Сплата філіями окремих податків і зборів
Створення філій - один із чинників успішного розвитку підприємницької діяльності, проте цей процес та організація їх діяльності належать до господарських операцій, які недостатньо широко представлені в чинному законодавстві.
У цій статті розглядаються питання, які виникають під час сплати податків створеними філіями.
Як зазначено у ст. 95 Цивільного кодексу, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філія не е юридичною особою. Вона наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до ст. 28 Закону № 755-ІV відокремлений підрозділ юридичної особи не підлягає державній реєстрації, але відомості про такий підрозділ включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Отже, філія має бути зареєстрована як платник податків в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.
Взяття відокремленого підрозділу на облік здійснюється органом державної податкової служби на підставі повідомлення про створення відокремленого підрозділу від державного реєстратора у порядку, визначеному наказом № 80.
Розглянемо детальніше існуючий порядок реєстрації філій як платників окремих податків у розрізі цих податків.
Плата за землю (земельний податок та орендна плата
за землі державної і комунальної власності)
Законом № 1251-ХІІ встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) є загальнодержавним податком і справляється у порядку, визначеному Законом № 2535-ХІІ.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-ХІІ об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності'або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні особи, фізичні особи - підприємці та громадяни (утому числі резиденти і нерезиденти), які згідно із законодавством набули права власності на землю в Україні або яким за законодавством надані в користування земельні ділянки державної .та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
При цьому власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст. 2 Закону № 2535-ХІІ).
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на календарний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону № 2535-ХІІ).
Щодо подання податкового розрахунку юридичною особою, у складі якої виділені відокремлені підрозділи без права юридичної особи, слід нагадати, що відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном (п. 2 ст. 96 Цивільного кодексу). Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ст. 95 Цивільного кодексу).
Якщо за юридичною особою рахуються у власності або користуванні земельні ділянки у кількох адміністративно-територіальних одиницях, на яких здійснюють діяльність відокремлені підрозділи юридичної особи, то до державних податкових інспекцій такої адміністративно-територіальної одиниці подається юридичною особою податковий розрахунок земельного податку у розрізі земельних ділянок, тобто де наявні такі земельні ділянки. За кожним поданим розрахунком у податкових інспекціях відкриваються картки особових рахунків, де проводиться нарахування земельного податку.
Отже, в органах ДПС за місцезнаходженням земельних ділянок юридична особа повинна перебувати на обліку як платник плати за землю і відповідно подавати до органу ДПС податковий розрахунок.
Податкове зобов'язання з земельного податку, а також з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Місцеві податки і збори
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори згідно із законом.
Пунктами 24 і 28 ст. 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах, визначених законом, прийняття рішень про надання відповідно до чинного законодавства пільг при сплаті місцевих податків і зборів. У ст. 69 цього Закону зазначено, що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Пунктом 3 ст. 15 Закону № 1251-ХІІ визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України.
Види місцевих податків і зборів, граничні розміри ставок, порядок обчислення і сплати, категорії платників визначено Декретом № 56-93. Зокрема, платниками збору за паркування автомобілів, ринкового збору, збору за участь у бігах на іподромі, податку з реклами, збору за право на використання місцевої символіки, збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, податку з продажу імпортних товарів, комунального податку є юридичні особи та громадяни.
Таким чином, в органах ДПС як платники місцевих податків і зборів повинні обліковуватись особи, уповноважені сплачувати ці збори, з урахуванням вимог рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника місцевих податків та зборів здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок.
У разі якщо на території таких громад здійснюють діяльність відокремлені підрозділи юридичної особи та юридична особа прийняла рішення про делегування повноважень щодо подання податкових розрахунків та сплати місцевих податків і зборів такому підрозділу, письмово повідомивши про це орган ДПС за місцем реєстрації та орган ДПС за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, то на обліку в органі ДПС відповідної територіальної громади має перебувати відокремлений підрозділ. При цьому юридичну особу не потрібно брати на облік як платника місцевих податків та зборів.
Збір за спеціальне водокористування
у частині використання води
Відповідно до абзацу десятого ст. 30 Водного кодексу платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом збору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користування водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Також згідно з п. 2.3 Інструкції № 231 якщо до складу підприємства-водокористувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку діяльності, не складають окремого балансу, то збори вносяться підприємством-водокористувачем, до складу якого входять такі філії, за місцезнаходженням таких філій.
Внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб про зарахування суб'єкта господарювання до категорії платників окремих видів податків як платника збору за спеціальне водокористування у частині використання води здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником розрахунок збору за спеціальне водокористування у частині використання води.
Плата за користування
радіочастотним ресурсом України
Статтею 5 Закону № 1770-III визначено, що користувачі радіочастотного ресурсу України залежно від напрямів його використання поділяються на спеціальні і загальні.
Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують щомісячний збір за користування наданим радіочастотним ресурсом, який вноситься у визначені відповідними законодавчими актами терміни, та щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подають до органів ДПС податкову декларацію, форма якої визначається центральним податковим органом (ст. 57 Закону № 1770-III).
Відповідно до постанови № 1050 обчислення розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України технологічними користувачами та суб'єктами господарювання, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних за.собів, проводиться на підставі дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Розміри зборів застосовуються до загальної ширини смуги радіочастот, яка визначається за кожним регіоном окремо, згідно з дозволами на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв.
Отже, користувачі радіочастотного ресурсу України, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України (засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов) або дозволу (засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах), повинні перебувати на обліку в органах ДПС як платники збору радіочастотного ресурсу України. Внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника збору радіочастотного ресурсу України здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить подану платником податкову декларацію.
Збір за геологорозвідувальні роботи,
виконані за рахунок державного бюджету
У п. 1 Порядку № 115 зазначено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.
Відповідно до ст. 13 Кодексу про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Пунктом 2.2 Інструкції № 105/309 визначено, що якщо до складу підприємства-надрокористувача входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), то платником збору є підприємство-надрокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи.
Згідно з п. 6.2 Інструкції розрахунки збору подаються надрокорис-тувачами органам ДПС за місцезнаходженням родовища корисних копалин.
Пунктом 6.3 цієї Інструкції встановлено, що підприємство-надрокористувач, до складу якого входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), складає розрахунки і сплачує збір у розрізі цих підрозділів та подає їх до органів ДПС за місцем реєстрації.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції надрокористувач, який перебуває на податковому обліку в органах ДПС іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, що ним експлуатується, додатково подає (надсилає) до органу ДПС, в якому він зареєстрований, копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи з відміткою органу ДПС, який прийняв оригінал розрахунку.
За рішенням нафтогазовидобувного підприємства розрахунок збору можуть подавати до органів ДПС безпосередньо його філії, які мають поточні рахунки, за місцем їх податкової реєстрації.
Таким чином, надрокористувач має перебувати на обліку як платник окремих податків - платник збору за виконані геологорозвідувальні роботи в органах ДПС за місцезнаходженням родовищ корисних копалин. Внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника збору за виконані геологорозвідувальні роботи здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи.
Збір за забруднення навколишнього
природного середовища
Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 162/379 платниками цього збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Платники згідно з пунктами 7.1. - 7.2 Інструкції № 162/379 подають податкові розрахунки наростаючим підсумком (за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби:
за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;
за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів;
за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Якщо місце подання податкових розрахунків не збігається з місцем перебування на податковому обліку платника, якому в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, то такий платник подає до органу ДПС, в якому він перебуває на обліку, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, копії відповідних податкових розрахунків.
У разі якщо платник збору має декілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів на території декількох сільських, селищних або міських рад (коди згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник збору зобов'язаний подати до відповідного органу ДПС за місцем знаходження стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів податковий розрахунок по кожному стаціонарному джерелу забруднення або спеціально відведеному для розміщення відходів місцю чи об'єкту окремо.
Якщо платник збору має декілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів на території однієї сільської, селищної або міської ради (код згідно з КОАТУУ один і той самий), то такий платник збору може подавати до відповідного органу ДПС один податковий розрахунок збору за такі джерела забруднення.
Якщо місце знаходження стаціонарних джерел забруднення та/або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів не збігається з місцем перебування платника на податковому обліку (коди згідно з КОАТУУ різні), то такий платник збору зобов'язаний подавати окремий податковий розрахунок за здійснення викидів пересувними джерелами забруднення (у разі їх наявності).
Також якщо платник збору перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати один податковий розрахунок за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів знаходяться на території зазначеного міста (вказується код згідно з КОАТУУ), за місцем перебування платника збору на податковому обліку (міської ради).
Сплата збору здійснюється протягом 10 календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку: за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів; за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів; за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Оксана КИРІЄНКО,
оглядач “Вісника”
“Вісник податкової служби України” № 31 серпень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)