян, слід сплачувати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн. Сума невелика, але річ у принципі – чому за те, що держава в особі своїх представників порушує права громадян, вони змушені ще й платити? Щоправда, якщо правоту буде доведено, ці гроші повернуть. Тоді це така застава – 3,4 грн?
У застійні радянські часи було простіше – громадяни, адміністративні органи і службові особи у справах, що виникали з адміністративно-правових відносин, крім випадків, зазначених у статтях 248-10 і 248-19 ЦПК, звільнялися від сплати держмита. Однак ст. 70 ЦПК, яка звільняла від сплати мита, було виключено на підставі Закону № 27/96-ВР від 02.02.96 р. Її замінили Декретом КМУ «Про сплату мита», яким урізали ще одне право громадян – оскаржувати дії посадовців державних органів без сплати мита. Мета одна – наступ на права громадян щодо доступу до правосуддя через збільшення судових витрат, які включають і державне мито. Цікаво: доступ до суду в демократичній Україні гірший, аніж в тоталітарному СРСР.
Сума аліментів визначається судом, хоча вона не може бути меншою, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини
Якщо в радянські часи при розлученні суд мав чіткі норми призначення аліментів (25% на одну дитину, на двох – 33%), то тепер гуманні народні обранці право визначати цю суму надали суду. Згідно з частиною третьою ст. 181 Сімейного кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері або батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Але при цьому у частині другій ст. 182 Сімейного кодексу говориться, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Таким чином, на матерів законом покладено забезпечення 70% прожиткового мінімуму на дитину без гарантованої частки від доходу батька. А чому не навпаки: 70% – батько і 30% – мати, або хоча б 50% : 50%?
Апеляційні та касаційні скарги подають через суд, дії якого оскаржують
Якщо за попереднім ЦПК учасники процесу подавали апеляційні скарги безпосередньо до вищого суду, який приймав рішення, то тепер їх треба подавати до суду першої інстанції. Згідно з частиною першою ст. 296 ЦПК заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу подають апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Аналогічно відповідно до частини першої ст. 323 ЦПК касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається через суд першої інстанції, в якому розглядають справу. Тобто скаргу на оскаржуваного подають через того, на кого скаржаться. Добре, що хоч не він розглядає скаргу. Це нововведення призвело до того, що суди першої інстанції не приймають апеляційних та касаційних скарг або «гублять» їх, тобто процес просто припиняється, якщо він набрид судді.
Щоправда, для всіх, крім прокурорів, касація є справедливою – відповідно до частини першої ст. 327 ЦК касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де її реєструють і передають у порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ст. 326 цього Кодексу.
Українці зобов’язані подавати декларацію про доходи та майно, а не про доходи, майно та витрати
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щороку подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
На підставі цього відповідно до пп. 8.2.1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, отримуючи доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити цю суму до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію.
За статтею 13 Закону від 16.12.1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» особа, яка претендує на посаду державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених ст. 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на посаду державного службовця першої та другої категорій, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери. Такі відомості державні службовці подають щороку. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частини першої ст. 60 Закону «Про вибори народних депутатів» декларацію про майно та доходи кандидат у депутати за рік, що передує року початку виборчого процесу, заповнює власноручно. Отже, нечесні державні службовці, депутати та інші громадяни можуть легально витрачати набагато більше, аніж їхні легальні доходи. Тобто держава дозволяє непогано жити завдяки хабарам, краденому та несплаченим податкам.
До 2015 року використання броньованих інкасаторських автомобілів не обов’язкове
З постанови Національного банку України від 10.07.2009 р. № 399 «Про затвердження Змін до Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах в Україні» (зареєстрована у Мін’юсті 29.07.2009 р. за № 712/16728) можна дізнатися, що банкам України після набрання чинності цією постановою:
протягом 2 років слід запровадити систему відстеження рухомих об’єктів на оперативних автомобілях. Запровадження системи здійснювати рівномірно поетапно (щоквартально), починаючи з IV кварталу 2009 року, передбачивши необхідне фінансування;
протягом 5 років перейти на використання виключно броньованих транспортних засобів для перевезення валютних цінностей та інкасації коштів. Перехід на використання броньованого транспорту здійснювати рівномірно поетапно, починаючи з 01.01.2010 р., передбачивши необхідне фінансування.
Таким чином, можна дійти висновку, що до 2015 року використання броньованих інкасаторських автомобілів не обов’язкове. Скільком інкасаторам це коштуватиме життя?