КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших податків і зборів
(обов'язкових платежів)
Оподаткування прибутку підприємств
Згідно з ПБО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Дебіторська заборгованість поділяється на безнадійну та сумнівну.
Відповідно до п. 1.25 Закону № 334/94-ВР безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість за зобов'язаннями, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості.
Згідно з наказом № 346 під терміном “сумнівна заборгованість” слід розуміти заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) або заборгованість зі сплати процентів (комісійних), до яких існує невпевненість щодо їх погашення боржником, яка відрізняється від безнадійної заборгованості.
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на: дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги; векселі отримані; дебіторську заборгованість за розрахунками; іншу поточну дебіторську заборгованість.
Платник податку до закінчення трирічного строку (1095 днів) з моменту виникнення заборгованості може скористатися положеннями п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР в яких наведено порядок урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості.
ПИТАННЯ 1. Чи включається до складу валових витрат підприємства плата за навчання працівника, який працює за сумісництвом (майбутня професія працівника відповідає профілю діяльності підприємства) ?
ПИТАННЯ 2. Підприємство станом на 01.01.2009 р. має дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, за поставлений товар бюджетній установі. Чи має право підприємство збільшити валові витрати на суму такої дебіторської заборгованості ?
ПИТАННЯ 3. Підприємство орендує виробниче приміщення, при цьому орендну плату сплачено за півроку наперед. Чи має право підприємство віднести суму авансової орендної плати до валових витрат у звітному податковому періоді ?
ПИТАННЯ 4. Чи піддягає обкладанню податком на прибуток сума відшкодування збитків, завданих у ДТП транспортному засобу, що належить неприбутковій організації, яка підпадає під норму абзацу “г” пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР ?
ВІДПОВІДЬ 1. Відповідно до абзацу третього пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) гіро взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років.
Враховуючи зазначене, витрати за навчання працівника, який працює за сумісництвом, майбутня професія якого відповідає профілю діяльності підприємства, включаються до складу валових витрат підприємства у розмірі до 3% від фонду оплати праці звітного періоду.
ВІДПОВІДЬ 2. Відповідно до пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Згідно з пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник податку може включити суму безнадійної заборгованості до складу валових витрат лише в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами: собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг); інші витрати.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати визнаються витратами такого звітного періоду, в якому їх було здійснено.
Враховуючи те, що вартість товару, поставленого бюджетній організації, вже була частково врахована у складі валових витрат платника податку при придбанні поставленого товару, такий платник може збільшити валові витрати на суму дебіторської заборгованості лише в частині, що не була раніше віднесена до складу валових витрат, та за умови, що відповідні заходи щодо стягнення такої заборгованості не привели до позитивного наслідку.
ВІДПОВІДЬ 3. Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону № 334/94-ВР лізингова (орендна) операція - це господарська операція фізичної або юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) визначено пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР згідно з яким передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар - суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Отже, у разі здійснення операцій з оперативного лізингу (оренди) дата збільшення валових витрат і валових доходів пов'язана із датою нарахування лізингового платежу, що визначена у договорі лізингу (оренди). Слід зазначити, якщо договором оренди не передбачено здійснення передоплати, то у випадку авансової сплати лізингового платежу валові витрати орендаря і валовий дохід орендодавця збільшуються лише на суму, що відповідає нарахованому лізинговому платежу за датою, встановленою у договорі та підтвердженою актом виконаних робіт або актом надання послуг з оренди приміщення.
ВІДПОВІДЬ 4. Відповідно до абзацу другого пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Крім того, у разі пошкодження (загибелі) застрахованого транспортного засобу при виплаті платнику податків - страхувальнику страхового відшкодування застосовуються норми підпунктів 8.4.8 та 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.
Пунктом 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено порядок оподаткування та подання звітності платників податку на прибуток особливого виду - неприбуткових установ і організацій. Цією нормою передбачено як види доходів, отриманих неприбутковими установами, що звільняються від оподаткування, так і порядок розрахунку податку на прибуток при отриманні ними доходів, які не підлягають звільненню.
Відповідно до норми абзацу “г” пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР до неприбуткових організацій віднесено інші, ніж визначено у абзаці “б” цього підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів. При цьому на підставі пп. 7.11.5 п. 7.11 ст. 7 цього Закону від оподаткування звільняються доходи таких неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів або майна від здійснення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.
Підпунктом 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР надано визначення терміну “пасивні доходи”, який застосовується всіма платниками податку на прибуток. До таких доходів включено проценти, дивіденди, страхові виплати і відшкодування, а також роялті.
Враховуючи зазначене, якщо неприбутковою організацією, яка перебуває в Реєстрі неприбуткових установ й організацій (незалежно від ознаки неприбутковості), отримано від страхової компанії суму страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, який є її власністю і вико ристовується для виконання її статутних цілей, така сума звільняється від обкладання податком на прибуток.
Перелік використаних нормативних документів:
Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями)
Наказ № 237 Мінфіну України від 08.10.99 р. “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку” (за текстом - ПБО 10)
Наказ № 346 ДПА України від 11.07.2003 р. “Про затвердження узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
Ніна ВАСИЛЮК,
оглядач “Вісника”,
за сприяння
Олексія
ЗАДОРОЖНОГО,
заступника директора
Департаменту,
Валентина
ЗАВГОРОДНЄВА,
заступника директора
Департаменту -
начальника відділу
адміністрування
податку на прибуток
та податкових платежів,
та Людмили
МАКАРКІНОЇ,
головного державного
податкового ревізора-
інспектора відділу
оподаткування
фінансових установ,
підприємств з іноземними
інвестиціями та
нерезидентами
“Вісник податкової служби України” № 36 вересень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)