ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
20 січня 2009 року
м. Київ

Справа N К-2531/07

Про стягнення грошового забезпечення
та грошової компенсації за неотримане речове майно

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу В. на постанову Івано-Франківського міського суду від 28.07.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.01.2007 у справі за позовом В. до Міністерства оборони України, командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини А-1349 про стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації за неотримане речове майно, -

встановила:

У травні 2006 року В. звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини А-1349 про стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації за неотримане речове майно.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 28.07.2006 позов В. було задоволено частково. Стягнуто з військової частини А 1349 на користь В. 560,26грн. грошової компенсації за речове майно, неодержане ним до березня 2000 року. Зобов'язано військову частину А 1349 видати В. речове майно, не одержане ним після березня 2000, згідно переліку зазначеного в довідці N 211 військової частини А 1349. Стягнуто з військової частини А 1349 в дохід держави 3,4 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Додатковою постановою Івано-Франківського міського суду від 24.11.2006 стягнуто з Великого В.В. в дохід держави 51грн. судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.01.2007 апеляційні скарги В. та Я. в інтересах В. було відхилено, а постанову Івано-Франківського міського суду від 28.07.2006 та додаткову постанову Івано-Франківського міського суду від 24.11.2006 залишено без змін.

В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Івано-Франківського міського суду від 28.07.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.01.2007 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга В. задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Указ Президента України від 05 травня 2003 року N 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", передбачає право, а не обов'язок Міністра оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.

Згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року N 149 виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім того наказ Міністра оборони України N 149 від 26 травня 2003 року передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Враховуючи, що надбавка за безперервну службу виплачувалася позивачу за розпорядженнями Міністра оборони України, в межах наданої йому Указом Президента України компетенції, суди дійшли вірного висновку щодо безпідставності позову В. в цій частині.

Згідно статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.

Відповідно до пункту 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000, було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Таким чином суди дійшли вірного висновку щодо зобов'язання виплати позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, яка склалася станом на березень 2000 року, оскільки законодавством України було припинено виплату грошової компенсації замість продовольчих пайків та речового майна, з березня 2000 року.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу В. залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 28.07.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.01.2007 у справі за позовом В. до Міністерства оборони України, командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини А-1349 про стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації за неотримане речове майно - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Документи що посилаються на цей